Рішення

від 15.05.2015 по справі 910/6387/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2015Справа №910/6387/15-г

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ВІН" простягнення заборгованості в розмірі 20 640,58 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Нестеренко Г.А. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі - КП "Київреклама") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ВІН" (надалі - ТОВ "ГУД ВІН") про стягнення 20 640,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2013 р. між КП "Київреклама" та ТОВ "ГУД ВІН" було укладено Договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва №1004/13. За доводами позивача, відповідач порушив умови Договору в частині здійснення оплати за користування майном, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з 01.03.2014 р. по 28.02.2015 р. у розмірі 20 640,58 грн., з яких: 14 370,00 грн. - основного боргу; 2 402,20 грн. - індексу інфляції; 2 155,56 грн. - 15% штрафу, 1 494,72 грн. - пені, 3% річних - 218,10 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 р. порушено провадження у справі 910/6387/15-г, розгляд справи призначено на 17.04.2015 р.

07.04.2015 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2015 р. через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.04.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 19.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 15.05.2015 р.

15.05.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано додаткові докази по справі.

Представник позивача в судове засідання 15.05.2015 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.05.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 р. між КП "Київреклама" (підприємство) та ТОВ "ГУД ВІН" (розповсюджувач) було укладено Договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва №1004/13 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 р. №37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

За змістом п. 3.2 Договору адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення рекламного засобу, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламного засобу. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення рекламного засобу, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламного засобу, вид рекламного засобу, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду рекламного засобу та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 5.2.3 Договору розповсюджувач зобов'язався не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Пунктом 5.2.4 Договору встановлено обов'язок відповідача в повному обсязі сплачувати штрафи, пеню у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору.

Згідно із п. 6.7 Договору розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.8 Договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Акт приймання-передачі до договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді (п. 6.9 Договору).

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

30.04.2013 р. сторонами було підписано Адресну програму на право тимчасового користування №1, яка згідно п. 3.6 Договору є невід'ємною частиною Договору №1004/13.

Відповідно до вказаної Адресної програми розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою:

1. Дарницький р-н, пр-т. Миколи Бажана/виїзд на вул. Ревуцького з пр-т. Бажана в напрямку від Харківської площі (65 м. від пр-т. Бажана, ліворуч, розподільча смуга) - плата за місяць без ПДВ 252,72 грн.;

2. Дарницький р-н, Харківське шосе/вул. Привокзальна (55 м. до вул. Привокзальна в напрямку від Харківської площі) - плата за місяць без ПДВ 168,48 грн.;

3. Шевченківський р-н, вул. Льва Толстого, 21/2 (навпроти біля паркану Ботанічного саду) - плата за місяць без ПДВ 336,96 грн.

31.01.2014 р. між КП "Київреклама" (підприємство) та ТОВ "ГУД ВІН" (розповсюджувач) було укладено Додаткову угоду №1004/13-2 до Договору №1004/13 від 30.04.2013 р.

Пунктом 1 Додаткової угоди визначено, що сторони, керуючись Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, зокрема повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва, цією додатковою угодою засвідчують, що сума за договором встановлюється підприємством відповідно до порядку та адресної (-их) програм, викладеної (-их) у новій редакції, що дадається (-ються) та є невідємною частиною договору, а розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує виставлені підприємством рахунки згідно з новими тарифами, встановленими порядком.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони домовились, що по об'єктам зовнішньої реклами, дозволи на розміщення яких перебувають у дозвільному органі на продовженні строку дії та між сторонами було підписано додаткову угоду на продовження строку дії договору, але станом на 01.01.2014 р. рішення про продовження дії дозволу чи про відмову у його продовженні не прийнято, розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується оплачувати виставлені підприємством рахунки згідно з новими тарифами.

Ця додаткова угода вважається укладеною та набирає чинності з 01.01.2014 р. в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 631 ЦК України (п. 3 Додаткової угоди).

31.01.2014 р. сторонами було підписано Адресну програму на право тимчасового користування №2 в новій редакції, яка згідно п. 2 Додаткової угоди є невід'ємною частиною Договору №1004/13.

Відповідно до вказаної Адресної програми розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою:

1. Дарницький р-н, пр-т. Миколи Бажана/виїзд на вул. Ревуцького з пр-т. Бажана в напрямку від Харківської площі (65 м. від пр-т. Бажана, ліворуч, розподільча смуга) - плата за місяць без ПДВ 332,64 грн.;

2. Дарницький р-н, Харківське шосе/вул. Привокзальна (55 м. до вул. Привокзальна в напрямку від Харківської площі) - плата за місяць без ПДВ 285,12 грн.;

3. Шевченківський р-н, вул. Льва Толстого, 21/2 (навпроти біля паркану Ботанічного саду) - плата за місяць без ПДВ 380,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов Договору у період з 13.03.2014 р. по .09.02.2015 р. було виставлено відповідачу рахунки для проведення плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (ів) на загальну суму 14 370,00 грн.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідач взятого на себе грошового зобов'язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги КП "Київреклама" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №1004/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за Договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва №1004/13 від 30.04.2013 р.

Таким чином, ТОВ "ГУД ВІН" були порушені зобов'язання щодо вжиття заходів для забезпечення надходження коштів за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що призвело до виникнення заборгованості перед КП "Київреклама".

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога КП "Київреклама" про стягнення з ТОВ "ГУД ВІН" заборгованості у розмірі 14 370,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 494,72 грн., штраф - 15% річних, що складає 2 155,56 грн., індекс інфляції у розмірі 2 402,20 грн. та 3 % річних в сумі 218,10 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 6.8 Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.3 Договору підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення пені.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені та штрафу, який наданий в додатках до позовної заяви, тому вимоги про стягнення пені в розмірі 1 494,72 грн. та штрафу в розмірі 2 155,56 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" застосовуючи у вирішенні спорів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням договорів оренди (найму) положення статті 549 ЦК України, господарським судам слід виходити з того, що: одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій; можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України; для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 218,10 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача, що міститься в позовній заяві.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції наданий позивачем, суд встановив, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме 2 402,20 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 14 370,00 грн. грн., пені в розмірі 1 494,72 грн., індексу інфляції у розмірі 2 402,20 грн., штрафу в розмірі 2 155,56 грн. та 3% річних в сумі 218,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ВІН" (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 47; ідентифікаційний код 38315574) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8; ідентифікаційний код 261199714) основну заборгованість у розмірі 14 370 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 218 (двісті вісімнадцять) грн. 10 коп., індекс інфляції в розмірі 2 402 (дві тисячі чотириста дві) грн. 20 коп., пеню у розмірі 1 494 (одна тисяча чотириста дев'яносто чотири) грн. 72 коп. та 15% штрафу у розмірі 2 155 (дві тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 20.05.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко