Рішення

від 19.05.2015 по справі 187/265/15-ц

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/265/15-ц

2/0187/133/15

РІШЕННЯ

іменем України

"19" травня 2015 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участі секретаря судового засідання Горбулі М.В., сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представників ОСОБА_3 і ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів дарування та застосування наслідків їх недійсності

В С Т А Н О В И В :

В березні 2015 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договорів дарування.

В подальшому, до початку розгляду справи по суті, позивачем змінено предмет та підставу позову, а під час розгляду справи збільшено позовні вимоги, за остаточною редакцією яких ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним з моменту укладання договори дарування від 02 квітня 2014 року № 181 та № 182 укладені між ним відповідачем про дарування земельних ділянок НОМЕР_4 (0,15 га) та НОМЕР_5 (0,045 га), розташованих у АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на дані земельні ділянки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що між ним і відповідачем були укладені договори дарування зе мельних ділянок (0,15 га та 0,045 га) для особистих потреб від 02.04.2014 №181 та №182. Вка зані земельні ділянки знаходяться у АДРЕСА_1. За деякий час до укладання спірних договорів дарування земе льних ділянок Дніпродзержинська Об'єднана Державна податкова інспекція Головного управ ління Міндоходів Дніпропетровської області розпочала перевірку Товариства з обмеженою від повідальністю «Протон» директором і учасником, якого є позивач. За результатами перевірки ТОВ «Протон» було донараховано податку на прибуток у розмі рі 92 717, 00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 408 472,00 грн. всього - 501189,00 грн., що, згідно до примітки до ст.212 КК України, як вважав ОСОБА_1, є особливо великим роз міром коштів, які не надійшли до державного бюджету. Він вважав, що існувала велика вірогід ність притягнення його, як директора підприємства, до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію його особистого майна, тобто, передба чене ч. 1 ст. 354 ЦК України позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення. За таких обставин ОСОБА_1, всіляко став формально переоформляти своє майно на ім'я своїх родичів і друзів, у тому числі, шляхом укладання договорів дарування. В тому числі, на його прохання із ОСОБА_5 - кумом ОСОБА_1, були укладені оскаржувані договори дарування земе льних ділянок (0,15 га та 0,045 га), при цьому, волевиявлення позивача хоч і було вільним, але не відповідало його внутрішній волі, а укладені ним договори не бути спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумов лені цими правочинами. Крім того, позивач 16.05.2014, тобто уже після переоформлення землі на відповідача, ввів в експлуатацію газопровід у будинку, що свідчить про те, що він продовжував во лодіти і користуватись формально подарованими земельними ділянками, а значить, формальне дарування землі не було спрямоване на фактичну передачу відповідачу права власності на неї (а.с. 4-5, 78-79, 113-116).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що починаючи з лютого 2014 року на підприємстві ТОВ «Протон», співвласником та керівником якого він є почалася перевірка податковою інспекцією, яка продовжувалась до кінця березня. За результатами такої перевірки, на даному підприємстві, виявлені значні порушення, та як він вважав йому, як керівнику підприємства погрожували майнові санкції до 1,5 млн. грн. та кримінальна відповідальність із конфіскацією особистого майна. За вказаних обставин, він вирішив формально переоформити своє майно на інших осіб, з метою збереження його в своєму володінні та уникнення майнової відповідальності шляхом позбавлення його права власності на таке майно. Реалізуючи вій намір він попросив свого знайомого, та який йому є кумом, ОСОБА_2 переоформити на нього деяке своє майно з умовою збереження його фактичного володіння даним майном та подальшого переоформлення такого майна знову на позивача, на що той погодився. Підготовкою всіх документів займався він - позивач. Фактично земельну ділянку відповідачеві він не передавав та продовжував нею користуватися. При цьому маючи намір в подальшому проживати в будинку, будівництво якого закінчено в 2013 році, на даних ділянках. 16 травня 2014 року він закінчив газифікацію будинку та провів перше підключення та запуск газу з залученням спеціалістів газової служби. В червні 2014 року він знову приїхав до спірних земельних ділянок і житлового будинку та на них він не зміг потрапити, так як відповідач змінив замки на вхідних воротах та вхідних дверях до будинку. Після закінчення судового розгляду та прийняття рішення про скасування результатів перевірки податкової інспекції, в березні 2015 року, ризик втрати майна відпав та він звернувся до відповідача з метою повернення подарованого, на що той відповів відмовою та повідомив, що вже оформив на себе будинок, через що він був змушений звернутися до суду. З червня 2014 року по березень 2015 року він не звертався до відповідача з питання зміни замків, так як обставили, що його змусили укласти оскаржувані правочини продовжували існувати та він не знав про зміну намірів відповідача та його бажання зареєструвати на себе будинок. Крім зазначених ділянко він уклав договори дарування з відповідачем відносно будинку-дачі та автомобіля, які відповідач без його відома вже продав.

