Рішення

від 18.05.2015 по справі 922/1393/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р.Справа № 922/1393/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма сіті сервер", м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бабака Сергій Миколайович, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатова Я.І. (дов. № ГО - 14/256 від 15.12.2014 року);

від відповідача: не з'явився;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма сіті сервер" (відповідач) простягнення коштів у розмірі 9131,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою від 12.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2015 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бабака Сергія Миколайовича

У межах строків, визначених ст. 69 ГПК України розгляд справи відкладено з 07.04.2015 року до 18.05.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України для повторного виклику представників сторін у судове засідання та витребування додаткових документів по справі.

20.04.2015 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Крім того, позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшено позовні вимоги на розмір франшизи в сумі 1000 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 8131,00 грн. страхового відшкодування та судовий збір у сумі 1827 грн.

Розглянувши заяву позивача, враховуючи положення ст..22 ГПК України якими закріплено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду та продовжує розгляд справи з урахуванням викладених у ній уточнень.

Відповідач у судове засідання 18.05.2015 року не з`явився, відзив на позов та документи витребувані судом не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду від 12.03.2015 року та ухвали суду від 07.04.2015 року за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та співпадає з адресою вказаною у позовній заяві. Крім того, у матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення представнику відповідача 17.04.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні 18.05.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

27 вересня 2013 року між Позивачем та Ткаченко Анастасією В'ячеславівною було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту автомобіля LEXUS державний номер АХ 7977 ВВ (надалі - Договір), відповідно до якого Позивач (Страховик) застрахував майнові інтереси Ткаченко Анастасії В'ячеславівни (Страхувальник), та взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки LEXUS державний номер АХ 7977 ВВ, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Застрахований автомобіль належить Ткаченко А.В. на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії САК 692659 .

12.08.2014року. о 18 год. 15 хв. по вул. Римарській, 1 у м. Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MERCEDES BENZ державний номер АХ 1162 EB під керуванням Бабак С.М., автомобіля LEXUS державний номер АХ 7977 ВВ під керуванням Верич Д.Ж. та автомобіля МITSUBISHI державний номер 87628 ХК під керуванням Куцина О.О.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.09.2014 року Бабак С.М. , який здійснював керування автомобілем MERCEDES BENZ державний номер АХ 1162 EB, було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КпАП України.

Відповідно до Довідки ДАЇ від 18.08.2014 року, внаслідок зазначеного ДТП автомобіль LEXUS державний номер АХ 7977 ВВ, отримав механічні пошкодження.

Страхувальник своєчасно звернувся до Позивача (Страховика) із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 10).

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Страхувальника, пошкодженого внаслідок ДТП, відповідно до рахунку - фактури від 04.09.2014 року та страхового акту №:19705Р/421/14 від 16.09.2014 року склала 9131,00 грн. Розрахунок вартості пошкодження здійснено у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та з урахуванням положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивачем на рахунок Страхувальника перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 9131,00 грн. на підставі платіжного доручення № 15894 від 18 вересня 2014 року (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією автомобіля MERCEDES BENZ державний номер АХ 1162 EB застрахована в ПРАТ «СК «Лемма Сіті Сервіс» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6700070 (а.с. 49).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу Відповідача було направлено заяву від 04.11.2014 року з вимогою здійснити регресну виплату понесених позивачем витрат у сумі 9131,00 грн.

Проте у встановлений законодавством строк Позивачу не було виплачено страхового відшкодування про що свідчить відсутність відповідних доказів, що стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до Закону України "Про страхування", предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Відповідно до ст. 1 вказаного закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами, організаціями, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

На підставі норм ст. 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Згідно з положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З огляду на викладене до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Такою особою, в даному випадку є Ббак С.М., однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то на останнього покладається обов'язок страхової виплати, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах ліміту відповідальності страховика, несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки. (Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011 р. по справі № 20/302).

Таким чином, в розумінні положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Позивач звернувся до Відповідача із вимогою про регресну виплату у сумі 9131,00 грн. Однак така виплата не була здійснена відповідачем.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума з вирахуванням франшизи, що за полісом АС/6700070 становить 1000 грн.

Отже, позивачем з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог правомірно заявлено до стягнення суму 8131,00 грн., оскільки сума франшизи за полісом АС/6700070 становить 1000 грн.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи наведене позовні вимоги про стягнення 8131,00 грн. страхового відшкодування є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог судовий збір у розмірі 1827, 00 грн. покладається на відповідача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закон України "Про страхування", Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 11, 15, 16, 990, 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Лемма Сіті Сервер» (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, б. 4, код ЄДРПОУ 14075674) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, б. 65, код ЄДРПОУ 30115243, р/р 26506056202586 в Столичній філії ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 380269) суму страхового відшкодування у розмірі 8131,00 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 25.05.2015 року

Суддя О.О. Ємельянова