Рішення

від 06.02.2007 по справі 49/186-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

49/186-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р.                                                            Справа № 49/186-06

вх. № 14972/3-49

Суддя господарського суду Кононова О.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  Самоходський Є.О., дов. № 59/32 від 01.09.2005 року  відповідача - Лук'яненко І.М., дов № НФмюр-08/82 від 14.12.2006 року

розглянувши справу за позовом ВАТ "Полтавський Гірничо-збагачувальний комбінат", м. Комсомольськ  

до  СТГО "Південна залізниця" м. Харків  

про стягнення 83140,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно стягнуту суму у розмірі 83140,80 грн. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що при виконанні стронами умов договору № 001007/1240/88 від 21.12.2000 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідач в одностороньому порядку змінив ставку збору на попереднє надання номеру відправки при відправленні митного вантажу на експорт та у зв'язку з цим безпідставно списав з рахунку відповідача спірну суму.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

21 грудня 2000 року між ВАТ "Полтавський ГЗК" та СТГО "Південна Залізниця" було укладено Договір № 01007/1240/88 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Оплата за надані послуги залізницею у відповідності до п.2.4 договору здійснюється шляхом попередньої оплати, а відповідач на підставі п.3.2 договору списує відповідні суми з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та інше по мірі виконання перевезень та надання послуг позивачу.  

У відповідності з п.3.1 договору розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається у доповненні до договору.

У доповненні №1872/88 до вищезазначеного договору від 21.12.2000 року сторонами узгоджено вичерпний перелік послуг та розміри оплати за їх надання. У погодженому сторонами Доповненні до договору не вказані (відсутні) послуги з попереднього надання номеру відправки митного вантажу на експорт та відповідно розмір збору за ці послуги .

12.07.2005 року телеграмою Полтавської дирекції залізничних перевезень НР 351 8/7 1717 відповідачем в односторонньому порядку було встановлено збір за попереднє надання номеру відправки при відправленні митного вантажу на експорт у розмірі 4 грн., Також відповідачем було списано з рахунку позивача на підставі накопичувальних карток, перелічених в позовній заяві, збору за попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт всього на суму 83140,80 грн.

Суд вважає таке списання відповідачем збору за попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт в односторонньому порядку, без узгодження з позивачем - безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.З ст.916 ЦК України робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін.

Відповідно ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року за № 457, статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентується порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст.58 Статуту залізниць України розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.17 Статуту залізниць України, умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. В силу п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, списання грошей з рахунку платника проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями у трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції та платника. Тільки після дотримання зазначеної процедури перший примірник накопичувальної картки надсилається ТехПД для стягнення зазначених у ній платежів.

Пунктом 2.10. названих Правил передбачено, що всі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і ТехПД, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Як встановлено  судом, позивач заперечував проти списання з нього сум збору за попереднє надання номерів відправки при відправленні митного вантажу на експорт, зокрема, позивач підписав спірні накопичувальні картки із зауваженнями. Відтак, відповідач неправомірно стягнув не погоджену платником суму зборів, яка могла стягуватись лише у претензійно-позовному порядку.

Проте, відповідно ст. 136  Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 Статуту, зокрема  з дня  встановлення  обставин,  що  спричинили  заявлення позову.

Враховуючи викладене, суд знаходить підстави вважати, що перебіг строку позовної давності щодо пред'явлення цього позову закінчився 18.10.2006 року. Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже вимоги позивача, які випливають із спірного договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги заявлені поза межами строків позовної давності без посилання на обставини, які перешкоджали вчиненню дій у визначені законодавством терміни, а тому при відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення підписаний 08.02.2007 року.

Суддя                                                                                            Кононова О.В.

49/186-06