Рішення

від 22.05.2015 по справі 918/375/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2015 р. Справа № 918/375/15

          Суддя Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинок"

про стягнення 185 218 грн 00 грн.           

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари" (далі - Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинок" (далі - Відповідач) про стягнення 185 218 грн. 00 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, та не здійснив оплату по векселям .

В судовому засіданні 12.05.2015 року судом було оглянуто оригінали векселів.          

Ухвалою суду від 12 травня 2015 року розгляд справи відкладався.

22 травня 2015 року представником позивача подано клопотання, в якому товариство просить відкласти розгляд даної справи, у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання.

Однак представник позивача не обгрунтував неявку та не подав доказів її поважності, а відтак клопотання не підлягає задоволенню.

До господарського суду повернулися ухвали суду про порушення провадження по справі від 20 квітня 2015 року та про відкладення розгляду справи від 12 травня 2015 року, які направлялась на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - м. Рівне, вул. Дворецька, 93, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

          Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Відповідача є м. Рівне, вул. Дворецька, 93.

          До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

          Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

          Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

          Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 квітня 2009 року ТОВ "Млинок" видало на користь ПП "Ю.ЗОР" прості векселі: серії АА 0458069 номінальною вартістю 100000,00 грн.; серії АА 0458070 номінальною вартістю 100000,00 грн.; серії АА 0458071 номінальною вартістю 100000,00 коп.; серії АА 0458072 номінальною вартістю 100000,00 грн.; серії АА 0458073 номінальною вартістю 100000,00 грн.; серії АА 0458074 номінальною вартістю 100000,00 грн; серії АА0458075 номінальною вартістю 100000,00 грн.; серії АА 0458075 номінальною вартістю 100000,00 грн; серії АА 0458076 номінальною вартістю 100000,00 грн.; серії АА 0458077 номінальною вартістю 100000,00 грн.; серії АА 0458078 номінальною вартістю 123200,00 грн.; серії АА 0458079 номінальною вартістю 150000,00 грн; серії АА 0458080 номінальною вартістю 150000,00 грн.

          Строк оплати за вказаними векселями - 27.04.2012 року.

          В подальшому векселедержатель ПП "Ю.ЗОР" згідно індосаменту передав вказані прості векселі ТОВ фірмі "Волвест", ТОВ "Волвест" в свою чергу передала ТОВ "Арго-Р", а в подальшому останній 02.07.2009 року передав векселі ВАТ "Рівнекульттовари" (правонаступником якого є Позивач у справі), що підтверджується відмітками на зазначених векселях.

Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили. Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред'явлення самостійного позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів.

Згідно акту прийому-передачі цінних паперів (а.с. 13) ТОВ "Агро-Р" на виконання договору від 01.12.2007 року передало, а ВАТ "Рівнекульттовари" (правонаступником якого є Позивач у справі) прийняло вищезазначені прості векселі визнавши їх загальну вартість у сумі 185 218 грн. 00 коп., а саме: серія АА 0458069 номінальною вартістю 100000,00 грн. - вартість векселя 13998,00 грн.; серія АА 0458070 номінальною вартістю 100000,00 грн.-вартість векселя 13998,00 грн.; серія АА 0458071 номінальною вартістю 100000,00 грн.- вартість векселя 13998,00 грн.; серії АА 0458072 номінальною вартістю 100000,00 грн.- вартість векселя 13998,00 грн.; серії АА 0458073 номінальною вартістю 100000,00 грн.-вартість векселя 13998,00 грн.;серії АА 0458074 номінальною вартістю 100000,00 грн.- вартість векселя 13998,00 грн.; серії АА 0458075 номінальною вартістю 100000,00 грн.- вартість векселя 13998,00 грн.; серії АА 0458076 номінальною вартістю 100000,00 грн.- вартість векселя 13998,00 грн.; серії АА 0458077 номінальною вартістю 100000,00 грн.- 13998,00 грн.; серії АА 1458078 номінальною вартістю 100000,00 грн.- вартість векселя 17242,00 грн.; серії АА 1458079 номінальною вартістю 100000,00 грн.- вартість векселя 20997,00 грн.; серії АА 1458080 номінальною вартістю 100000,00 грн.- вартість векселя 20997,00 грн.

Таким чином заборгованість ТзОВ " Млинок" перед ТзОв "Рівнекульттовари", яке являється правонаступником ВАТ "Рівнекульттовари" по векселям становить 185 218 грн. 00 коп.

18 грудня 2014 року ТзОВ "Рівнекульттовари" направило відповідачу вимогу про стягнення коштів, на яку він відповіді не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" з урахуванням приписів п. 7 ст. 164 Господарського кодексу України векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

В силу ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо індосаменту (статті 11 - 20), строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42), позовної давності (статті 70 і 71).

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Згідно зі ст.ст. 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

За змістом ст. 38 Уніфікованого закону держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Судом встановлено, що спірні векселі не пред'являлися до платежу 27.04.2012 року або в один із двох наступних робочих днів після цієї дати.

Разом з тим, ст.ст. 53, 78 Уніфікованого закону передбачено, що після закінчення строків, встановлених для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення, для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі, а також для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя – за винятком векселедавця. Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів.

За таких обставин, суд вважає, що непред'явлення до платежу простого векселя у визначений законодавством строк, як і нездійснення протесту у неплатежі, не припиняє грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, щодо платежу за векселем, а тому векселедавець не звільняється від обов'язку сплатити суму векселя.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Згідно із ст.78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Згідно із п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007 року № 5 (далі - Постанова Пленуму) зазначено, що статтею 15 Уніфікованого закону визначено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлено протилежне. При вирішенні спорів судам слід враховувати, що у випадку включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явленні вимоги, передбачені статтями 43-49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання за векселем.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники – це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом (абз. 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54 Уніфікованого закону).

Відтак, при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.

Таким чином, судом встановлено, що векселі мають всі реквізити передбачені Уніфікованим законом, позивач є законним держателем простих векселів за якими враховуючи вказані вище норми Уніфікованого закону, саме Відповідач зобов'язаний в сумі 185 218 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи вказане вище, - суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Рівнекульттовари" і стягнення з ТОВ "Млинок" 185 218 грн., оскільки останній є прямим боржником (векселедавцем).

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 3 704, 36 грн., покладаються на ТОВ "Млинок".

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинок"(33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, ЄДРПОУ 32230354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, ЄДРПОУ 01553103) 185 218 грн. 00 коп. ( сто вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) заборгованості, 3704 грн. 36 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 25.05.2015 року.

Суддя Марач В.В.