Ухвала

від 20.05.2015 по справі 821/4408/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р. Справа № 821/4408/14

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Юсуповій Х.О.,

з участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар" - Кашуби Артема Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Денар" звернулось до суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області від 17.06.2014 № 2/10/15-0 про виключення товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНАР" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування;

- скасувати рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області від 17.06.2014 року № 1/10/15-0 про скасування товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕНАР" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку;

- зобов'язання Каховську об'єднану державну податкову інспекцію головного управління Міндоходів у Херсонській області поновити реєстрацію ТОВ "Денар" як платника фіксованого сільськогосподарського податку та як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Денар".

Визнано протиправним та скасовано:

- рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області від 17.06.2014 № 2/10/15-0 про виключення товариства з обмеженою відповідальністю "Денар" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування,

- рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області від 17.06.2014 року № 1/10/15-0 про скасування товариству з обмеженою відповідальністю "Денар" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку,

Зобов'язано Каховську об'єднану державну податкову інспекцію головного управління Міндоходів у Херсонській області поновити реєстрацію ТОВ "ДЕНАР" (код ЄДРПОУ 36631372) як платника фіксованого сільськогосподарського податку та як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відшкодовано з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Денар" (код ЄДРПОУ 36631372) витрати по сплаті судового збору в сумі 73 грн. (сімдесят три гривні) 08 коп.

В апеляційній скарзі Каховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Денар" є юридичною особою, платником фіксованого сільськогосподарського податку, платником податку на додану вартість спеціальним режимом оподаткування у сфері сільського господарства.

У період з 21 лютого 2014 року по 27 лютого 2014 року податковим органом проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Денар" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при фінансово-господарських відносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 75/21-15-22-026/36631372 від 06 березня 2014 року.

Відповідно до висновку зазначеного акту, перевіркою ТОВ "Денар" встановлено порушення:

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п.44.6 ст. 44, п. 45.2 ст. 45, абз. "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ за січень-грудень 2013 року, зазначені правочини є безтоварними;

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6. ст. 44, п. 45.2 ст. 45, абз. "а", "б" п. 185.1 ст. 185. п.186.1, п. 186.2 ст. 186, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ за січень-грудень 2013 року внаслідок вчинення безтоварних правочинів, зазначені правочини є безтоварними.

За наслідками розгляду висновків перевірки, відповідачем було прийнято рішення від 17 червня 2014 року № 2/10/15-0 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ТОВ "Денар" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та рішення №1 про скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийнятих ним рішень, що оскаржуються позивачем, у зв'язку з чим оскаржувані рішення ОДПІ про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та рішення про скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків (пункт 301.1 статті 301 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно п.302.1 ст. 302 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

За змістом пп.308.6.2. п.308.6. ст.308 Податкового кодексу України реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується за рішенням органу державної податкової служби: а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення; б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Відповідно до п.308.4. ст.308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:

- реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства передбачений статтею 209 ПК України, відповідно до п. 209.1 якої резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Судом першої інстанції ретельно досліджені фактичні обставини справи та вірно з'ясовано, що усі висновки податкового органу про неможливість здійснення позивачем господарської діяльності у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року ґрунтуються виключно на припущеннях, інформація викладена в акті носить загальний характер, оскільки не зазначено, які правила бухгалтерського та податкового обліку порушені товариством, не зазначено жодного первинного документа, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не наведено регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інших документів, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, перевіряючими не досліджувалися первинні документи позивача, відповідно у податкового органу відсутні підстави вважати відсутніми обсяги поставок позивача за перевіряємий період

Обґрунтовано суд першої інстанції не прийняв до уваги висновки податкового органу в акті перевірки від 06.03.2014 року №75/21-15-22-026/36631372 щодо неможливості вирощування сільськогосподарської продукції та реалізації її зазначеним в акті перевірки контрагентам-покупцям з посиланням на акт Каховської ОДПІ від 12.04.13 № 114/22/36631372 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Денар" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 р.", висновки якого були визнані неправомірними постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. по справі №821/2515/13-а та скасовані податкові повідомлення - рішення від 23.04.2013 р. № 0000222200, № 0000212200 повністю, № 0001311702 в частині визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 130 614 грн. та застосування штрафу у сумі 30380,62 грн., та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 року по справі № К/800/10634/14 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року скасовано, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року залишено в силі.

Отже, висновкам відповідача, викладеним в акті від 12.04.13 № 114/22/36631372, вже надана правова оцінка, суд визнав факти порушення податкового законодавства зі сторони товариства недоведеними.

Є таким, що не заслуговує уваги і доводи відповідача про неможливість встановлення позивача за податковою адресою, оскільки відповідач неодноразово звертався до позивача з листами за адресою: 74800. Херсонська обл., місто Каховка, Семенівське шосе, на вказані листи відповідач отримував відповіді.

Натомість, належних та беззаперечних доказів відповідачем щодо відсутності позивача за податковою адресою не надано, а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Твердження податкового органу, про нікчемність та безтоварність господарських операцій ТОВ "Денар" за січень - грудень 2013 р. також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину та вимог ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, Каховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що операції в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичної реалізації продукції, але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі відповідач не посилається на факти вчинення посадовими особами позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Разом з цим, посилання податкового органу на відсутність у позивача основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Так, позивачем в якості доказів надано довідку (податковий розрахунок) сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ТОВ "Денар" за 3-й квартал 2014 року (форма № 1 ДФ), яка свідчить про виплату доходу 32 фізичним особам; договір про надання послуг №0206/13 від 02.06.2013 р. укладений між ТОВ "Денар" та фермерським господарством "Зіярєшат".

Надаючи оцінку обставинам справи, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що висновки органу контролю безпідставно були зроблені лише на аналізі співставленні даних за попереднім актом Каховської ОДПІ від 12.04.13 № 114/22/36631372 яким було встановлено значне перевищення врожайності культур вирощуваних ТОВ "Денар" середньостатистичну їх врожайність по Чаплинському районі, неспівспадання строків висаджування культур ТОВ "Денар" з строками їх висаджування та інформації Херсонського державного аграрного університету щодо строків висаджування, способу висаджування, збору врожаю овочів, їх врожайності, без врахування доказів про зібраний позивачем чистий врожай з власних та орендованих основних фондів, який згодом і був реалізований.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосовування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п. 209.11 ПКУ, зокрема, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

При цьому сільськогосподарськими товарами вважаються товари відповідно до п. 209.7 ст. 209 ПК У, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД (товарні позиції 4101, 4102, 4103. 4301) та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п.209.17 ст. 209 ПК України поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, виготовлюються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються,безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Основним видом діяльності позивача є сільськогосподарська діяльність (виробництво, вирощування, переробка та збут сільгосппродукції), позивач має сільгоспугіддя, тобто об'єкт оподаткування ФСП.

Виручка, отримана від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки за звітний (податковий) рік, за звітними даними позивача перевищує 75 % загальної суми валового доходу.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється (вирощується) є сільськогосподарською продукцією.

Податковим органом в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених позивачем сільськогосподарських товарів покладено інформацію Херсонського державного аграрного університету щодо строків висаджування, способу висаджування, збору врожаю овочів, їх врожайності, однак такий підхід не ґрунтується на законі.

Виходячи з викладеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився в тому що, відповідачем не доведена правомірність його дій при ухваленні рішення про виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування рішення ОДПІ про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та рішення про скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко