Постанова

від 15.05.2015 по справі 821/1317/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1317/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Лігінович Н.С.,

представників відповідача - Гілевської В.А., Котруци Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Град. Ка агро" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Град. Ка агро" (далі - позивач, ТОВ "СТ "Град. Ка агро") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. № 0004102200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 282547,50 грн., з яких за основним платежем на 188365 грн., за штрафними санкціями на 94182,50 грн., № 0004112200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 297813 грн., з яких за основним платежем на 198542 грн. за штрафними санкціями на 99271 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач під час обчислення грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями використав неправомірні висновки акту перевірки від 15.12.2014 р. № 448/21-03-22-01/35733383, які ґрунтуються на протиправному тлумаченні законодавчих та нормативних актів України. Зокрема, відповідач розмір заниженого доходу від переробки зерна пшениці визначив виходячи з норм, встановлених наказом Міністерства АПК України від 20.03.1998 р. № 83. У той же час норми виходу компонентів після переробки для суб'єктів господарювання носять рекомендаційний характер та не зобов'язують їх дотримуватись під час здійснення господарської діяльності. ДПІ у м.Херсоні при розрахунку отриманих борошна та висівок не враховує ряд важливих показників - клас зерна, його вологість та інше, а тому ці висновки не можуть бути свідченням заниження доходів від переробки зерна. Протиправним вважає позивач і виключення із складу витрат та податкового кредиту операції з придбання послуг зв'язку на підставі документів, що, на думку контролюючого органу, не містять повної інформації про отримані послуги. Зазначає, що наявність документів з чітко визначеними видами послуг є достатніми підставами для обліку цих операцій у складі витрат та податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з вказаних підстав.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову та пояснили, що позивач, здійснюючи господарську діяльність з виробництва продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, не дотримувався норм виходу готової продукції (борошна та висівок), що привело до заниження доходів, отриманих від цього виду діяльності. Зокрема, при визначені виходу борошна та висівки при переробці зерна ТОВ "СТ "Град. Ка агро" мало керуватись нормами виходу, які встановлені Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах, затверджених наказом Міністерства АПК України від 20.03.1998 р. № 83. За нормами вихід борошна мав скласти 75 %, висівок 19,1 %, за документами позивача вихід склав 67-69 % борошна та 25 % висівок. Враховуючи те, що собівартість борошна є вищою за собівартість висівок, ТОВ "СТ "Град. Ка агро" недоотримав дохід у сумі 982175 грн. Правомірним є виключення із складу витрат та податкового кредиту результатів операцій з придбання послуг у ТОВ "ВКП "Оксамит, ЛТД", так як документи на придбання послуг у цього СПД не містять повної інформації про отримані послуг, а тому не можуть підтвердити зв'язок цих витрат з оподатковуваною господарською діяльністю позивача, що унеможливлює включення цих операцій до складу витрат та податкового кредиту. Просять відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 11.11.2014 р. по 08.12.2014 р. проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "СТ "Град. Ка агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 15.12.2014 р. № 448/21-03-22-01/35733383.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.135.1, п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 188365 грн.;

2. п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.2 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2013 рік на загальну суму 198542 грн., у тому числі: за січень 2013 р. у сумі 3625 грн., за лютий 2013 року у сумі 19507 грн., за березень 2013 року у сумі 23008 грн., за квітень 2013 року у сумі 7097 грн., за травень 2013 року у сумі 11200 грн., за червень 2013 року у сумі 19585 грн., за липень 2013 року у сумі 17068 грн., за серпень 2013 року у сумі 11418 грн., за вересень 2013 року у сумі 22605 грн., за жовтень 2013 року у сумі 17658 грн., за листопад 2013 року у сумі 15336 грн., за грудень 2013 року у сумі 30435 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. № 0004102200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 282547,50 грн., з яких за основним платежем на 188365 грн., за штрафними санкціями на 94182,50 грн., № 0004112200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 297813 грн., з яких за основним платежем на 198542 грн. за штрафними санкціями на 99271 грн.

З акту перевірки та пояснень представників відповідача слідує, що підставою для нарахування грошових зобов'язань стали:

- з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. № 0004102200 висновки про: заниження доходу від продажу готової продукції за 2013 рік у сумі 982174 грн. внаслідок не дотримання підприємством встановлених Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах норм виходу готової продукції - муки та висівок; неправомірне включення до складу витрат послуг стаціонарного та мобільного зв'язку, отриманих від ТОВ "ВКП "Оксамит, ЛТД" у сумі 9221,90 грн., оскільки акти виконаних робіт не містять повної інформації щодо виконаних робіт (послуг);

- з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. № 0004112200 висновки про: заниження податкових зобов'язань з ПДВ від продажу готової продукції на 196435 грн., внаслідок не дотримання підприємством встановлених Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах норм виходу готової продукції - муки та висівок; неправомірне включення до складу податкового кредиту послуг стаціонарного та мобільного зв'язку, отриманих від ТОВ "ВКП "Оксамит, ЛТД" у сумі ПДВ 1844 грн., на підставі податкових накладних, які складені з порушеннями, оскільки надані послуги не мають зв'язку з господарською діяльністю; протиправне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ 263 грн., оскільки надані ТОВ "Національна корпорація розваг" м.Київ послуги "проведення культмасового заходу" не є послугами, які використовуються у господарській діяльності підприємства.

І. Що стосується висновків ДПІ у м.Херсоні про заниження доходу та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість від продажу готової продукції.

Судом встановлено, що дохід ТОВ "СТ "Град. Ка агро" на 982174 грн. та податкові зобов'язання з ПДВ на 196435 грн. збільшено у зв'язку з тим, що позивач у деклараціях з податку на прибуток та з ПДВ не відобразив всіх доходів, отриманих від переробки зерна пшениці на борошно. Висновок про таке заниження доходів ДПІ у м.Херсоні зроблено шляхом порівняння фактичних обсягів виробленого борошна при переробці зерна з нормами виходу борошна, визначеними Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах, затверджених наказом Міністерства АПК України від 20.03.1998 р. № 83 (далі - Правила № 83).

Відповідач зазначає, що ТОВ "СТ "Град. Ка агро", маючи обладнання для переробки зерна пшениці на борошно, протягом 2013 року здійснювало діяльність з переробки зерна. У процесі переробки позивач отримував борошно різних сортів, висівки та зернові відходи. За перевірені податкові періоди ТОВ "СТ "Град. Ка агро" отримувало з переробленого зерна 67-69 % борошна та 25 % висівок, тоді як згідно Правил № 83 такий вихід мав скласти 75 % борошна, 19,1 % висівок та 2,2 % відходів. За даними відповідача на кінець 2013 року весь обсяг вироблених борошна та висівок продано позивачем, складські залишки на кінець звітного періоду відсутні. Оскільки вартість продажу борошна перевищує вартість продажу висівок, різницю недотриманого борошна від заниження її виходу ДПІ у м.Херсоні вважає доходом ТОВ "СТ "Град. Ка агро" не врахованого при визначені оподатковуваного прибутку та податкових зобов'язань з ПДВ.

Не включення до складу доходів всього отриманого та проданого борошна, на думку відповідача, є порушенням п.135.1, п.135.5 ст.135 ПК України, а не обчислення з цих доходів зобов'язань з ПДВ є порушенням п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України. Таким чином виходячи з висновків акту перевірки та пояснень представників відповідача слідує, що розмір заниженого позивачем доходу від переробки зерна пшениці у 2013 році обчислений ДПІ у м.Херсоні розрахунково, документальне підтвердження про фактичне отримання ТОВ "СТ "Град. Ка арго" доходу у розмірах, визначених під час перевірки, у відповідача відсутнє.

Суд зазначає, що Правилами № 83 визначено правила організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах, однак дані про відсотковий вихід борошна та висівок не мають нормативного характеру. У додатку 33 до Правил № 83 зазначається, що норми виходу борошна 75 та висівки 19,1 відсотків "найбільш часто застосовуються заводами...", що жодним чином не може бути використано відповідачем як основний доказ про отримані ТОВ "СТ "Град. Ка агро" доходи при переробці зерна на борошно.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З приписів ст.187 ПК України слідує, що дата виникнення податкових зобов'язань платника податку на додану вартість залежить від дати отримання коштів за продані товари (роботи, послуги), або від дати відвантаження товарів (робіт, послуг) покупцям, тобто, залежить від дати документального оформлення цих операцій платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підсумовуючи викладене суд відмічає, що ДПІ у м.Херсоні при обчислені доходів позивача від переробки зерна не підтвердила власні висновки про розмір доходів платника податку належними первинними документами, ці висновки мають характер припущень і не можуть бути використані для перегляду податкових зобов'язань позивача.

ІІ. Що стосується висновків ДПІ у м.Херсоні про неправомірне формування витрат та податкового кредиту по відносинах з ТОВ "ВКП "Оксамит, ЛТД".

Судом встановлено, що підставою для зменшення витрат на 9221,90 грн. та податкового кредиту на 1884,38 грн. стали висновки про документальне не підтвердження отриманих послуг від ТОВ "ВКП "Оксамит, ЛТД", так як у наданих документах не визначено, які саме послуги зв'язку сплачував позивач, номери телефонів та інше.

Між тим суд не погоджується з такими доводами ДПІ у м.Херсоні з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (послуги, роботи) до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат, необхідно мати первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що між ТОВ "СТ "Град. Ка агро" та ТОВ "ВКП "Оксамит, ЛТД" 31.08.2012 р. укладено договір № 1 оренди обладнання для переробки сільськогосподарської сировини на борошно і крупи та майна. Згідно п.5.6 договору оренди позивач зобов'язувався компенсувати орендодавцю варіть комунальних послуг, розрахунків за електроенергію та її транспортування, газ, воду, каналізацію, телефонний зв'язок, податку на землю та воду. При цьому даним пунктом договору визначено, що дані витрати не входять до розміру орендної плати і сплачуються орендарем додатково згідно рахунків орендодавця.

На виконання п.5.6 умов договору ТОВ "ВКП "Оксамит, ЛТД" надало позивачу рахунки на оплату вартості послуг зв'язку на загальну суму 9221,9 грн. та нарахований при цьому ПДВ у сумі 1884,38 грн., які були оплачені ТОВ "СТ "Град. Ка агро", що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2013 р. № О-00000005, від 25.02.2013 р. № О-00000009, від 28.02.2013 р. № О-00000014, від 29.03.2013 р. № О-00000023, від 30.04.2013 р. №№ О-00000030, О-00000031, від 31.05.2013 р. №№ О-00000036, О-00000037, від 27.06.2013 р. № О-00000045, від 30.06.2013 р. № О-00000047, від 31.07.2013 р. №№ О-00000056, О-00000057, від 31.08.2013 р. №№ О-00000065, О-00000066, від 30.09.2013 р. №№ О-00000072, О-00000073, від 31.10.2013 р. №№ О-00000081, О-00000082, від 29.11.2013 р. № О-00000089, від 30.11.2013 р. № О-00000090, від 31.12.2013 р. №№ О-00000097, О-00000096, податковими накладними від 31.01.2013 р. № 5, від 25.02.2013 р. № 5, від 28.02.2013 р. № 11, від 29.03.2013 р. № 11, від 30.04.2013 р. №№ 11, 12, від 31.05.2013 р. №№ 8, 9, від 27.06.2013 р. № 11, від 30.06.2013 р. № 13, від 31.07.2013 р. №№ 11, 12, від 31.08.2013 р. №№ 9, 10, від 30.09.2013 р. №№ 8, 9, від 31.10.2013 р. №№ 10, 11, від 29.11.2013 р. № 11, від 30.11.2013 р. № 12, від 31.12.2013 р. № 7, 8, платіжними дорученнями від 18.02.2013 р. № 1139, від 25.02.2013 р. № 1174, від 18.03.2013 р. № 1258, від 25.03.2013 р. № 1285, від 16.04.2013 р. № 1410, від 15.05.2013 р. № 1544, від 20.06.2013 р. №№ 1715, 1716, від 18.07.2013 р. №№ 1826, 1827, від 19.08.2013 р. №№ 1963, 1964, від 19.09.2013 р. №№ 2096, 2097, від 18.10.2013 р. № 2182, від 20.11.2013 р. №№ 2306, 2307, виписками з банківського рахунку.

