Постанова

від 31.03.2015 по справі 813/490/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року № 813/490/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Іванського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасувати вимоги, рішення, податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

фізична-особа підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № 157881702;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 03.11.2014 № 0001021702;

- податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 № 0001031702;

- податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 № 0001011702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані вимога, рішення про застосування штрафних санкцій, податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта, який складений з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Зазначає, що ФОП ОСОБА_3 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2014 року включно та сам здав Свідоцтво платника єдиного податку у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності. Претензій щодо нарахування ним єдиного податку, єдиного соціального внеску та утримань із заробітної плати найманих працівників за весь період перевірки у ревізора не виникло. Стверджує, що нараховування ФОП ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внесоку, податку на додану вартість та застосовування ще додатково штрафних санкцій є грубим порушенням п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що в період з 01.01.2011 до 30.09.2014 ФОП ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування. Оскільки ФОП ОСОБА_3 не подав до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2 квартал 2012 року, 2012 рік та 2013 рік, тому порушив пп. 177.5.2 п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 ПК України. Також зазначає, що в результаті порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування сума доходу, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, за період 01.04.2012 по 31.03.2014 повинна була становити 178589,74 грн, що стало підставою визначення неповної сплати позивачем єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за перевірений період. Також позивачем неправомірно не задекларовано та не сплачено 296044 грн податку на додану вартість. Відтак оскаржувані вимога, рішення та податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 01.09.2003 за кодом ЄДРПОУ 32639254 та відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем 10.09.2014.

ФОП ОСОБА_3 перебував на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з 03.10.2003 за № 226.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 30.05.2012 НОМЕР_5 ФОП ОСОБА_3 з 01.02.2012 перебував на спрощеній системі оподаткування, ставка єдиного податку 15%, група 2, види господарської діяльності: 81.21 загальне прибирання будинків; 81.22 інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 81.30 надання ландшафтних послуг; 81.29 інші види діяльності із прибирання.

ДПІ у Франківському районі м. Львова у період з 03.10.2014 по 09.10.2014 проведено документальну виїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 НОМЕР_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2014, про що 16.10.2014 складено акт № 1761/17-02/22-01-10/НОМЕР_4 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення:

- п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1, ст. 203 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в частині нездійснення обов'язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість в квітні 2012 року, неподання до податкового органу податкової декларацій з податку на додану вартість за період з 11.04.2012 по 30.09.2014 та ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 296044 грн, в т.ч. за квітень-травень 2012 - 14387 грн, червень 2012 - 7355 грн, липень 2012 - 7170 грн, серпень 2012 - 6516 грн, вересень 2012 - 10466 грн, жовтень 2012 - 7402 грн, листопад 2012 - 8005 грн, грудень 2012 - 15844 грн, січень 2013 - 7910 грн, лютий 2013 - 7943 грн, березень 2013 - 8190 грн, квітень 2013 - 10909 грн, травень 2013 - 10765 грн, червень 2013 - 10532 грн, липень 2013 - 10909 грн, серпень 2013 - 10590 грн, вересень 2013 - 10621 грн, жовтень 2013 - 10963 грн, листопад 2013 - 10979 грн, грудень 2013 - 11032 грн, січень 2014 - 14610 грн, лютий 2014 - 15408 грн, березень 2014 - 15340 грн, квітень 2014 - 16703 грн, травень 2014 - 17477 грн, червень 2014 - 16778 грн, липень 2014 - 1084 грн;

- п. 4 ч. 1 ст.4 абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, абз. 3 абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07. 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок на 178589,74 грн, в т.ч. за 2012 рік - 55286,81 грн, за 2013 рік - 76811,91 грн, за 2014 рік - 46491,02 грн;

- ст. 177 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) в частині несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 196510,04 грн, в т.ч. за 2012 рік - 47468,97 грн, за 2013 рік - 80697,48 грн, за 2014 рік - 68343,59 грн.

- пп.177.5.2 п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в частині неподання до податкового органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2 кв. 2012 року, 2012 рік та 2013 рік.

Висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що він надавав послуги із прибирання ФОП ОСОБА_4, яка перебуває на загальній системі оподаткування відтак, в силу вимог абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України зобов'язаний був зареєструватися платником податку на додану вартість.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем винесено:

- вимогу від 16.10.2014 за № 157881702 про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на суму 178589,74 грн;

- рішення від 03.11.2014 № 0001021702 про застосування штрафних санкцій на суму 11693,83 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 № 0001031702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 246147,55 грн, у тому числі за основним платежем - 196510,04 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 49637,51 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 № 0001011702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 375155 грн, у тому числі за основним платежем - 296044 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 79111 грн.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки від 16.10.2014 № 1761/17-02/22-01-10/НОМЕР_4 є необґрунтованими, тому прийняті на підставі цього акта податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування фінансових санкцій підлягають скасуванню як протиправні.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, зі змінами і доповненнями в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 2 п. 180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з п.183.1 ст.183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Пункт 183.10 ст. 183 ПК України вказує, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Отже, п. 181.1 ст.181 ПК України містить виняток щодо обов'язку особи зареєструватися платником ПДВ за визначених цією статтею умов, а саме якщо особа є платником єдиного податку.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 Розділу ХІV ПК України.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.

Так, пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України зазначає, що друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п'ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.

Як вбачається з вищенаведених норм, підприємцям на спрощений системі оподаткування другої групи встановлено обмеження щодо видів господарської діяльності, зокрема забороняється надавати посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна і здійснювати діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пункт 291.2 ст. 291 ПК України передбачає, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу; 4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності; 5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Таким чином, в силу вимог п. 181.1 ст.181 та пп. 3 п. 297.1 ст. ПК України платник єдиного податку другої групи не має обов'язку реєстрації платником податку на додану вартість та не зобов'язаний сплачувати податок на додану вартість.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2011 року до 30.09.2014 року здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, в тому числі в період з 01.01.2012 року до 30.09.2014 року на спрощеній системі оподаткування 2 групи. У свідоцтві платника єдиного податку від 30.05.2012 року НОМЕР_5 зазначені наступні види господарської діяльності: 81.21 - загальне прибирання будинків; 81.22 - інша діяльність з прибирання будинків і промислових об'єктів; 81.30 - надання ландшафтних послуг; 81.29 - інші види діяльності із прибирання.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що в 2012 та 2013 роках ФОП ОСОБА_3 надавав послуги по прибиранню ФОП ОСОБА_4, яка здійснює свою діяльність на загальній системі оподаткування, відтак на думку податкового органу в силу вимог абзацу 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України позивач зобов'язаний був перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності, тобто з 01.04.2012 року.

Такі твердження податкового органу суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Абзацом 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пп. 40 п. 291.7 ст. 291 ПК України під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, серед іншого розуміються послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.

Отже, послуги з прибирання, які надавав позивач, входять в перелік видів господарської діяльності, які вправі надавати платник єдиного податку другої групи, та дають право застосовувати спрощену систему оподаткування.

Посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_3 в порушення пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України надавав послуги суб'єкту господарювання, що не перебуває на спрощеній системі оподаткування суд вважає безпідставним, оскільки вказаною нормою не визначено таких обмежень, також абзац 5 пп. 298.2.3 ст. 298 ПК України не встановлює обов'язку переходити на сплату інших податків і зборів внаслідок надання таким особам послуг підприємцем, що здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, в межах законодавчо визначених видів господарської діяльності.

Також суд зазначає, що ФОП ОСОБА_3 не перевищив визначений дохід в розмірі 1000000 грн, у нього не було більше 10 працівників, ним не надавались посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, а також не здійснював діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Відтак, суд не встановив порушень пп. 2 п. 291.4 ст. 291, абз. 5 пп. 298.2.3 ст. 298 ПК України ФОП ОСОБА_3 під час надання послуг з прибирання, в тому числі ФОП ОСОБА_4

Враховуючи наведене суд вважає протиправними висновки податкового органу про обов'язок позивача перейти на сплату інших податків і зборів з 01.04.2012 року, у зв'язку з цим збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним, а податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 № 0001011702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 375155 грн підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що позивач до 2014 року перебував на спрощеній системі оподаткування, здійснені ним господарські операції, у межах законодавчо визначеного граничного обсягу виручки, протягом цього часу не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість, а тому не могли бути враховані у загальному обсязі оподаткованих операцій, оскільки згідно з нормами підпункту 181.1 статті 181 ПК України, в суму 300000,00 грн входять лише ті суми від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку про безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 246147,55 грн, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 № 0001031702 підлягає скасуванню.

Щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 177.5.2 п. 177.5, п. 177.2 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Відповідно до п. 177.11 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Позивач у період з 01.01.2011 року по 30.09.2014 року знаходився на спрощеній системі оподаткування, в тому числі в період з 01.01.2012 року по 30.09.2014 року знаходився на спрощеній системі оподаткування 2 групи.

Щодо правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки від 16.10.2014 № 157881702 та рішення від 03.11.2014 № 0001021702 про застосування штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частина 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок обчислюється виключно в національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Як свідчить з матеріалів справи, підставою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № 157881702 з сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 178589,74 грн слугували висновки контролюючого органу щодо заниження у 2012 - 2014 роках чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок за ставкою 34,7%.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку обґрунтованості висновків відповідача щодо заниження позивачем розміру оподатковуваного доходу, отриманого як фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2012 - 2014 роки, судом такі висновки визнані протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, у зв'язку із чим і було скасовано податкове повідомлення - рішення про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 246147,55 грн.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно донараховано суми єдиного внеску в розмірі 178589,74 грн, у зв'язку із чим, вимога підлягає скасуванню.

З аналогічних підстав підлягає скасуванню і рішення від 03.11.2014 № 0001021702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 11693,83 грн, оскільки вказане рішення було винесено на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № 157881702.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 487,20 грн, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № 157881702.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про застосування штрафних санкцій від 03.11.2014 № 0001021702.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 03.11.2014 № 0001031702.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 03.11.2014 № 0001011702.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_4) 487,20 (чотириста вісімдесят сім) гривень 95 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.