Представник позивача за дорученням ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримуючи позовні вимоги посилався на обставини викладені в позовній заяві зі змінами від 19.05.2015.

Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти позову пояснив, що дійсно в 2013-2014 роках у ОСОБА_1 були проблеми, пов'язані з підприємництвом: перевірки, обшуки. Ініціатором укладення оскаржуваних договорів виступив ОСОБА_1, останній, навіть, умовляв його укласти такі договори та намір був саме дарування земельних ділянко і будівельних матеріалів. Підготовкою документів для укладення договорів дарування займався ОСОБА_1 З позивачем вони дійсно підтримували товариські відносини, є кумами, він позивачеві неодноразово допомагав в комерційній діяльності. Житловий будинок він добудував самостійно та ввів його в експлуатацію. Про намір позивача повернути земельні ділянки він дізнався після отримання позовної заяви. Дійсно позивач, крім спірних земельних ділянок, подарував йому автомобіль та будинок-дачу , які він вже продав, але за відома позивача.

Відповідач надав суду заперечення на позов, де просить відмовити в позовних вимогах позивача. При цьому посилаючись на положення статтей 80, 140 ЦК України, п. 1 ст. 111.1 Податкового Кодексу України та п. 9.1 статуту ТОВ "Протон" перевірка Дніпродзержинської ОДПІ не несла в собі ризик втрати нерухомого майна належного позивачеві на праві приватної власності, як учасником та директором ТОВ "Протон".

02.04.2014 року було укладено договір дарування земельної ділянки серія ВТТ №207738, посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 181, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,150 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

02.04.2014 року нотаріусом було вчинено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку площею 0,150 га, кадастровий номер НОМЕР_6, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 власником якої Відповідач, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_8 від 02.04.2014 р. серії ЕАО № 714662 ДРФ ДП «Центр ДЗК».

02.04.2014 року було укладено договір дарування земельної ділянки серія НОМЕР_7, посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 182, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,045 га, кадастровий номер НОМЕР_5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

02.04.2014 року нотаріусом було вчинено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку площею 0.045 га, кадастровий номер НОМЕР_5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 власником якої Відповідач, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19924783 від 02.04.2014 р. серії ЕАО № 714664 ДРФ ДП «Центр ДЗК».

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, зареєстровано 17.11.2014 р. за власником: ОСОБА_5, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №29619133 від 18.11.2014 р. серії ЕЕЕ 883470 Реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Згідно Витягу з рішення Виконавчого комітету Курилівської селищної ради Про внесення змін до рішення виконкому селищної ради від 25.06.2008 року № 111 «Про впорядкування нумерації житлових будинків по АДРЕСА_1» вирішено присвоїти нумерацію об'єктам нерухомого майна по АДРЕСА_1, належним власнику ОСОБА_2 - № 16.

Відповідачем ОСОБА_5 належним чином утримується земельна ділянка та житловий будинок, своєчасно сплачуються платежі за енергоносії та газ, податки та збори, що підтверджують: укладений 25.12.2014 р. договір №1005164 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області з ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», договір 0129048 про надання населенню послуг з газопостачання укладений з ПАТ «Дніпропетровська», акт звіряння № 1/1005164 від 06.04.2015 між ОСОБА_5 та ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго станом на 31.03.2015 року, довідка № 24 від 06.04.2015 року ПАТ «Дніпропетровськгаз».

