Ухвала

від 13.05.2015 по справі 810/105/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/105/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 року № 0003352201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 30.10.2014 по 05.11.2014, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу начальника ДПІ у Києв-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області від 30.10.2014 №1045, відповідно до направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 30.l0.2014 №979, посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Адмет-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Кінос» за березень 2014 року, ПП «Віва Трейдінг» за травень 2014 року, ПП «Віапласт» та ПП «Буд-Системс» за червень 2014 року, ТОВ «Ламбарді» та ПП «Ін Кар» за липень 2014 року.

За результатом перевірки податковим органом було складено Акт від 12.11.2014 №577/22-03/37350218 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» з питань дотримання вимог додаткового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Кінос» (код за ЄДРПОУ 37009035) за березень 2014 року, ПП «Віва Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 39070777) за травень 2014 року, ПП "Віапласт" (код за ЄДРПОУ 39161256) та ПП «Буд-Системс» (код за ЄДРПОУ 39097034) за червень 2014 року, ТОВ «Ламбарді» (код за ЄДРПОУ 37285020) та ПП «Ін Кар» (код за ЄДРПОУ 38438640) за липень 2014 року» (далі по тексту - Акт перевірки) .

Згідно висновків Акту перевірки, позивачем було порушено п. 185.1 ст.185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст.198, п. 200.1, д.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (що діє зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті, перерахуванню) до бюджету на загальну суму 5 935 667,00 грн., в т.ч. за березень 2014 року - на суму 466 667,00 грн., за травень 2014 року - на суму 1 436 848,00 грн., за червень 2014 року - на загальну суму 3 521 272,00 грн. та за липень 2014 року - на загальну суму 510 880,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення від 15.12.2014 року № 0003352201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 8 903 501,00 грн. (з яких донараховано 5 935 667,00 грн. - за основним платежем та 2 967 834,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми доказами відсутності об'єктів оподаткування/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.02.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Кінос» укладено Договір № 25/02, предметом якого є постачання продуктів харчування - сиру твердого та яловичини.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано наступні документи: видаткову накладну №27 від 12.03.2014 року на суму 2 800 000 грн., в тому числі ПДП 466 666,67 грн. та податкову накладну №27 від 12.03.2014 року на суму 2 800 000грн, ПДВ - 466 666, 87 грн.

28.02.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Віва Трейдінг» укладено Договір №284, що діє з відповідними додатками та додатковими угодами, предметом якого є надання послуг з прибирання приміщень їдалень, продуктових складів, овочесховищ, в яких знаходяться структурні підрозділи позивача і які він використовує для здійснення своєї господарської діяльності.

28.02.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Віва Трейдінг» укладено Договір № 302, відповідно до якого ПП «Віва Трейдінг» зобов'язується на замовлення позивача здійснювати продаж продовольчих товарів.

28.02.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Віва Трейдінг» укладено Договір № 1, згідно з яким ПП «Віва Трейдінг» зобов'язується передати у власність позивача продукти харчування згідно з замовленнями та товаросупровідною документацією.

27.03.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Віва Трейдінг» укладено Договір № 496 про надання послуг, згідно з яким ПП «Віва Трейдінг» зобов'язується здійснити власними та/або залученими силами, діючи від свого імені, але в інтересах позивача, комплекс заходів, що включають організацію постійного і безперервного процесу переміщення (доставки) виробів народного споживання, в тому числі продуктів харчування, від центральних складів позивача до об'єктів де позивач надає послуги з харчування.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивачем було надано перелік первинних документів, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

18.06.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Віва Трейдінг» укладено Договір № 806 купівлі-продажу товару, відповідно до якого ПП «Віапласт» зобов'язується, на замовлення позивача здійснювати продаж продовольчих товарів.

Також, 18.06.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Віва Трейдінг» укладено Договір № 807 купівлі-продажу товару, відповідно до якого ПП «Віапласт» зобов'язується, на замовлення позивача здійснювати продаж непродовольчих товарів.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивачем було надано перелік первинних документів, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

28.05.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Буд-Системс» укладено Договір про надання послуг №529, що діє з відповідними додатками та додатковими угодами, предметом якого є надання ПП «Буд-Системс» послуг з прибирання приміщень їдалень, продуктових складів, овочесховищ, в яких знаходяться структурні підрозділи позивача і які він використовує для здійснення своєї господарської діяльності.

Також, 28.05.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Буд-Системс» укладено Договір про надання послуг №528 про надання послуг, згідно з яким ПП «Буд-Системс» зобов'язується здійснити власними та/або залученими силами, діючи від свого імені, але в інтересах позивача, комплекс заходів, що включають організацію постійного і безперервного процесу переміщення (доставки) виробів народного споживання, в тому числі продуктів харчування, від центральних складів позивача до об'єктів де позивач надає послуги з харчування.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивачем було надано перелік первинних документів, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

23.07.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Ін Кар» укладено Договір купівлі-продажу товару № 297, відповідно до якого ПП «Ін Кар» зобов'язується здійснювати продаж непродовольчих товарів.

Також, між ТОВ «Адмет-Груп» та ПП «Ін Кар» укладено Договір № 256 про надання послуг від 25.06.2014, згідно з яким ПП «Буд-Системс» зобов'язується здійснити власними та/або залученими силами, діючи від свого імені, але в інтересах ТОВ «Адмет-Груп», комплекс заходів, що включають організацію постійного і безперервного процесу переміщення (доставки) виробів народного споживання від центральних складів Позивача до об'єктів де позивач надає послуги з харчування.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивачем було надано перелік первинних документів, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

01.07.2014 між ТОВ «Адмет-Груп» та ТОВ «Ламбарді» укладено Договір поставки товару № 01071, відповідно до якого ТОВ «Ламбарді» зобов'язується здійснювати поставку свіжих овочів.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивачем було надано перелік первинних документів, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

Придбані ТОВ «Адмет-Груп» по вищезазначеним договорам продовольчі товари безпосередньо пов'язані із наданням останнім послуг з харчування військовослужбовців, що підтверджується як законодавчо встановленими нормами харчування військовослужбовців, котрі наведені у Постанові Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», так і первинними документами, серед яких, з Міністерством оборони України на виконання Договорів №286/2/13/11 від 30.05.2013 р., №286/2/13/12 від 30.05.2013 р. та №286/2/13/17 від 30.05.2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Разом з тим, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання відповідача, які викладені в акті перевірки та стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як на доказ правомірності своїх висновків, на акти перевірок інших податкових органів виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладені між останнім та його контрагентами, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому, податковим органом своїми рішеннями встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим ПК України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Отже, правовими положеннями податкового законодавства передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегія суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірних податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.