Рішення

від 21.05.2015 по справі 904/2348/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.15 Справа № 904/2348/15

За позовом Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛОН ЮНІСТЬ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 16028, 42 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Запороженко О.І. - представник за дов. № 1804 від 18.03.14

від відповідача: Долга Л.М. - директор, паспорт серії АН 645189 виданий 23.11.2007 Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області

вільний слухач: Мулик Н.В. - паспорт серії АН 893522 виданий 04.08.2010 Жовтневим РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛОН ЮНІСТЬ" про стягнення основного боргу у сумі 14932, 32 грн., пені у розмірі 596, 94 грн., трьох відсотків річних у сумі 54, 39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 444, 77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 060570 від 01.08.2006 в частині повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.04.2015.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 06.04.2015 було оголошено перерву до 18.05.2015.

18.05.2015 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії банківських виписок, що підтверджують часткову оплату суми боргу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.05.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські міські теплові мережі" (далі - позивач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон Юність" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 060570 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 діб; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Облік споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (п. 5.2 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4 (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує.

Відповідно до п. 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу теплову енергію за період жовтень 2014 - січень 2015 на загальну суму 15203, 40 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, підписаними обома сторонами (арк. с. 26-29) та виставив останньому рахунки на вищезазначену суму на оплату вартості теплової енергії (арк. с. 22-25). Дані рахунки були отримані відповідачем, що підтверджується реєстрами рахунків та актів виконаних робіт за період жовтень 2014 - січень 2015 (арк. с. 31-34).

Відповідачем було частково сплачено вартість поставленої теплової енергії у сумі 240, 15 грн. Також, було проведено коригування у січні 2012 на суму 30, 93 грн.

19.02.2015 сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2015, в якому зазначили, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 14932, 32 грн.

Позивач, звертаючись з позовом до суду 19.03.2015, зазначив до стягнення суму основного боргу саме 14932, 32 грн.

Відповідачем 02.03.2015 здійснено часткову оплату вартості поставленої теплової енергії у сумі 700 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідач здійснив часткову оплату поставленої теплової енергії у розмірі 2555, 72 грн., що підтверджується банківськими виписками, залученими до матеріалів справи (арк. с. 71-72).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день прийняття рішення складає 11676, 60 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання теплової енергії згідно виставлених рахунків-фактур та не надано доказів повної її оплати на суму 11676, 60 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 11676, 60 грн.

Оскільки часткова сплата вартості поставленої теплової енергії у сумі 700 грн. була сплачена відповідачем 02.03.2015, тобто до звернення позивача із позовом до суду, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи часткову оплату вартості поставленої теплової енергії, здійснену відповідачем після порушення провадження у справі, у розмірі 2555, 72 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року у розмірі 54, 39 грн. та інфляційні втрати за період листопад 2014 - січень 2015 у сумі 444, 77 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у сумі 54, 39 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 444, 77 грн., господарський суд задовольняє дану вимогу частково у розмірі 436, 53 грн., оскільки позивачем, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на заборгованість за теплову енергію поставлену у жовтні 2014 року, не враховано, що у грудні 2014 відповідачем було сплачено 247, 38 грн., а отже нарахування інфляційних втрат за грудень 2014 року повинно бути здійснено на суму заборгованості за вирахуванням суми сплати (940, 15 грн. - 247, 38 грн.).

Також, у зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 596, 94 грн. за період з 13.11.2014 по 26.02.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2.3 договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

гідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач, після порушення провадження у справі, добровільно здійснив часткову оплату заборгованості за теплову енергію у сумі 2555, 72 грн. та складний фінансовий стан відповідача, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу до 50 % від належного до стягнення, що буде становити суму 298, 47 грн. пені.

Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1746, 27 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон Юність" (49005, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, буд. 12; ідентифікаційний код 13440284) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 37; ідентифікаційний код 32082770) основний борг у сумі 11676, 60 грн., пеню у розмірі 298, 47 грн., три відсотки річних у сумі 54, 39 грн., інфляційні втрати у розмірі 436, 53 грн. та 1746, 27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 2555, 72 грн. припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.05.15

Суддя В.І. Ярошенко