Постанова

від 12.05.2015 по справі 2а-1970/1436/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 65299/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника відповідача Сливінського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Бережаниавтотранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ВАТ «Бережаниавтотранс», у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 38873, 08 грн. та пеню в сумі 478, 06 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Постанова мотивована тим, що з наявних в матеріалах доказів суд прийшов до висновку, що відповідачем дотримано вимоги закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач проводив заходи для працевлаштування інвалідів, виконав вимоги щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а сам факт відсутності працюючого інваліда не є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи та організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Апелянт зазначає, що у 2010 році відповідач інформував центр зайнятості лише тричі, що підтверджується звітами ф.3-ПН, які подавалися до центру зайнятості, чим не виконав обов'язку,зазначеного ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд виходив з того, що ВАТ «Бережаниавтотранс» проводило заходи для працевлаштування інвалідів, тому позивачем безпідставно застосовано адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи і є помилковими з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 18 Закону України № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 8 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій згідно ч.2 цієї статті тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Судом встановлено, що згідно поданого ВАТ «Бережаниавтотранс» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 104 особи, при цьому працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, до цього числа не входять. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХII, становить 4 особи.

При цьому, звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", ВАТ «Бережаниавтотранс» щомісячно не подавались.

Згідно матеріалів справи до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ВАТ «Бережаниавтотранс» було подано лише три звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, а саме: 26.05.2010 року, 05.08.2010 року та 09.12.2010 року.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника ВАТ «Бережаниавтотранс» у 2010 році становила приблизно 9718, 00 грн. (9718,27 грн. згідно розрахунку позивача).

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування ВАТ «Бережаниавтотранс» нараховано 38873,08 грн. адміністративно - господарських санкцій. Строк сплати заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році закінчився 15.04.2011 року, у зв'язку з чим згідно ч. 2 ст. 20 Закону 875-ХII, Порядку нарахування пені та її сплати, розрахунку одноденного розміру пені з врахуванням ставки Національного банку України позивачу нарахована пеня, яка виникла за період з 16.04.2011 року по 26.05.2011 року (по дату звернення до суду з адміністративним позовом) за не своєчасну сплату таких санкцій в сумі 478, 06 грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки ВАТ «Бережаниавтотранс» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2014 року (справа № 21-476а13), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі № 2а-1436/11/1970 - скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бережаниавтотранс» (код ЄДРПОУ 03118742) в дохід Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 38873 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 08 коп. та пеню в розмірі 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлений 18.05.2015 року.