Ухвала

від 21.05.2015 по справі 826/18510/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18510/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки). Свої позовні вимоги мотивував протиправністю податкових повідомлень - рішень. Вважає висновки акта перевірки про порушення ФОП ОСОБА_2 норм податкового законодавства нормативно та документально не підтверджується, а обрахунки сум заниження підприємцем податку з доходів фізичних осіб і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування проведені з помилками без врахування показників документально підтверджених витрат і доходів позивача, як наслідок, зазначені податкові повідомлення-рішення та виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2014 року №Ф-0001861701 підлягають скасуванню як протиправні.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 13.06.2014 року №410/26-59-17-01 і №411/26-59-17-01 та від 23.09.2014 року №1523/26-59-17-01.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2014 року №Ф-0001861701.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, у квітні 2014 року працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 08.05.2014 року №223/17-10/НОМЕР_1.

За висновками цього акта перевірки позивачем були порушені вимоги: 1) норм п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що полягає у неоподаткувані суми доходу отриманої в 4-му кварталі 2011 року в розмірі 270 220,19 грн., в результаті чого ФОП ОСОБА_2 донарахований податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 40 533,03 грн.; 2) норм пп. 16.1.3, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні валових витрат в 2012 та 2013 роках на загальну суму 358 091,66 грн., що призвело до заниження оподатковуваного доходу в 4-му кварталі 2012 року на 13 549,99 грн. та в 2013 році на 344 541,67 грн., та в результаті чого ФОП ОСОБА_2 донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у сумі 2 032,50 грн. і за 2013 рік у сумі 58 259,40 грн.; 3) п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем було занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, всього на суму 2 691,67 грн.; 4) норм п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010року №2464-VI, що полягає у не сплаті підприємцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 45 298,75 грн. (в т.ч. у грудні 2012 року в сумі 4 701.85 грн., у січні-липні 2013 року в сумі 40 596.90 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що в ході проведення документальної перевірки позивача перевіряючим встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) був зареєстрований Шевченківською районною державною адміністрацією м.Києва 30.05.2007 року за №20740000000009983. На податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі м.Києва взятий з 01.06.2007 року.

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 (за КВЕД) визначені наступні: вантажний автомобільний транспорт (49.41), транспортне оброблення автомобілів (52.24), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29).

Одночасно, в акті перевірки зафіксовано, що протягом періоду з 01.01.2011 року по 01.10.2012 року ФОП ОСОБА_2 звітував про здійснення господарської діяльності за видами, що вказані у свідоцтві про сплату єдиного податку серії И № 082594 від 14.03.2011 року, а саме: роздрібну торгівлю в спеціалізованих магазинах непродовольчими товарами (52.4), роздрібну торгівлю в спеціалізованих магазинах продовольчими товарами (52.2), організація перевезення вантажів (63.4).

Протягом періоду з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року позивач здійснював підприємницьку діяльність, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (сплата єдиного податку в сумі 200,00 грн. в місяць), а з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року - на загальній системі оподаткування. Крім того, 01.11.2012 року ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний номер НОМЕР_1 (свідоцтво № НОМЕР_2 від 01.11.2012 року).

Розрахунки в ході здійснення підприємницької діяльності проводилися ФОП ОСОБА_2 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок, та з веденням книги обліку доходів і витрат.

В ході перевірки правильності визначення позивачем розмірів доходу та витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, перевіряючим встановлено, що поданому звіті суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 задекларований обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2011 році в розмірі 207 285,80 грн. За результатами перевірки даних руху коштів на розрахункових рахунках та аналізу інформації 1ДФ перевіряючий зафіксував обсяг виручки позивача за 2011 рік у більшому розмірі - 270 220,19 грн. (тобто, розбіжність у розмірі отриманого доходу за даними податкової інспекції становить 62 934,39 грн.).

На думку працівника контролюючого органу, протягом періоду з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року ФОП ОСОБА_2 поряд з видом господарської діяльності, що зазначений у свідоцтві платника єдиного податку №082594 від 14.03.2011 року (роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах продовольчими та непродовольчими товарами), в дійсності здійснював та отримував дохід від інших видів господарської діяльності, а саме: від оптової торгівлі. Зокрема, сума доходу в розмірі 270 220,19 грн. була отримана підприємцем на розрахунковий рахунок в результаті операцій оптової торгівлі, що засвідчується виписаними ним видатковими накладними від 30.12.2011 року №1, від 22.12.2011 року №РН5 та від 06.02.2012 року №1. Обсяг реалізованих товарів (новорічні подарунки, ігрові комплекси, одяг) складає 2 899 шт. на загальну суму 270 220,19 грн. Надходження коштів на зазначену суму від покупців на розрахунковий рахунок позивача відображено у банківських виписках.

При цьому, реєструючи такий вид господарської діяльності як роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах підприємець натомість не мав у власності магазинів та/або договорів на оренду торгових приміщень для здійснення підприємницької діяльності не укладав.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин та норм ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98 перевіряючий вирішив, що дохід в сумі 270 220,19 грн., що був отриманий позивачем від здійснення інших видів господарської діяльності має оподатковуватися на загальних підставах, а не єдиним податком.

Оскільки під час проведення документальної перевірки підприємець не надав документів, що підтверджують понесення ним витрат, що пов'язані безпосередньо із підприємницькою діяльністю, протягом 4-го кварталу 2011 року, то відповідно до пп. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 був визначений податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 40 533,03 грн. (тобто, 270 220,19х15%).

Також, під час перевірки працівником ДПІ встановлено розбіжність у розмірі доходу, отриманого ФОП ОСОБА_2 в 2012 році від здійснення підприємницької діяльності (за даними платника податків 35 591,68 грн.), та зафіксованого в результаті перевірки - 49 141,67 грн. Водночас, у тексті акта перевірки відсутній опис безпосередньо факту виявленого порушення податкового законодавства з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначеного факту.

При визначені розміру доходу за 2013 рік в сумі 654 118,90 грн. перевіркою розбіжностей не встановлено, разом з тим, було зменшено розмір задекларованих позивачем витрат у сумі 344 541,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Асконія Клін» (договір про організацію перевезень № 1/2 від 10.02.2012року). Так, за результатами перевірки позивач не підтвердив витрати на користь ТОВ «Асконій Клін» за надання останнім послуг з перевезення вантажів згідно договору про організацію перевезень № 1/2 від 10.02.2012 року належними первинними документами (а саме: товарно-транспортними накладними та подорожніми листами).

Крім того, перевіряючи виявив, що ТОВ «Асконій Клін» (ідентифікаційний код 38377248) не мало реальної можливості надавати послуги по перевезенню вантажу на адресу позивача, оскільки останнє не відповідає зареєстрованим видам господарської діяльності підприємства, та через відсутність власного автомобільного транспорту.

В результаті перевірки, відповідно до пп. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, перевіряючий обрахував розмір чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_2 за 2012 рік в сумі 13 549,99 грн. та за 2013 рік в сумі 354 847,07 грн. та згідно ст. 167 цього ж Кодексу був визначений податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 2 032,50 грн. та за 2013 рік - 58 259,40 грн.

Крім того, у зв'язку із встановленням перевіряючим заниження чистого оподатковуваного доходу за 2012 і 2013 роки, перевіряючий також прийшов до висновку про порушення ФОП ОСОБА_2 норм п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010року № 2464-VI, та як наслідок донарахував позивачу на підставі п. 3 ч. 11 ст. цього 25 Закону суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня по жовтень 2013 року у розмірі 45 298,75 грн.

При перевірці повноти декларування та своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість в 2013 році працівник ДПІ встановив завищення позивачем в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податкового кредиту за звітний період жовтень 2013 року на суму 2 691,67 грн. Вчинення підприємцем даного правопорушення зумовлено тим, що ФОП ОСОБА_2 неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній від 10.10.2013року № 4, виписаній ТОВ «Авертон Класік» (ідентифікаційний код 38604547) на суму 16 150,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 691,67 грн.), однак скріпленій печаткою іншого підприємства - ТОВ «Асконій Клін» (ідентифікаційний код 38377248).

Таким чином, за результатами перевірки позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2013 року в сумі 2 691,67 грн.

