Постанова

від 25.05.2015 по справі 812/210/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/210/15

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності на загальну суму 145,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок труджового каліцтва за грудень 2014 року на суму 145,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що статтями 21, 28 Закону № 1105 передбачено обов'язок Фонду СНВ відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи, що у грудні 2014 року ОСОБА_1 фактично виплачено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на її виплату та доставку у сумі 145,86 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності у сумі 145,86 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. (а.с. 40)

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду заперечення в яких зазначив, що всі необхідні документи повинні бути оформлені належним чином відповідно до вимог законодавства. Акт про нещасний випадок на ім'я ОСОБА_1 повинен відповідати формі акту згідно Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджених постановою ПВЦРПС від 13.08.1982 № 11-6, однак, Акт № 2 від 23.12.1986 складений з порушенням зазначеного Положення та не є підставою для здійснення виплат відділенням Фонду, оскільки вищезазначений акт не є законним. Таким чином позивачем прийняті документи, оформлені з порушенням норм законодавства, на підставі яких призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, у зав'язку з чим відділення Фонду не має правових підстав для відшкодування УПФУ витрат по виплаті та доставці пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва потерпілій ОСОБА_1 у сумі 145,86 грн. Також, надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи положення пункту 6 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 23.12.1986 з ОСОБА_1 на Сєвєродонецькому деревообробному комбінаті "Ворошиловградхімбуд" стався нещасний випадок, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 №2 від 24.12.1986 (а.с. 5-6).

Згідно довідки ВТЕК № 062779 від 26.11.1991 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково. (а.с. 7).

Згідно наданого розрахунку УПФУ в м. Сєвєродонецьку у грудні 2014 року виплачено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва у сумі 144,72 грн. Та здійснено витрати на доставку вказаної пенсії у сумі 1,14 грн., а всього витрат на суму 145,86 грн. (а.с. 4)

УПФУ в м. Сєвєродонецьку 12.01.2015 направлено на адресу відповідача акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за грудень 2014 року, який підписано уповноваженими представниками сторін (а.с. 11).

Витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 у сумі 145,86 грн., зазначену в акті щомісячної звірки, відповідач відмовився прийняти до відшкодування з посиланням на те, що потерпіла проживає в іншій державі, яка відсутня в переліку міжнародних договорів з питань соціального забезпечення, про що зазначено в таблиці розбіжностей (а.с. 12).

При цьому, в запереченнях проти позову як на підставу відмови в прийнятті до відшкодування сум витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності, відповідач послався на невідповідність акту № 2 від 23.12.1986 про нещасний випадок з ОСОБА_1 вимогам законодавства.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з п.3 та п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 № 1094.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону України № 1105 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до п. 5 ст. 24 вказаного Закону якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування країни. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Вказані правила застосовуються для державного соціального страхування громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно листа від 24.12.2012 управління державної міграційної служби України в Луганській області (а.с. 14) повідомило, що за даними УДМС України у Луганській області гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 із клопотанням щодо виїзду на постійне проживання за межі України до УДМС України у Луганській області не зверталася. (а.с. 13)

Відповідно до наданої позивачем копії паспорту ОСОБА_1 остання прописана за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 8-10)

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 у грудні 2014 року проживала за межами України відповідачем не надано.

Тобто, посилання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області в таблиці розбіжностей як на підставу відмови у відшкодуванні 145,86 грн. На те, що "потерпіла проживає в іншій державі, яка відсутня в переліку міжнародних договорів з питань соціального забезпечення" є безпідставним та не підтверджено належними доказами.

Під час вирішення питання відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності, суд не дає оцінку правильності складання та заповнення акту про нещасний випадок на виробництві, оскільки це питання повинно вирішуватись в судовому порядку за зверненням уповноваженого органу у справі щодо встановлення чи оспорювання факту нещасного випадку на виробництві, які розглядають в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викледене, суд приходить до висновку, що витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за грудень 2014 року у сумі 145,86 грн., підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено, що причиною настання інвалідності вказаної особи є страховий випадок на виробництві, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві № 2 від 23.12.1896 та довідкою МСЕК.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на користь управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за грудень 2014 року у сумі 145,86 грн. (сто сорок пять грн. 86 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Т.В. Смішлива