Відповідачем сплачено земельний податок за 2014,2015 роки, що підтверджується квитанціями про прийняття податків і зборів АВ № 085921 від 18.09.2014 р., АА № 737171 від 06.04.2015 р., довідкою Курилівської селищної ради 06.04.2015 року № 254.

Згідно довідки Курилівської селищної ради 06.04.2015 року № 257 земельний податок за 2013 року за земельну ділянку АДРЕСА_2 у смт.Курилівка, не сплачувався Позивачем.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2, складений 06.04.2015 року № 37, комісією обстежено земельну ділянку, належну ОСОБА_2, в результаті чого було встановлено, земельні ділянки площею 0,195 га знаходиться в задовільному стані: вільна від бур'янів. На сьогоднішній день земельна ділянка використовуються за цільовим призначенням: ведеться будівництво житлового будинку, будівельні матеріали упорядковані, вільна від забудови територія земельної ділянки вільна від сміття та сухостою.

Зміст договорів дарування, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на момент вчинення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення було вільним, відповідаючи внутрішній волі.

Правочини вчинені у письмовій формі та посвідчені нотаріально.

Правочини, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спрямовані на реальне настання наслідків правових наслідків (а.с. 36-38, 63-64, 168-170).

Представник позивача за дорученням ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечуючи проти позову зазначила, що правочин укладений між сторонами направлений на настання реальних наслідків з передачі майна в дарунок та відповідач реалізуючи своє право власності належним чином оформив житловий будинок, що розташований на подарованих земельних ділянках.

Заслухавши сторони та дослідивши надані докази, судом встановленні наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

02.04.2014 між сторонами укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 181, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,150 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).

02.04.2014 між сторонами укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 182, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,045 га, кадастровий номер НОМЕР_5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-19).

Факт укладення сторонами оскаржуваних договір не оскаржується.

02.04.2014 нотаріусом вчинено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку площею 0,150 га, кадастровий номер НОМЕР_6, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_8 від 02.04.2014 р. серії ЕАО № 714662 ДРФ ДП «Центр ДЗК» (а.с. 42).

02.04.2014 нотаріусом вчинено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку площею 0,045 га, кадастровий номер НОМЕР_5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19924783 від 02.04.2014 р. серії ЕАО № 714664 ДРФ ДП «Центр ДЗК» (а.с. 45).

Згідно акту № 1290/9/04-03-22-01/30740705 від 04.04.2014 Дніпродзержинська Об'єднана Державна податкова інспекція Головного управ ління Міндоходів Дніпропетровської області, 17.02.2014 розпочала, а 28.03.2014 закінчила перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Протон» директором і учасником, якого є позивач. За результатами перевірки ТОВ «Протон» було донараховано податку на прибуток у розмі рі 92 717, 00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 408 472,00 грн. всього - 501189,00 грн. Вказане не оскаржується сторонами та підтверджується актом перевірки (а.с.80-101) та статутом ТОВ «ПРОТОН», наказом про призначення позивача директором (а.с.138-163, 165).

Згідно Ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2014, якою за позовом ТОВ «ПРОТОН» скасовані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.05.2014, № НОМЕР_2 від 12.05.2014 та № НОМЕР_3 від 12.05.2014, залишено без змін (а.с.104-105).

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положення ст. 203 ЦК України визначають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Оцінюючи вищезазначені докази суд вважає доведеним існування у позивача обґрунтованого ризику втрати свого майна, вданому випадку земельних ділянок в АДРЕСА_1, через ризик притягнення його до кримінальної та майнової відповідальності за ухилення від сплати податків і зборів. Вказане стало метою укладення між сторонами фіктивних договорів дарування та направлено на усунення правової можливості позбавлення позивача права власності на майно, шляхом укладення правочинів без наміру створення правових наслідків (без наміру переходу права власності на земельні ділянки до відповідача), з наступного:

За висновком, зазначеним в акті № 1290/9/04-03-22-01/30740705 від 04.04.2014 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Протон» з питань дотримання вимог податкового законодавства, проведеної Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управ ління Міндоходів Дніпропетровської області, проведеної з 17.02.2014 по 28.03.2014, за результатами перевірки виявлені порушення податкового законодавства та ТОВ «Протон» було донараховано податку на прибуток у розмі рі 92 717, 00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 408 472,00 грн. всього - 501189,00 грн.

Вказане підтверджує існування обґрунтованих ризиків, на час укладення оскаржуваних договорів, в розумінні позивача, щодо можливого притягнення його до кримінальної відповідальності на ч. 3 ст. 212 КК України. Оскільки диспозиція вказаної норми кримінального закону визначає наявність складу правопорушення вразі умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах. Санкція вказаної норми передбачає відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

При цьому, твердження відповідача, про відсутність будь-яких ризиків втрати позивачем земельних ділянок в АДРЕСА_1, через проведення перевірки дотримання податкового законодавства з посиланням на ст. 140 ЦК України, яка дає визначення товариства з обмеженою відповідальністю та визначає відповідальність учасників такого товариства, помилкова, оскільки суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України, є службові особи підприємства.

Вирішуючи питання про спрямованість умислу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо предмету договорів, на момент підписання оскаржуваних правочинів, суд приходить до наступного, що про реальну домовленість сторін, до підписання оскаржуваних правочинів, про те, що вони реально виконанні не будуть, а отже про відсутність у обох сторін наміру досягнути правових наслідків з передачі подарованого майна від дарувальника до обдарованого, свідчать ті обставини про які вказують обидві сторони: ініціатором укладення договорів дарування був ОСОБА_1, який, навіть, за попередньої відмови ОСОБА_2 проти укладення на його ім'я договорів дарування, вмовляв його укласти такі правочини; саме позивач займався підготовкою всіх документів необхідних для кладення оскаржуваних договорів, та здійснював фінансові витрати на їх підготовку та сплатив послуги нотаріуса з посвідчення договорів; сторони, крім оскаржуваних, уклали ще два договори дарування, стосовно передачі в дар відповідачу іншого коштовного майна (будинку-дачі і автомобіля).

Крім того, про відсутність у позивача наміру передавати відповідачу земельні ділянки в дар, свідчить той факт, ОСОБА_1 після підписання оскаржуваних договорів продовжував свою діяльність з будівництва на даних земельних ділянках житлового будинку, про що свідчить документи з газифікації будинку АДРЕСА_2 перелік виконавчої документації по газифікації житлового будинку; технічні умови від 06.12.2012; довідка Курилівської селищної ради; заява на виконання робіт по підключенню та пуску газових приладів від 02.12.2013; довідка на підключення газових приладів; довідка-дозвіл на приєднання до системи газопостачання та, головне, акт прийняття виконаних робіт з врізання (підключення) газопроводу, газового приладу, пуску газу від 16.05.2014 за підписом виконавців робіт та замовника - ОСОБА_1(а.с.129-137). Крім того, про фактичне користування вказаними земельними ділянками позивачем після підписання договорів дарування свідчить те, що саме на ім'я позивача виписана абонентська книжка на користування газом де зазначено, що ОСОБА_1 газ включено 16.05.2014 (а.с.106-110). Вказані обставини відповідачем не заперечуються, при цьому твердження відповідача, що у ОСОБА_1 залишилися ключі від вхідних воріт та вхідних дверей до будинку жодним чином не можуть свідчити про те, що позивач здійснював газифікацію після фактичної передачі земельної ділянки ОСОБА_2

Про початок робіт з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 позивачем свідчить договори на розробку дизайн-проекту від 19.10.2012 та на виконання дизайн-проекту від 04.02.2013, між ПП ОСОБА_8 і ОСОБА_1, акт здачі-прийняття робіт, квитанції про сплату послуг за вказаними договорами (а.с.117-128).

Оцінюючи в сукупності докази надані відповідачем на підтвердження своєї позиції, а саме: рішення Курилівскьої сільської ради від 22.10.2014 про впорядкування нумерації житлових будинків по АДРЕСА_2 від 07.10.2014; свідоцтво про право власності на нерухоме майно (житловий будинок) від 18.11.2014; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності на вказаний житловий будинок від 18.11.2014; договір №1005164 від 25.12.2014 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області з ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» та додаткову угоду № 1 від 25.12.2014; договір 0129048 про надання населенню послуг з газопостачання укладений 25.12.2014 між ПАТ «Дніпропетровська» та ОСОБА_5, акт звіряння № 1/1005164 від 06.04.2015 між ОСОБА_5 та ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго станом на 31.03.2015, довідку № 24 від 06.04.2015 року ПАТ «Дніпропетровськгаз»; квитанцію про прийняття податків і зборів АВ № 085921 від 18.09.2014 та АА № 737171 від 06.04.2015, довідку Курилівської селищної ради від 06.04.2015 № 254; довідку Курилівської селищної ради від 06.04.2015 № 257; акт обстеження земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2; розрахункову книжку по оплаті за природній газ на ОСОБА_2 та дублікат абонентської книжки про право на користування газом на ОСОБА_2 від 18.12.2014 (а.с. 42, 45-48, 52-62, 172-191), суд приходить до висновки, що обставини викладені в даних документах жодним чином не свідчать про існування волі у відповідача, при підписанні оскаржуваних правочинів, на безкоштовне отримання від позивача земельних ділянко. До того ж, в наведених документах йдеться про виникнення юридичних фактів починаючи з кінця жовтня 2014 року, в той час коли угоди підписані ще 02 квітня 2014 року. Вказані докази не містять жодних відомостей, що свідчать про вчинення відповідачем дій, пов'язаних з користуванням спірними земельними ділянками до жовтня 2014 року.

Отже, оцінюючи в сукупності наведені вище і встановлені судом обставини суд вважає доведеним відсутність у обох сторін оскаржуваних правочинів, на момент їх укладення, умислу на реальне настання правових наслідків характерних для договорів дарування, а саме наміру на реальну безоплатну передачу земельних ділянок площею 0,15 га та 0,045 га, розташованих по АДРЕСА_1, від ОСОБА_1 до ОСОБА_2, тому дані правочини є фіктивними та недійсними з моменту їх укладання, а позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 234 ЦК України правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Вирішуючи питання про застосування наслідків фіктивності правочинів, суд враховує, що фактично за наслідкам укладення таких правочинів відбулася реєстрація за відповідачем права власності на земельні ділянки, тому слід застосувати правові наслідки недійсності правочинів, визначені ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З наведеного вбачається необхідність в порядку застосування правових наслідків вчинення фіктивного правочину визнати за позивачем право власності на земельні площею 0,15 га та 0,045 га, розташовані по АДРЕСА_1.

Керуючись правилами розподілу судових витрат, визначених ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому судові витрати позивача (а.с. 2), підлягають відшкодуванню відповідачем.

Стаття 154 ЦПК України визначає, що може одночасно з ухваленням судового рішення скасувати заходи забезпечення позову.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2015 року, з метою уникнення загрози відчуження ОСОБА_5 подарованих земельних ділянок заборонено відчуження земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_4 (0,15 га), розташованої у АДРЕСА_1, та кадастровий номер НОМЕР_5 (0,45 га), розташованої у Дніпропетровській області, Петриківський район, АДРЕСА_1.

Оскільки рішенням в даній цивільній справі вирішено визнати позивача власником вказаних земельних ділянок суд вважає, що до повного виконання рішення суду шляхом вчинення реєстраційних дій позивачем із реєстрації за ним права власності на землю, продовжують існувати підстави для застосування визначеної судом заборони відчудження.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 202, 203, 215-216, 234, 717-728 ЦК України та статтями 10, 11, 60, 212 та 214 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів дарування та застосування наслідків їх недійсності задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладання договір дарування від 02 квітня 2014 року № 181 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про дарування земельної ділянки НОМЕР_4 (0,15 га), розташованої у АДРЕСА_1.

Визнати недійсним з моменту укладання договір дарування від 02 квітня 2014 року № 182 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про дарування земельної ділянки НОМЕР_5 (0,045 га), розташованої у АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки НОМЕР_4 (0,15 га) та НОМЕР_5 (0,045 га), розташовані по АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. О. Говоруха