Рішення

від 13.02.2007 по справі 30/442-06-13469

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/442-06-13469

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2007 р.Справа  № 30/442-06-13469

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Навчальний центр фахівців морського транспорту”

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „ІнМедФарм”

Про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

                                                                                                Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: Фірсов Д.О., довіреність № б/н від 02.02.2007р.

Від відповідача: Семененко А.О., довіреність № б/н від 07.02.2007р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Навчальний центр фахівців морського транспорту” , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „ІнМедФарм” про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна –нежитлового приміщення бані „Бадьорість” загальною площею 921,6 м2, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Я. Гордієнка, 62, укладеного між ТОВ „Барклай” та ТОВ „ІнМедФарм” від 25 жовтня 2000 р., зареєстрованого Чорноморською товарною біржею за №124 та про визнання права власності на зазначене нерухоме майно за ТОВ „Навчальний центр фахівців морського транспорту”.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що до договору купівлі-продажу від 25.10.2000р. слід застосовувати положення Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

25 жовтня 2000 р. між ТОВ „Барклай” та ТОВ „ІнМедФарм” було укладено договір купівлі –продажу , згідно умов якого ТОВ „ІнМедФарм” продало, а ТОВ „Барклай” придбало нежиле приміщення-баню «Бадьорість», що розташована за адресою м. Одеса, вул. Яші Гордієнко, 62, загальною площею 921,6 кв.м . Зазначений договір зареєстровано на Чорноморській товарній біржі в „Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю” за №124 25.10.2000 р. Крім того, ОМБТІ та РОН проведено належну державну реєстрацію договору купівлі-продажу, про що свідчить відповідний штамп від 13.06.2001 р. та лист ОМБТІ та РОН № 6882 від 21.10.2002р.

Згідно рішення зборів учасників ТОВ „Барклай” від 09 лютого 2006 р., зазначене товариство перейменоване в ТОВ „Навчальний центр фахівців морського транспорту”, в зв'язку з чим затверджено в новий редакції Статут товариства. Державна реєстрація змін до установчих документів позивача проведена 28.02.2006р., про що свідчить відповідний напис на статуті товариства за № 15561050001011396.

21 серпня 2006 року ТОВ „Навчальний центр фахівців морського транспорту” звернулося до ТОВ „ІнМедФарм” з пропозицією нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу №124 від 25.10.2000р., в зв'язку з тим, що таке посвідчення передбачене новим Цивільним кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004р. Однак, ТОВ „ІнМедФарм” у своєму листі від 15.09.2006р. вказало на те, що зазначений договір не відповідає вимогам нового Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим є нікчемним правочином, і запропонувало вжити відповідні реституційні наслідки.

За таких обставин, позивач вважає, що своїми діями відповідач порушує його права та охоронювані законом інтереси, фактично не визнає дійсним договір купівлі-продажу №124 від 25.10.2000р. та право власності позивача за майно, яке він придбав за цим договором .

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, вважає, що договір купівлі-продажу №124 від 25.10.2000р. мав бути нотаріально посвідченим , як то передбачено Цивільним кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004р.

Розглянув матеріали справи суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, враховуючи таке:

Згідно п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004р., він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, він застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, до правовідносин сторін, які виникли у зв'язку з укладанням та виконанням договору купівлі-продажу № 124 від 25.10.2000р. застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України в редакції 1963 року. Згідно ст. 224 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві,  а  покупець  зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) зазначений договір було належним чином зареєстровано в ОМБТІ та РОН. При цьому, сторони не заперечують факт знаходження спірного нерухомого майна у фактичному володінні та користуванні позивача, тобто своєчасну передачу предмета договору позивачеві. Що стосується виконання взятих на себе позивачем обов'язків по сплаті придбаного майна, такий факт підтверджується платіжними дорученнями: № 78 від 10.07.2000р., № 80 від 17.07.2000р., № 82 від 02.08.2000р., № 83 від 04.08.2000р., № 99 від 30.08.2000р., №135 від 23.10.2000р., №136 від 23.10.2000р., №155 від 21.11.2000р., №169 від 26.12.2000р., №8 від 07.02.2001р., №20 від 20.02.2001р., №26 від 29.03.2001р. та також не заперечується відповідачем.

Таким чином, позивач набув право власності на нерухоме майно –нежитлове приміщення бані „Бадьорість” загальною площею 921,6 м2, розташоване за адресою:                     м. Одеса, вул. Я. Гордієнка, 62 у спосіб, встановлений діючим на той момент законодавством, а саме, на підставі ст. ст. 128, 224, 227 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), ст. ст. 20, 21, 26 Закону України „Про власність”.

Однак, до вимог заявлених позивачем у дійсній заяві необхідно застосовувати положення дійсного на цей час Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), оскільки згідно п. 4 його прикінцевих та перехідних положень він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правові відносини щодо невизнання відповідачем права власності позивача на нерухоме майно –предмет договору виникли в серпні-вересні 2006 року, про що свідчать відповідні листи, іншого сторонами не доведено.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Теж саме передбачене ст. 20 Господарського кодексу України для суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, що також втілено у ст. 41 Конституції України –право власності є непорушним.

Згідно п. 2 ст. 48 Закону України „Про власність”, ст. 391 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном. Вказуючи на нікчемність договору купівлі-продажу від 25.10.2000р., відповідач тим самим не визнає право власності позивача на предмет договору купівлі-продажу від 25.10.2000р. Отже, відповідна позовна вимога щодо визнання права власності за позивачем на предмет спору обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, згідно діючого законодавства України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів ( ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року). Згідно ст. 329 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, що також передбачено ст. 49 Закону України „Про власність”.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Станом на момент вчинення  правочину законодавством не було встановлено обов'язкове додержання сторонами нотаріальної форми. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) у випадках встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

В зв'язку з тим, що сторони уклали та повністю виконали договір у формі, яка повністю відповідала діючому на той момент законодавству, однак, не відповідає формі, передбаченій 657 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), а відповідач при цьому відмовляється придати правочину відповідну нотаріальну форму, позовна вимога позивача щодо визнання договору купівлі-продажу від 25.10.2000р. також підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву  Товариства з обмеженою відповідальністю „Навчальний центр фахівців морського транспорту” задовольнити повністю.

2.          Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна –нежитлового приміщення бані „Бадьорість” загальною площею 921,6 м2, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Я. Гордієнка, 62, укладений між ТОВ „Барклай” та ТОВ „ІнМедФарм”  25 жовтня 2000 р. та  зареєстрований Чорноморською товарною біржею за №124.

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Навчальний центр фахівців морського транспорту” (65014, м. Одеса, вул.Канатна,42; код ЄДРПОУ 20945234) право власності на об'єкт нерухомості –нежитлове приміщення бані „Бадьорість” загальною площею 921,6 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Я. Гордієнка, 62.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІнМедФарм” (65006, м. Одеса, вул. Я. Гордієнка, 25/27, кв. 11, код ЄДРПОУ 22467508)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Навчальний центр фахівців морського транспорту” (65014, м. Одеса, вул.Канатна,42; код ЄДРПОУ 20945234) витрати по сплаті держмита у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

          Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

                    Суддя                                                                                       Рога Н. В.