Суд зазначає, що компенсаційні витрати на послуги зв'язку, нараховані ТОВ "ВКП "Оксамит, ЛТД", є невід'ємною частиною договору оренди майна, що належить цьому суб'єкту господарювання, а тому вони мають безпосередній зв'язок із оподатковуваною господарською діяльністю позивача, яка пов'язана з орендою та використанням обладнання для переробки сільськогосподарської продукції на борошно, а тому твердження відповідача про невідповідність податкових накладних вимогам п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відповідає дійсності.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача стосовно складання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з порушенням вимог щодо складання первинних документів, так як вказані акти мають всі обов'язкові реквізити, визначені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і на підставі даних первинних документів можливо ідентифікувати контрагента, зміст та обсяг проведених господарських операцій.

У зв'язку з викладених, суд вважає промірним віднесення до складу витрат позивача операції з ТОВ "ВКП "Оксамит, ЛТД", а нарахований при цьому ПДВ - до складу податкового кредиту.

ІІІ. Що стосується висновків ДПІ у м.Херсоні про неправомірне формування податкового кредиту по відносинах з ТОВ "Національна корпорація розваг" м.Київ.

Судом встановлено, що зі складу податкового кредиту ТОВ "СТ "Град. Ка агро" виключено ПДВ у сумі 263 грн., нарахованого позивачу ТОВ "Національна корпорація розваг" м.Київ, у зв'язку з тим, що у цього постачальника підприємство придбало культмасові заходи, які не можуть використовуватись у господарській діяльності позивача.

Суд погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак стосовно вказаного порушення позивач не надав жодного доказу на його спростування, не підтвердив використання отриманих послуг від ТОВ "Національна корпорація розваг" м.Київ у власній господарській діяльності, що є порушенням вимог п.198.3 ст.198 ПК України.

З огляду на те, що проведення культмасових заходів не є послугами, які використовуються в господарській діяльності підприємства, ТОВ "СТ "Град. Ка агро" неправомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 263 грн.

При цьому суд зазначає, що у судовому засіданні представник позивача зазначила про те, що ТОВ "СТ "Град. Ка агро" не оскаржується правомірність рішенням ДПІ у м.Херсоні стосовно зменшення податкового кредиту на 263 грн. та нарахування на цю суму штрафних санкцій у розмірі 65,75 грн.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. № 0004112200 є частково протиправним та підлягає частковому скасуванню на суму 198279 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на суму 99205,25 грн., а податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. № 00044102200 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки ТОВ "СТ "Град. Ка арго" просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. №№ 0004102200, 0004112200 на загальну суму 580360,50 грн., то судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 4872 грн. (максимальний розмір судового збору).

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково на суму 580031,75 грн., або 99,94 % від заявлених позовних вимог.

Сума судового збору за задоволеними позовними вимогами складає 4869,08 грн. ((4872 грн. х 99,94 %) : 100 %), відповідно сума судового збору за позовними вимогами, в задоволенні яких відмовлено, - 2,92 грн. (4872 грн. - 4869,08 грн.).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, при подачі адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. Таким чином, сума судового збору, яка підлягає поверненню ТОВ "СТ "Град. Ка агро" складає 484,28 грн. (487,20 грн. - 2,92 грн.).

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. № 0004102200 - повністю, податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. № 0004112200 - частково на суму 297484,24 грн., з яких за основним платежем на 198279 грн., за штрафними санкціями на 99205,25 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Град.Ка агро" (код ЄДРПОУ 35733383) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 28 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 травня 2015 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3