Ухвала

від 18.05.2015 по справі 820/20939/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р.Справа № 820/20939/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. по справі № 820/20939/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганської області, в якому просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.06.2014 року № 0000022209 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 200261, 00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 05.06.2014 року № 0000022209 винесене на підставі висновку акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 50/12-14-22-09/23473764 від 28.04.2014 р. яким встановлено порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Такі висновки, як стверджує позивач, відповідач зробив у зв'язку з віднесенням позивачем до суми податкового кредиту 200261 грн., що задекларована ТОВ «АРМ-Сервіс» в податковій декларації з ПДВ за лютий 2011р. та рахується в рядку 21.2, 22 та 24 податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 р., яка є безнадійною заборгованістю, оскільки минув строк позовної давності у 1095 днів, що на думку позивача є незаконним оскільки, 1095 денний строк для ТОВ «АРМ-Сервіс» не починав спливати, оскільки не настали підстави з якими закон пов'язує право платника податку подати заяву на бюджетне відшкодування. Зазначений строк (1095 днів) застосовується коли платник відображає в рядку 23 декларації суму бюджетного відшкодування.

Представник відповідача зазначив, що за результатами камеральної перевірки позивача було правомірно встановлено порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «АРМ-Сервіс» було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відображається у рядку 24 декларації на суму ПДВ 200261 грн.

Так, на думку відповідача, залишок за лютий 2011 року у сумі 200261 грн. сформовано понад 1095 днів, а тому, згідно з абзацом «а» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю, а відтак позивач не мав права відображати вказану суму у рядку 24 податкової декларації по датку на додану вартість за лютий 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: приписів п. 102.5, ст. 102, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та норм ч.4 ст. 72, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовою особою ДПІ на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс" за результатами якої був складений акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 50/12-14-22-09/23473764 від 28.04.2014 р. (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 10-12).

Відповідно до висновку акта перевірки, перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п. 102.5 ст. 102 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «АРМ-Сервіс» було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відображається у рядку 24 декларації на суму ПДВ 200261 грн.

На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 05.06.2014 року № 0000022209 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 200261, 00 грн. (а.с. 13).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, а отже відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

З наведених підстав суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість підстав винесення податкового повідомлення - рішення від 05.06.2014 року № 0000022209.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 102 ПК України визначає граничні строки давності для нарахування грошових зобов'язань, надання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, подання податкових декларацій, тощо, та порядок застосування строків давності до вказаних дій.

У відповідності зі ст.102 ПК України, термін давності у 1095 днів встановлюється для надання контролюючому органу права самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом. Цей термін закінчується на 1095-й день, наступний за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була представлена пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та / або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Термін давності у 1095 днів починає свій плин також з дня подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, якщо такий представлявся.

Крім того, термін у 1095 днів встановлений в ст.43 ПК України і для подачі заяви про повернення помилково та / або надміру сплачених грошових зобов'язань. Він починає свій відлік з дня виникнення помилково та / або надміру сплаченої суми.

Згідно пп. 14.1.115 ст.14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми грошових коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний термін сплати яких настав на таку дату. А в пп. 14.1.182 ст.14 ПК України визначено, що помилково сплачені грошові зобов'язання визначені як суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

У рядку 24 декларації з ПДВ, форма якої затверджена наказом МФУ від 25.11.2011 р. № 1492 (в редакції наказу Міністерства фінансів України № 1342 від 17.12.2012р.), відображається залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23). Значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. А за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку ватника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, наступних за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У п.200.14 ст.200 ПК України встановлено, що у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, орган ДПС надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Інших підстав виключення суми з бюджетного відшкодування ПК України не передбачає.

Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання апелянта на пункт 102.5 ПК України, оскільки дана норма стосується виключно строків подання заяв про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань, або про їх відшкодування, однак жодним чином не стосується та не має відношення до змінення обсягу податкового кредиту з ПДВ.

Згідно п.200.23 ст.200 ПК України, суми ПДВ, не відшкодовані платникам протягом визначеного зазначеною статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом терміну її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, суми бюджетного відшкодування, відображені в рядку 23 декларації з ПДВ, не є сумами податкових зобов'язань або ж надмірно або помилково сплаченими податковими зобов'язаннями, на які поширюється термін давності у 1095 днів, встановлений ПК України. До того ж цей передбачений ПКУ для здійснення платником податків передбачених законодавством певних юридичних дій - подача заяви, оскарження податкового рішення тощо.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали справи свідчать про відсутність жодних заперечень податкового органу як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи стосовно фактичної наявності у позивача суми від'ємного значення з ПДВ за лютий 2011р.

Письмові докази містять Довідку ДПІ в м.Сєвєродонецьку від 08.07.2011 р. № 1395/23-23473764, яка була складена відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 р. /а.с. 91-99/. В рамках зазначеної перевірки відповідачем була здійснена перевірка всієї первинної документації позивача за період лютий, березень 2011 року, що зазначено в Довідці на сторінці 2 пункті 2.3. Враховуючи відсутність будь-яких порушень з боку позивача за результатами документальної позапланової виїзної перевірки відповідач склав Довідку № 1395 23-23473764 від 08.07.2011 р.

Зазначена Довідка підтверджує відсутність порушень у формуванні від'ємного значення з ПДВ у розмірі 263 572 грн., яка задекларована в декларації з ПДВ за лютий 2011р., а відповідно і частини цієї суми - 200261 грн,, задекларованої в податковій декларації за лютий 2014р., щодо якої виник спір з Державною податковою інспекцією.

З лютого 2011 р. по лютий 2014р. позивач, користуючись своїм правом, яке передбачене п.п. «б» пункту 200.4 статті 200 Податковою кодексу України, включив від'ємне значення (податковий кредит), отримане за результатами податкового періоду лютий 2011 р., до складу податкового кредиту наступних податкових періодів і частина податкового кредиту у сумі 85154 грн. була використана у погашення поточних зобов'язань з ПДВ за червень - серпень 2013 та жовтень 2013р.

Жодних порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з ПДВ відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті камеральної перевірки судження (висновки) з приводу порушень у формуванні податкового кредиту з ПДВ або від'ємного значення з ПДВ відповідачем суду не надані.

Також колегія суддів зазначає, що визнаючи заборгованість TOB «АРМ-Сервіс» безнадійною, податковий орган фактично перевищує власні повноваження, бере на себе неналежні їй згідно законодавства України функції.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Зазначені норми закону дають право платнику податку подати заяву тільки у випадку виникнення права на бюджетне відшкодування або переплати, а не при наявності лише залишку від'ємного значення, як це тлумачить відповідач.

Таким чином, 1095 денний строк для TOB «АРМ-Сервіс» не починає спливати, оскільки не настали підстави, з якими закон пов'язує право платника податку подати відповідну заяву.

Зазначений строк (1095 днів) застосовується коли платник відображає в рядку 23 декларації суму бюджетного відшкодування.

Крім того, Податковий кодекс України та Наказ ДПАУ від 25.01.2011, № 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" взагалі не містить підстав для списання наявного податкового кредиту та залишку від'ємного значення.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, апелянт безпідставно посилається в апеляційній скарзі на положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2014 року № 0000022209 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року по справі №820/20939/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. по справі № 820/20939/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.