13.06.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»): - за №410/26-59-17-01, яким визначило ОСОБА_2 до сплати суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності у розмірі 126 031,16 грн., в т.ч. 100 824,93 грн. за основним платежем, 25 206,23 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - за №411/26-59-17-01, яким визначило ОСОБА_2 до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 364,59 грн., в т.ч. 2 691,67 грн. за основним платежем, 672,92 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Також, цього ж дня ДПІ винесла рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску за № 412/26-59-17-01, згідно якого до ФОП ОСОБА_2 у відповідності п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010року № 2464-VI застосована штрафна санкція по єдиному внеску у розмірі 2 264,94 грн., а 12.06.2014 року - вимогу про боргу (недоїмки) за № Ф-0001861701, якою позивачу визначено до сплати суму недоїмки по єдиному соціальному внеску у розмірі 45 298,75 грн.

23.09.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві за результатами розгляду вищестоящим контролюючим органом первинної скарги ФОП ОСОБА_2 на податкові повідомлення-рішення від 13.06.2014 року (рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.09.2014 року № 13793/7/26-15-10-09-25) та на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 1523/26-59-17-01, яким визначило ОСОБА_2 до сплати суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності у розмірі 1 139,99 грн., в т.ч. 911,99 грн. за основним платежем, 228,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору необхідно виходити з наступного.

Щодо правомірності позиції відповідача про заниження позивачем об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб (сум чистого оподатковуваного доходу) за 2011 рік, та відповідно заниження сум цього податку має місце зазначити таке.

Згідно приписів п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 Закону №889-IV, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством в період до 01 січня 2012 року був Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), яким запроваджений спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями ст. 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06.03.2012 року по справі №21-34а12, в контексті положень ст. 1 Указу №727/98 застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва

У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 №727» (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» під словом «рік» розуміється календарний рік.

Тобто, календарний рік - проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів, а не будь-які 12-ь послідовних місяців за вибором податкового органу (що відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в його ухвалі від 10.06.2013 року № К-19823/10, постанові від 05.06.2013 року № К/800/25233/13).

Згідно ст. 2 Указу №727/98, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України (ст. 4 цього ж Указу).

Приписами норм ст. 6 Указу №727/98 визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку, а також податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Положеннями п. 1 Наказу Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045 та діяв до 01.01.2012 року) також передбачено, що доходи платника єдиного податку, отримані ним від провадження підприємницької діяльності, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу у разі, якщо вони обкладаються єдиним податком, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку його загальних податкових зобов'язань.

Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених ст. 1 Указу №727/98, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також виду підприємницької діяльності, дохід від здійснення якої обкладається єдиним податком.

Так, в силу приписів норми ст. 5 Указу №727/98, в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Крім того, ст. 4 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Як вбачається з матеріалів справи (виписки Філії ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 320649), по розрахунковому рахунку ОСОБА_2 за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року та книги обліку прибутку та витрат, що ведуть громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року за 4-ий квартал 2011 року (а саме: записи за 27.12.2011 року - 29.12.2011 року)) обсяг виручки позивача від здійснення підприємницької діяльності за 4-ий квартал 2011 року склав 270 220,19 грн. Дана сума коштів надійшла на розрахунковий рахунок позивача в результаті реалізації ним на користь покупців (юридичних осіб) товарів (комплекти новорічних подарунків, ігровий комплекс, одяг): 1) в сумі 55 790,90 грн. згідно видаткової накладної від 26.12.2011 року №РН-2 - на адресу одержувача Благодійна організація «Відродження», ідентифікаційний код 35016721; 2) в сумі 62 934,40 грн. згідно видаткової накладної від 15.12.2011 року №БО-0021 на адресу одержувача БО «Відродження»; 3) в сумі 55 790,00 грн. згідно видаткової накладної від 15.12.2011 року №БО-0022 на адресу одержувача БО «Відродження»; 4) в сумі 52 818,29 грн. згідно видаткової накладної від 27.12.2011 року №РН-5 на адресу одержувача Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дніпровського району, ідентифікаційний код 03359813. За даними банківської виписки за грудень 2011 року перелічені вище видаткові накладні були складені позивачем на підставі договорів від 26.12.2011 року №311, та від 15.12.2011року №ФОП 1512/11-1 та від 22.12.2011року №25, копії та/або оригінали яких жодна із сторін суду не пред'явила.

Натомість, з тексту акта перевірки вбачається, що предметом дослідження такої документальної перевірки, зокрема, були банківській виписки та видаткові накладні від 22.12.2011 року №РН-5, від 30.12.2011 року №1 та від 06.02.2012 року №1. Аналізуючи зміст цих видаткових накладних від 30.12.2011 року №1 і від 06.02.2012 року №1 та від 22.12.2011 року №РН-5 в частині обсягів реалізованих товарів та з урахуванням відсутності під час перевірки документів про наявні у ФОП ОСОБА_2 на праві приватної власності та/або в користування торгівельні приміщення, відповідач прийшов до висновку про здійснення позивачем в 4-му кварталі 2011 року виду підприємницької діяльності - оптової торгівлі, що непередбачений в свідоцтві платника єдиного податку платника податку.

При цьому, в акті перевірки не зафіксовані відомості про витребування від платника податків (позивача) та дослідження перевіряючим видаткових накладних від 15.12.2011 року, від 26.12.2011 року та від 27.12.2011 року (посилання на які містяться безпосередньо у банківській виписці по особовому рахунку ОСОБА_2. за грудень 2011 року), змісту письмових договорів, що стали підставою для складання відповідних видаткових накладних, та з'ясування питань щодо економіко-правового статусу підприємств-покупців товарів позивача (БО «Відродження Києва» і КП по утриманню зелених насаджень Дніпровського району) і безпосередньо мети придбання ними відповідних товарів у ФОП ОСОБА_2 (жодні письмові запити на адреси названих юридичних осіб контролюючим органом не направлялися, що не заперечується відповідачем).

У відповідності до п. 1 ст. 263 Господарського кодексу України, під господарсько-торговельною діяльністю розуміється діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

У п. 3 ст. 263 цього Кодексу наведено форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб'єкти господарювання, зокрема: матеріально-технічне постачання і збут; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Терміни роздрібної та оптової торгівлі наведені в Національному стандарті України «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» ДСТУ 4303:2004. Відповідно до пп. 4.4 і 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004 «роздрібна торгівля» - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг, а «оптова торгівля» - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Також, згідно п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу).

Правовий статус публічного договору закріплений в ст. 633 ЦК України.

Згідно із п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, відповідно до п. 3 ст. 265 Господарського кодексу сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності, а саме: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За результатами аналізу змісту акта перевірки позивача суд встановив, що висновки про заниження ФОП ОСОБА_2 розміру чистого оподатковуваного доходу на 270 220,19 грн. та відповідно суми податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік були сформовані працівником відповідача без дослідження відповідних первинних документів та з'ясування природи господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_2 та покупцями товарів-юридичними особами.

У відповідності до положень п. 1.4 - 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, який є службовим документом, що підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і являється носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, та виходячи з наявних матеріалів справи, суд не погоджується із правомірністю та документальною обґрунтованістю висновків відповідача про допущення ФОП ОСОБА_2 порушень норм Указу № 727/98 (в частині отримання в 4-му кварталі 2011 року сум доходів від здійснення виду підприємницької діяльності неохопленої єдиним податком), та відповідно щодо виникнення у позивача обов'язку по оподаткуванню сум отриманого доходу в сумі 270 220,19 грн. в загальному порядку.

Щодо правомірності позиції відповідача про заниження позивачем об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб (сум чистого оподатковуваного доходу) за 2012 і 2013 роки, та відповідно заниження сум цього податку необхідно зазначити наступне.

У відповідності до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, згідно законодавчого визначення витрат, до їх складу слід віднести всі витрати платника податків на придбання товарів чи послуг, які потім споживаються в його господарській діяльності.

При цьому, ст. 177 п. 177.4 ПК України, яка передбачає особливості оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.5. п. 139.1. ст. 139 розділу III ПК України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Так, згідно ст. 138 п. 138.1 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Також, в силу норми ст. 138 п. 138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З тексту акта перевірки вбачається, що за результати здійснення підприємницької діяльності в 2013 році позивач отримав загальну суму доходу 654 118,90 грн. переважно від контрагентів ТОВ «Еконія» і ТОВ «Інтер Фуд», що не заперечується позивачем, та відобразив в книзі обліку доходів і витрат за 2013 рік суму витрат, понесених у зв'язку з підприємницькою діяльністю в розмірі 643 813,50 грн. (з яких сума витрат по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником послуг з перевезення ТОВ «Асконій Клін» за висновками перевіряючого складає 344 541,67 грн., а відповідно до письмових пояснень позивача, що наведені в тексті поданого позову, - 330 626,23 грн.). Як зазначає позивач, під час документальної перевірки працівник відповідача безпідставно збільшив суму витрат підприємця на 13 549,99 грн., що не відповідає даним книги обліку доходів та витрат за 2013 рік), та відповідно суму чистого оподатковуваного доходу на загальних підставах у розмірі 10 305,31 грн.

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи копій первинних документів суд встановив, що 10.02.2013 року між ФОП ОСОБА_2 (Експедитор) і ТОВ «Асконій Клін» (Перевізник) був укладений договір про організацію перевезень за №1/2, за умовами якого Експедитор надає Перевізнику вантажі для виконання останнім перевезень вантажів, згідно попередніх та погоджених по всіх питаннях замовлень до цього Договору, що являються невід'ємною частиною цього Договору. Зокрема, до основних обов'язків Перевізника за даним Договором входило надання технічно справних, належно обладнаних та з усіма необхідними для перевезення документами, транспортних засобів під завантаження і доставка вантажів до одержувачів згідно графіку, погодженого при укладанні додатків; інформування Експедитора про прибуття вантажу до пункту призначення. Підставами для розрахунків за Договором є підписані сторонами та скріплені печатками акти наданих послуг, а також оригінали належним чином товарно-транспортних накладних (обов'язок по оформленню останніх покладається на Експедитора). Крім того передбачається виставлення рахунків Перевізником на оплату послуг.

На підтвердження реальності понесення витрат на оплату послуг з перевезення вантажів, наданих ТОВ «Асконій Клін» позивач надав суду копії наступних документів: - договорів-замовлень на перевезення вантажів автомобільним транспортом №3 від 11.02.2013 року і від 14.02.2013 року №5 та окремих замовлень на перевезення вантажу, датованих лютим-жовтнем 2013 року, де сторонами узгоджені питання щодо дат і пунктів завантаження та розвантаження, типу рухомого складу (в залежності від ваги вантажу), найменування товару, марки, державного номеру автомобіля та напівпричепа, контактні дані водія, вартість перевезення, найменування відправника; - актів здачі-прийняття робіт (послуг) від 14.02.2013 року №03/02, від 14.02.2013 року №05/02, від 28.02.2013 року №11/02, від 28.03.2013 року №28/03, від 28.03.2014 року б/н, від 12.04.2013 року №12/04, від 17.04.2013 року №17/04, від 24.04.2013 року №24/04, від 29.04.2013 року №29/04, від 30.05.2013 року №30/05, від 31.05.2013 року №31/05, від 07.06.2013 року №07/06, від 14.06.2013 року №14/06, від 19.06.2013 року №19/06, від 20.6.2013 року №20/06, від 27.06.2013 року №АК-27/06-2, від 27.06.2013 року №АК-27/06-1, від 27.06.2013 року №АК-27/06 всього на загальну суму 380 250,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 63 374,98 грн.), оформлених сторонами за результатами надання ТОВ «Асконій Клін» транспортних послуг за відповідними маршрутами з посиланням на певні рахунки для оплати; - товарно-транспортних накладних, датованих лютим-груднем 2013 року, де в якості Автопідприємства значиться ФОП ОСОБА_2, Замовників та Вантажовідправників - ТОВ «Інтер Фуд» і ТОВ «Еконія» - та наведені відомості про марку, державний номер автомобіля та причепу, П.І.П. водія, пункту навантаження і розвантаження, що відповідають аналогічним даним, які містяться в замовленнях на перевезення та актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг), і відомості про Вантажоодержувачів (ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Дистриб'ютерська компанія «Європродукт», ТОВ «Фудмаркет»). Дані ТТН підписані водієм та представниками Вантажовідправника і Вантажо-одержувача, і скріплені печатками підприємств; - книги обліку доходів і витрат за 2013 рік; - виписок Філії ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 320649) по розрахунковому рахунку ОСОБА_2 за період лютий-серпень 2013 року за даними яких позивач перерахував на користь ТОВ «Асконій Клін» суму коштів за транспортні послуги на загальну суму 397 950,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 66 624,98 грн.).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів можливо дійти висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а також про наявність зв'язку між господарськими операціями з ТОВ «Асконій Клін » і підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_2 (організація вантажних перевезень). При цьому, факт відсутності у позивача подорожніх листів вантажного автомобіля не розцінюється судом як переконливий доказ нереальності описаних вище господарських операцій з ТОВ «Асконій Клін», оскільки за положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» обов'язкова наявність таких документів при здійсненні вантажних перевезень на договірних засадах передбачена для суб'єктів господарської діяльності-перевізників, а не замовників таких перевезень.

Відповідач не спростував належними документальними доказами факт відсутності у позивача на момент здійснення документальної перевірки товарно-транспортних накладних, оформлених за результатами виконання договору про організацію перевезень від 10.02.2013 року за №1/2. Так, відповідно до письмового опису документів від 22.04.2014 року (копія якого наявна в матеріалах справи), оригінали таких товарно-транспортних накладних надавалися під розпис працівнику ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ОСОБА_3, що відповідає встановленому приписам п. 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, якими визначений порядок передачі-прийняття для проведення документальної перевірки оригіналів документів за період господарської діяльності платника податку.

Під час судового розгляду даної справи, відповідачем будь-яких заперечень і документальних доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем до матеріалів судової справи первинні документи були сфальсифіковані, не надав (в т.ч. запит від 09.04.2014 року №434/7/26-59-17-01-20 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Асконій Клін» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, направлений відповідачем до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, та відповідно результати опрацювання такого запиту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві), та достовірність наведених в таких документах відомостей про господарські операції не спростував.

Крім того, відповідача не було пред'явлено суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ТОВ «Асконій Клін» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів. Зокрема, в своєму листі від 01.07.2014року №12, що адресований ФОП ОСОБА_2, директор ТОВ «Асконій Клін» Гузева М.С. пояснила, що для виконання договірних зобов'язань з надання послуг перевезення вантажів залучався транспорт третіх осіб на умовах найму.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, не вбачається випадків завищення позивачем розміру витрат у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності в 2013 році, а тому відповідно правові підстави для перерахування позивачу податку з доходів фізичних осіб за вказаний період відсутні.

Що ж до висновків відповідача про заниження позивачем розміру чистого оподатковуваного доходу за результатами діяльності в 2012 році на суму 13 549,99 грн., то матеріали документальної перевірки в супереч вимог Порядку №395 не містять належним чином оформлених опису про факт виявленого правопорушення та посилань на конкретні первинні та інші документи обліку результатів діяльності платника податку, де зафіксований зазначений факт, а тому, як наслідок, у відповідача відсутні законні підстави для визначення позивачу суми податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік за фактом невстановленого податкового правопорушення.

Щодо позовних вимог позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2014 року №Ф-0001861701, то також можливо погодитися з їх правомірністю у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності

За вимогами норм ч. 2 ст. 6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Базою оподаткування нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону).

Як вбачається з тексту акта перевірки, заниження ФОП ОСОБА_2 оподатковуваного доходу, на думку відповідача, мало наслідком і заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Однак, з урахуванням попередньо встановлених обставин справи судом вбачається, що розмір бази для нарахування єдиного внеску за обумовленою ставкою був розрахований контролюючим органом невірно. Таким чином, правові підстави для нарахування суми єдиного соціального внеску спірною вимогою від 12.06.2014 року у позивача також були відсутні.

Щодо висновків про заниження позивачем податку на додану вартість за звітний період жовтень 2013 року на суму 2 691,67 грн., то вбачається наступне.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками цього податку, регламентовано нормами ст. 198 ПК України, відповідно до п. 198.3 якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених згідно зі ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За умовами норми п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Нормами п. 201.2 ст. 201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, що був зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

В силу норми абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

При цьому, за приписами норми абз. 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу, факт порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі ж відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 7 Порядку заповнення податкової накладної).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 зазначеного Кодексу.

Отже, з контексту наведених вище норм права слідує, що особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, ПК України не передбачено. Разом з тим, податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат зі сплати ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а також її учасників. При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки це не спростовано податковим органом в установленому порядку.

Також встановлено, що ФОП ОСОБА_2 сформував податковий кредит з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2013 року на підставі податкової накладної від 10.10.2013 року № 4 на суму 16 150,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 691,67 грн.), виписаної підприємством ТОВ «Авертон Класік» (індивідуальний податковий номер 386045426502, ідентифікаційний код 38604547), підписаної директором Гузевою М.С. та одночасно скріпленої печаткою іншого підприємства ТОВ «Асконій Клін» (ідентифікаційний код 38377248).

При цьому, як вбачається з матеріалів документальної перевірки, працівник ДПІ не посилалася безпосередньо на відсутність та/або недостатність у платника податків (позивача) первинних документів, складенням яких має опосередковуватись виконання розглядуваної операції з ТОВ «Авертон-Класік».

Фактично єдиною підставою для оспорюваного донарахування ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві визнала відсутність у ФОП ОСОБА_2 для підтвердження права на податковий кредит в сумі 2 691,67 грн. належним чином оформленої податкової накладної, тобто, податкової накладної підписаної уповноваженою особою постачальника.

Згідно письмових пояснень позивача, викладених в тексті поданого позову, та засвідчених листом ТОВ «Авертон Класік» від 01.07.2014 року б/н, 10.10.2013 року ТОВ «Авертон-Класік» надало ФОП ОСОБА_2 транспортні послуги на суму 16 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 691,67 грн. За результатами наданих послуги та проведених розрахунків ТОВ «Авертон-Класік» виписало на адресу позивача податкову накладну від 10.10.2013 року №4, яку помилково було скріплено печаткою підприємства ТОВ «Асконій Клін», директором якого також являється Гузева М.С.

За результатами зазначених господарських операцій сума ПДВ у розмірі 2 691,67 грн. була включена ТОВ «Авертон-Класік» до складу податкових зобов'язань з цього податку за звітний (податковий) період жовтень 2013 року, що засвідчується наявною в матеріалах справи копією електронного реєстру виданих та отриманих податкових накладних цього Товариства за звітний (податковий) період жовтень 2013 року з доказами надсилання та отримання його 12.11.2013 року органами доходів і зборів (квитанціями №1 і №2). А оригінал належним чином оформленої податкової накладної (підписаної Гузевою М.С. та скріпленої печаткою ТОВ «Авертон-Класік») був наданий позивачу ТОВ «Авертон-Класік» згідно зазначеного листа від 01.07.2014року, що не спростовано відповідачем (тобто, до моменту призначення та проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_2.).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, та з урахуванням наявних матеріалів справи, також можливо дійти висновків, що сам по собі факт скріплення підпису уповноваженої особи постачальника - ТОВ «Авертон-Класік» Гузевої М.С. (дана фактична обставина відповідачем не заперечується) на податковій накладній від 10.10.2013 року №4 печаткою іншого підприємства, керівником якого є та сама особа, не є підставою для кваліфікації такого документу як недостовірного, фіктивного та позбавленого юридичної сили, оскільки в цілому реальність та правомірність господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Авертон-Класік» контролюючим органом сумніву не піддається.

Адже незважаючи на дефект форми документа пріоритет надається економічному змісту дійсних взаємовідносин сторін, позаяк для цілей оподаткування необхідно враховувати фактичні правовідносини між учасниками господарської операції. Незважаючи на те, що податкове законодавство не допускає підписання податкової накладної будь-якою іншою особою, окрім керівника, головного бухгалтера підприємства-постачальника (уповноваженою в установленому порядку особою), порушення цього правила одним учасником господарської операцій (контрагентом платника) не може тягнути негативні наслідки для іншої особи (платника) (аналогічна правова позиція викладена в тексті ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року № К/9991/30865/12).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 травня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 21 травня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.