Рішення
від 19.05.2015 по справі 922/2082/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 922/2082/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства "Бастєт", м.Харків про стягнення 131436,49 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бочарова Д.М. (довіреність №8416-К-О від 04 листопада 2014 року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2015 року позивач, публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Бастєт" (відповідача) 131436,49 гривень, у тому числі, 52000,00 гривень заборгованості за кредитом, 43381,40 гривень заборгованості за відсотками, 26227,09 гривень пені та 9828,00 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 квітня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2015 року відкладено розгляд справи на 19 травня 2015 року.

Представник позивача 19 травня 2015 року надав до суду супровідним листом (вх.№20234) додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог, які судом було досліджено та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 19 травня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 19 травня 2015 року не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Як визначено у п.п.3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлені відповідачеві на юридичну адресу, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, тож за таких обставин, враховуючи приписи ст.ст.64, 87 ГПК України, суд вважає відповідача повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представника відповідача, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

18 квітня 2011 року відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку в установі публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (позивача).

Згідно умов вказаної заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 18 квітня 2011 року (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до умов спірного договору, відповідачу було відкрито в ПАТ "Приватбанк" поточний рахунок №26007060736790 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п.3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредити ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п.3.2.1.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п.3.2.1.1.6. Умов - ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інші факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 52000,00 гривень. Крім того, за умовами спірного договору, позивач нарахував відповідачу 43381,40 гривень відсотків за користування кредитом та 9828,00 гривень комісійних.

Відповідач, в свою чергу, кредитний ліміт повністю не погасив, проценти за користування кредитом та комісійні не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію (вих.№10419HAG3S05О) від 06 лютого 2015 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення претензії підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, поштовим чеком та описом вкладення.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 105209,40 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч.2. ст.639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовили, укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

Тобто, під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 105209,40 гривень, у тому числі, 52000,00 гривень заборгованості за кредитом, 43381,40 гривень заборгованості за відсотками за користування кредитом та 9828,00 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом, нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 26227,09 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до 3.2.1.5.1 Умов - при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.546, 548, 599, 612, 629, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "БАСТЄТ" (61045, м.Харків, вул.О.Яроша, буд.18, корп.Г, кім.29; код ЄДРПОУ 33898807) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) 52000,00 гривень заборгованості за кредитом, 43381,40 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, 9828,00 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом, 26227,09 гривень пені та 2628,73 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.05.2015 р.

Суддя К.В. Аріт

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення19.05.2015
Оприлюднено28.05.2015
Номер документу44342890
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/2082/15

Рішення від 19.05.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аріт К.В.

Ухвала від 22.04.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аріт К.В.

Ухвала від 02.04.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аріт К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні