Постанова

від 25.05.2015 по справі 826/5412/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2015 року 09:00 № 826/5412/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трініті» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум.» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2014 року № 144526552209 та № 144426552209,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2014 року:

- № 144526552209, відповідно до якого зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 2998 грн. за декларацією за березень 2014 р.

- № 144426552209, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 49 400 грн. за основним платежем та на 24 700 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та по суті зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на начебто «безтоварності» операцій, проведених між позивачем та його контрагентом, висновки про що у свою чергу ґрунтуються на начебто відсутності у контрагента ресурсів та можливостей для здійснення спірних операцій.

Між тим, як зазначає позивач, контрагентом за угодою з ним у повному обсязі виконані зобов'язання та проведені реальні операції, що оформлено належними первинними документами у зв'язку з чим видані податкові накладні. З огляду на наведене позивач вважає, що у нього були всі підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Представник третьої особи у судове засідання 06.05.2015 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав. У зв'язку з неявкою представника третьої особи без поважних причин та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, розгляд справи відповідно не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів. Між тим, 07.05.2015 р. канцелярією суду зареєстровано надіслані поштою (м. Запоріжжя, Північне шосе, 20-е) пояснення та додані до них матеріали. Третя особа підтримала по суті позов, зазначивши про фактичне виконання спірних операцій та наявність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Водночас, у зазначених письмових поясненнях третя особа відмовилась надати на вимогу суду первинні документи на придбання (руху) продукції, яка за твердженням позивача та третьої особи постачалася надалі позивачу. Третя особа у зв'язку з цим послалася на комерційну таємницю.

У свою чергу, відповідач наполягав на законності та обґрунтованості висновків акту перевірки. Зазначив, що перевіркою номенклатури продукції, що придбавалася третьою особою, встановлено, що третя особа не придбавала продукцію, яка надалі оформлення постачанням позивачу. Тобто, на думку ДПІ, має місце оформлення безтоварних операцій, а відтак спірні рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 06.05.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трініті» (код з ЄДР 31111166; адреса: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької 15/4) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Максимум.» (код з ЄДР 38496849) за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.

За результатами перевірки складено Акт від 26.09.2014 р. № 891/26-55-22-09/31111166 (далі - Акт перевірки).

Товариство взято на облік як платника податків 14.09.2000 р., є платником ПДВ згідно свідоцтва від 20.06.2009 р.

Перевіркою встановлено завищення сум податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 р. на 52 398 грн. за відносинами з ТОВ «Максимум.».

Зазначено, що згідно з наданими до перевірки документами контрагент відвантажив позивачу аксесуари до мобільних телефонів згідно з рахунками, видатковими та податковими накладними, оформленими станом на 03.03.2014 р., 04.03.2014 р., 05.03.2014 р., 06.03.2014 р., 16.03.2014 р., 19.03.2014 р., 20.03.2014 р., 21.03.2014 р. Зокрема, номенклатура поставки складала: АЗУ, АКБ, СЗУ, адаптер, кабель, кейс, захисна плівка, наклейка для мобільного телефону, декоративна панель, брелок, ключниця, універсальний чохол для мобільного телефону. Загальна вартість продукції склала 314 388 грн. з ПДВ 52 398 грн.

Перелік та реквізити вказаних документів вказані на стор. 5 Акту перевірки (а.с. 22).

Між тим, в Акті перевірки зазначається, що згідно з актом від 31.07.2014 р. № 92/22/38496849 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Максимум.» за березень 2014 р. було не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Максимум» операцій по ланцюгу постачання з контрагентами покупцями за березень 2014 р.

В контексті наведеного зазначено, що на ТОВ «Максимум.» було направлено запит відносно надання пояснень та первинних документів, однак відповіді не надано.

Зазначається, що провівши аналіз податкових накладних та їх номенклатури встановлено, що ТОВ «Максимум» здійснювало придбання кухонних плит, реалізація яких не здійснювалась, а також придбання взуття мокасинів, напівчеревиків, босоніжок, туфлі та інше.

Таким чином, як по суті зазначає ДПІ має місце неспівпадіння номенклатури оформленого придбанням ТОВ «Максимум.» товару та номенклатури товарів, що надалі оформлені на продаж.

Зазначається також, що контрагент не знаходиться за своїм місцезнаходженням. Опитати засновника, директора та бухгалтера в одній особі ОСОБА_1 не виявилося можливим, оскільки він проживає в АР Крим.

