Рішення

від 29.01.2007 по справі 29/494-06-12098

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/494-06-12098

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2007 р.Справа  № 29/494-06-12098

За позовом: НК „Експоцентр України”

До відповідача: Підприємство „ГеоЛогістікс Україна”  у вигляді ТОВ

про стягнення 23090,07 грн.

За зустрічним позовом: Підприємство „ГеоЛогістікс Україна”  у вигляді ТОВ

до НК „Експоцентр України”

про визнання договору недійсним

                                                                                Суддя                     Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Мельник Т.М. за довіреністю №01-11/2545 від 28.12.2006р.

Від відповідача: Савельєв О.Ю. за довіреністю №1 від 18.12.2006р.

          Суть спору:           НК „Експоцентр України” звернувся до суду з позовом до Підприємства „ГеоЛогістікс Україна”  у вигляді ТОВ, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 23090,07 грн., яка складається з 19607,29 грн. основного боргу, 2686,20 грн. пені, 575,80 грн. індексу інфляції, 220,78 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Підприємство „ГеоЛогістікс Україна”  у вигляді ТОВ звернулось до суду з зустрічним позовом до НК „Експоцентр України” про визнання договору зберігання № 6-4 від 06.02.2006р. недійсним.

НК „Експоцентр України” проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Також позивачем заявлено клопотання про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майна або грошові кошти, що належать відповідачеві. Обґрунтовуючи клопотання позивач виходив з того, що відповідач тривалий час умисно ухиляється від сплати боргу, що є підставою вважати, що після набрання рішенням законної сили у відповідача будуть відсутні майно та кошти для погашення заборгованості.

В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом відмовлено з огляду на відсутність підстав для їх вжиття.

Ухвалою від 17.01.2007р. строк розгляду справи був продовжений відповідно до ст.. 69 ГПК України на один місяць.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

06.02.2006 р. між сторонам укладений договір № 6-4 про надання послуг по зберіганню майна ввідповідача на території позивача за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, 1, строк дії якого закінчувався 28.02.2009 р.

14.06.2006 р. сторони дійшли до згоди про дострокове розірвання Договору та підписали угоду про його розірвання.

Станом на 14.06.2006 р. відповідач заборгував позивачу за послуги по зберіганню майна з 01 квітня по 14 червня 2006 р. суму в розмірі 58307,29 грн.. Згідно п. 2 угоди про розірвання договору відповідач зобов'язався  погасити  вищезазначену  суму  боргу  до  20.06.2006р. але не виконав взяте на себе зобов'язання в повному обсязі. Відповідач перерахував позивачу лише суму в розмірі 38700,00 грн., таким чином, залишилась не погашеною відповідачем сума боргу в розмірі 19607,29 грн.

Оскільки відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання за договором, позивачем нараховано 2686,20 грн. пені, 575,80 грн. індексу інфляції, 220,78 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що позивачем порушено досудовий порядок врегулювання спору, а також неправомірно нарахована пеня. Крім того, відповідач вважає, що угоду від 14 червня 2006р, про розірвання Договору№6-4 від 06.02.06р. підписано не уповноваженою особою.

Одночасно підприємство „ГеоЛогістікс Україна”  у вигляді ТОВ звернулось до суду з зустрічним позовом до НК „Експоцентр України” про визнання договору зберігання № 6-4 від 06.02.2006р. недійсним з підстав того, що  НК „Експоцентр України” для проведення правильності розрахунків між позивачем та відповідачем не надав Підприємству „ГеоЛогістікс Україна”  у вигляді ТОВ акти приймання-передавання майна що знаходилось на зберіганні у останнього.

НК „Експоцентр України” проти зустрічного позову заперечує з підстав того, що 21.03.2006 р. НК „Експоцентр України” було передано Підприємству „ГеоЛогістікс Україна” на зберігання майно, що засвідчується актом передачі майна на зберігання. І таким чином, з дати передачі майна на зберігання (21.03.2006 р.), відповідач почав виставляти позивачу рахунки на оплату послуг зі зберігання майна.

Вивчивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов наступних висновків.

06.02.2006 р. між сторонам укладений договір № 6-4 про надання послуг по зберіганню майна ввідповідача на території позивача за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, 1, строк дії якого закінчувався 28.02.2009 р.

14.06.2006 р. сторони дійшли до згоди про дострокове розірвання Договору та підписали угоду про його розірвання.

Згідно п. 2 угоди про розірвання договору відповідач зобов'язався  погасити  вищезазначену  суму  боргу  до  20.06.2006р. але не виконав взяте на себе зобов'язання в повному обсязі. Відповідач перерахував позивачу лише суму в розмірі 38700,00 грн., таким чином, залишилась не погашеною відповідачем сума боргу в розмірі 19607,29 грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Пунктом 3 угоди про розірвання договору  передбачено, що у разі порушення з вини відповідача передбачених строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання за договором, позивачем правомірно нараховано 2686,20 грн. пені, 575,80 грн. індексу інфляції, 220,78 грн. 3% річних.

Посилання відповідача на порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору судом відхиляються, оскільки ці обставини не можуть бути підставами для відмови судом особі, що звертається за захистом порушеного права, у здійсненні нею своїх прав.

Відхиляються судом і посилання відповідача на неправомірність нарахування позивачем пені в розмірі визначеним договором, оскільки суперечать положенням законодавства, зокрема ст. 551 ЦК України, згідно якої  розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Не приймаються до уваги і твердження відповідача щодо підписання угоди від 14.06.2006 р. про розірвання договору від 06.02.2006р. № 6-4 зі сторони позивача не уповноваженою особою виходячи з такого.

Як зазначив позивач угода від 14.06.2006р. про розірвання договору від 06.02.2006 р. № 6-4 підписана не генеральним директором НК «Експоцентр України»(Марценюк О.О.), а його першим заступником за погодженням такої дії з генеральним директором та з подальшим її схваленням.

Згідно ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, а відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 23090,07 грн., яка складається з 19607,29 грн. основного боргу, 2686,20 грн. пені, 575,80 грн. індексу інфляції, 220,78 грн. 3% річних.

Вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Звертаючись з відповідним зустрічним позовом  підприємство „ГеоЛогістікс Україна”  вважає договір зберігання № 6-4 від 06.02.2006р. недійсним з підстав того, що  НК „Експоцентр України” для проведення правильності розрахунків між позивачем та відповідачем не надав Підприємству „ГеоЛогістікс Україна”  у вигляді ТОВ акти приймання-передавання майна що знаходилось на зберіганні у останнього.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.   У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.  Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, процесуальним законодавством на позивача за зустрічним позовом  покладений обов'язок доведення суду тих  обставин на які він посилається, у спосіб, визначений законом, зокрема, виходячи  з предмету спору, обставин, що свідчать про невідповідність оспорюваної угоди вимогам закону.

Під час розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу, який б свідчив про невідповідність оспорюваної угоди вимогам  закону.

З таких підстав в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Державне мито у спорі та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу  покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.   

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85,  ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Підприємства „ГеоЛогістікс Україна”  у вигляді ТОВ (м. Одеса, вул. Приморська, 4, к. 89, код 32696255) на користь Національного комплексу „Експоцентр України” (м. Київ, пр-т Ак.Глушкова, 1, код 21710384) 19607,29 грн. основного боргу, 2686,20 грн. пені, 575,80 грн. індексу інфляції, 220,78 грн. 3% річних, 230,90 грн. держмита та 118 грн. за ІТЗ судового процесу.  

3.          В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 02.02.2007 р.

Суддя                                                                                       Аленін О.Ю.