Загалом, виходячи з безтоварності операцій, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п/п. 198.6., 201.4., 201.10. ПК України внаслідок чого було завищено від'ємне значення за березень 2014 р. у сумі 2998 грн. та занижено податок на додану вартість за травень 2014 р. на 49400 грн.

На підставі вищенаведених висновків Акті перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, у кожному окремому випадку та за одним рахунком підлягало поставці: 1594 екземплярів продукції (03.03.2014 р.), 1560 шт. за рахунком від 04.03.2014 р., 1258 шт. за рахунком від 05.03.2014 р., 1018 штук за рахунком від 06.03.2014 р., 284 шт. за рахунком від 18.03.2014 р., 1299 шт. за рахунком від 19.03.2014 р., 1091 шт. за рахунком від 20.03.2014 р., 517 шт. за рахунком від 21.03.2014 р. У видаткових накладних зазначено місце розташування контрагента: Полтавська обл., с. Щербані, вул. Світла, буд. 2-а.

Враховуючи обсяги постачання, а також висновки ДПІ відносно того, що контрагент не придбавав продукцію, яка оформлена постачанням на адресу позивача, судом ухвалою від 03.04.2015 р. про відкриття провадження у справі було витребувано у контрагента (третьої особи), зокрема: докази придбання продукції у заводу виробника або третіх осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо); сертифікати відповідності на спірну продукцію .

Однак, як вже зазначалося, третя особа відмовилась надати суду докази придбання продукції , будь-які документи відносно якості продукції, яка надалі оформлена поставкою на позивача.

Само ж по собі оформлення позивачем подальшої реалізації продукції іншим особам, не свідчить про те, що в даному випадку продукція до цього була поставлена позивачу саме ТОВ «Максимум».

Слід додати, що в даному випадку відсутній договір, де б визначалися умови поставки між позивачем та контрагентом. Враховуючи те, що сторонами не зазначено інше місце відвантаження продукції, виконання вказаних операцій потребувало наявності транспортних ресурсів та, відповідно, перевезення продукції від адреси місцезнаходження контрагента до місцезнаходження позивача.

Позивач в контексті наведеного надає до суду копію договору оренди автомобіля FIAT р/н НОМЕР_1. Однак, до матеріалів справи не надано ні ТТН, ні подорожніх листів, де б зазначений автомобіль був зазначений як такий, що використовувався для перевезення продукції від місцезнаходження третьої особи до позивача.

Що стосується наявних у справі подорожніх листів, слід зазначити, що в них зазначено про використання автомобіля FIAT НОМЕР_2 та відсутні будь-які відомості, які б пов'язували вказаний автомобіль із позивачем (замовлення транспортних послуг, оренда). В них відсутні підписи лікаря та механіка. До справи не надано доказів списання пального. Відтак, вказані копії подорожніх листів не можуть вважатися належними та допустимими доказами перевезення продукції від контрагента до позивача. При цьому, як вбачається з Акту перевірки, під час її проведення у позивача були відсутні будь-які документи щодо перевезення продукції та не надавалися ДПІ. Один із наданих подорожних листів взагалі містить дату видачі 03 лютого 2014 р. та позивачем не надано пояснень відносно зв'язку цієї копії з періодом оформлення спірних операцій.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності , суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкові накладні, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, а отже і про відсутність підстав для їх скасування.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Зокрема, що стосується посилання позивача та третьої особи на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 р. у справі № 804/12012/14 про визнання протиправними дії ОДПІ щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено Акт № 92/22/38496849 від 31.07.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Максимум» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за березень 2014 року, слід зазначити, що у зазначеному судовому рішення не досліджувалися обставини взаємовідносин позивача та третьої особи, висновки суду у зазначеній справі відносно обставин проведення зустрічної звірки ТОВ «Максимум» не спростовують висновків суду у даній справі та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 182,70 грн. (10 % мінімального розміру ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено вимоги про скасування рішень, розмір майнових вимог за якими становить 77 098 грн. Відтак, виходячи з положень зазначеного Закону, загальний розмір судового збору, що підлягає сплаті, має складати 1827,00 грн. (повний розмір мінімальної ставки судового збору). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті» (код з ЄДР 31111166; адреса: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької 15/4) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін