Рішення

від 20.05.2015 по справі 910/5380/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/5380/15-г

За позовомСелянського (фермерського) господарства Качинського Михайла Павловича доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" простягнення 1 050 410,97 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Онопольський С.В. - адвокат; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство Качинського Михайла Павловича звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1 000 000,00 грн. банківського вкладу та 19 000,00 грн. процентів за лютий 2015 року за користування вкладом за договором банківського вкладу "Класичний" №66 від 22.08.2014 р. (далі - Договір).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав належним чином та не повернув вклад у строк, визначений у Договорі, а також не сплатив процентів за користування вкладними коштами за лютий 2015 р., що і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2015 р. порушено провадження у справі №910/5380/15-г та призначено її до розгляду на 27.03.2015 р.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 27.03.2015 р., ухвалою суду від 27.03.2015 р. відкладено розгляд справи на 22.04.2015 р.

08.04.2015 р. від Селянського (фермерського) господарства Качинського Михайла Павловича надійшла заява б/н від 01.04.2015 р., в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача: 1 000 000,00 грн. банківського вкладу, 50 410,97 грн. процентів за користування вкладом, нарахованих за період з 01.02.2015 р. по 21.04.2015 р., а також 4 684,93 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктом 3.11 вказаної постанови передбачено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на заявлення "додаткових" позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду такої заяви (клопотання) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Суд відзначає, що заява позивача б/н від 01.04.2015 р. узгоджена з вимогами ст.ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України. Проте, вказана заява позивача, окрім збільшення розміру вимоги в частині стягнення процентів містить також вимогу (про стягнення 3% річних), яку в позові не заявлено.

Таким чином, господарським судом приймається до розгляду заява б/н від 01.04.2015 р. Селянського (фермерського) господарства Качинського Михайла Павловича в частині стягнення: 1 000 000,00 грн. банківського вкладу та 50 410,97 грн. процентів за користування вкладом, нарахованих за період з 01.02.2015 р. по 21.04.2015 р. В іншій частині вказана вище заява сторони залишена без розгляду.

Відтак, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується судовий спір.

16.04.2015 р. до автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" надійшов відзив на позовну заяву №7-14/5380 від 09.04.2015 р., в якому Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" проти задоволення позовних вимог заперечило, оскільки, за твердженнями вказаного учасника судового процесу в розділі 7 Договору (реквізити і підписи сторін) не вказано поточний рахунок позивача на який відповідач мав повернути вклад. Крім того, не вказаний поточний рахунок і в Додатку №66-1 від 22.08.2014 р. до Договору. При цьому, відповідач заперечив стосовно вимог нарахування процентів в сумі 19 000,00 грн., з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів цієї вимоги та відсутній конкретний перелік юридичних послуг.

Ухвалою суду від 22.04.2015 р. продовжено строк розгляду спору до 20.05.2015 р. та відкладено розгляд справи на 20.05.2015 р.

Проте, в судове засідання призначене на 20.05.2015 р. представник відповідача втретє не з'явився, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0103033626600 від 30.04.2015 р.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд зазначає, що про обізнаність Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про дату та час розгляду даної справи свідчить також поданий останнім відзив на позовну заяву №7-14/5380 від 09.04.2015 р.

В судовому засіданні 20.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 22.08.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та Селянським (фермерським) господарством Качинського Михайла Павловича (клієнт) укладено Договір, відповідно до п. 1.1 якого клієнт надає банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Відповідно до п. 1.5 Договору для обліку вкладу банк відкриває клієнту вкладний рахунок №2610900090001, у АТ "Банк "Фінанси та Кредит", код банку 300131. Перерахування вкладного траншу на вкладний рахунок здійснюється клієнтом зі свого поточного рахунку шляхом зарахування коштів через транзитний рахунок, що вказаний у відповідному додатку.

За умовами вказаного вище правочину, на суму вкладу в розмірі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатку, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що проценти за коштами клієнта в національній валюті України нараховуються за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та році). Проценти за цим договором нараховуються лише на залишок грошових коштів в національній валюті. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу.

Нарахування процентів за вкладом проводиться від дня, наступного за днем надходження вкладного траншу у день, що передує його поверненню клієнту або списанню з рахунку клієнта, відповідно до строку вкладного траншу, вказаного у відповідному додатку (п. 2.3 Договору).

Договір є договором банківського вкладу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 1060 Цивільного кодексу України регламентовано, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) за приписами ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 3.3 постанови Національного банку України №516 від 03.12.2003 р. про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі по тексту - постанова) банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

22.08.2014 р. між клієнтом та банком укладено додаток №66-1 до Договору, згідно якого визначено, що для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 22 серпня 2014 року здійснює перерахування коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок №2909.9.299157.001 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", код банку 300131, на вкладний рахунок у банку №2610.0.299157.001 у розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 додатку №66-1 до Договору сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього договору, надана клієнтом банку на строк до 23 лютого 2015 року.

На суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього договору, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 23% річних (п. 3).

Виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється банком щомісячно, в останній робочий день кожного місяця. Нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу (п. 4).

Судом встановлено, що позивач на підставі умов Договору та додатку до нього надав відповідачу грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення №224 від 21.08.2014 р.

Наразі, проти факту отримання від Селянського (фермерського) господарства Качинського Михайла Павловича у тимчасове користування грошових коштів у вказаному розмірі відповідач заперечень не представив.

Так, за укладеним між сторонами Договором передбачене право позивача отримати суму вкладу і процентів за його користування у строки, передбачені договором.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що в розділі 7 Договору (реквізити і підписи сторін) не вказано поточний рахунок позивача на який відповідач мав повернути вклад. Крім того, не вказаний поточний рахунок і в додатку №66-1 від 22.08.2014 р. до Договору.

Проте, суд з такими твердженнями банку погодитись не може в силу наступного.

Як слідує з матеріалів справи, вкладні кошти до Договору надійшли з поточного рахунку позивача №2600890509, який відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль" (що підтверджується платіжним дорученням №224 від 22.08.2014 р.). Саме на вказаний вище рахунок відповідачем сплачувались проценти за користування депозитом, на підтвердження чого позивачем було надано платіжні доручення про сплату процентів.

Тобто, відповідачу було відомо, про рахунок кредитора (позивача) на який банк мав у строк, визначений у п. 2 додатку №66-1 від 22.08.2015 р. повернути вклад.

20.02.2015 р. позивач звертався до відповідача з заявою б/н від 20.05.2015 р., якою повідомив, що не має наміру продовжувати строк дії Договору та просив повернути грошові кошти за депозитом та сплатити нараховані проценти не пізніше дня закінчення строку дії угоди.

Таким чином, враховуючи умови Договору, додатку №66-1 від 22.08.2014 р. до нього, положення чинного законодавства, а також приймаючи те, що відповідач вклад ані у строк визначений у додатку №66-1 від 22.08.2014 р. до Договору, ані станом на дату розгляду справи в суді не повернув, суд приходить до висновку, про те, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача банківського вкладу в сумі 1 000 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача, з урахуванням заяви №б/н від 01.04.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 50 410,97 грн. відсотків за користування вкладом за період з 01.02.2015 р. по 21.04.2015 р., суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.

Як вже зазначалось, відповідач зобов'язання по поверненню вкладу позивачу у строк до 23.02.2015 р. не виконав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що з банку на користь позивача необхідно стягнути проценти по банківському вкладу за прострочений строк до 21.04.2014 р. (дата по яку проводить нарахування позивач) у сумі 50 410,97 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не був належними доказами спростований факт порушення взятих на себе за вказаним Договором обов'язків щодо повернення вкладу та сплати процентів за користування вкладними коштами в передбачені у вказаному правочині строки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Качинського Михайла Павловича до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в частині стягнення 1 000 000,00 грн. банківського вкладу та 50 410,97 грн. процентів за користування вкладом, нарахованих за період з 01.02.2015 р. по 21.04.2015 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно із ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Враховуючи положення п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 р. встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як встановлено судом, 26.02.2015 р. між Адвокатським бюро Онопольського "Осмарк", в особі адвоката Онопольського С.В. та Селянського (фермерського) господарства Качинського Михайла Павловича укладено угоду про надання правової допомоги, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати правовому допомогу (юридичні послуги) в господарських судах при вирішенні спору на підставі договору банківського вкладу "Класичний" №66, який виник між клієнтом та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення коштів.

Відповідно до п. 1 додатку №1 до угоди плата за надання правової допомоги згідно угоди від 26.02.2015 р. складає 3,5% від ціни позову і сплачується поетапно:

- 13 000,00 грн. клієнт перераховує на розрахунковий рахунок адвоката протягом 10 днів з підписання угоди. Вказана сума включає в себе складання претензій (у разі необхідності), підготовку необхідних документів для суду, складання позовної заяви, передачу матеріалів до суду;

- у разі повного задоволення позовних вимог (отримання наказу господарського суду) клієнт сплачує залишок коштів на розрахунковий рахунок адвоката. У разі часткового задоволення позовних вимог, клієнт сплачує суму, пропорцій задоволеним вимогам.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було сплачено адвокатському бюро Онопольського "Осмарк" 13 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, про що свідчить платіжне доручення №54 від 02.03.2015 р.

Наразі, враховуючи, що спір у справі виник з договірних відносин, а саме у зв'язку з неналежним виконанням банком своїх обов'язків з повернення вкладу та сплати процентів за користування вкладними коштами, позов в частині стягнення відсотків за користування вкладом є розрахунковим, який вірно розраховано адвокатом Опольським С.В., позовна заява, письмові пояснення підготовлені адвокатом Опольським С.В. і в судових засіданнях інтереси позивача представляв також вказаний адвокат, а також приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката покладається на відповідачів в повному обсязі, а саме в сумі 13 000,00 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в частині задоволених вимог. В решті судових витрат (93,78 грн.) останні повертаються позивачу, враховуючи що заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н від 01.04.2015 р. в частині стягнення 3% річних в сумі 4 684,93 грн. було залишено без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Качинського Михайла Павловича задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Селянського (фермерського) господарства Качинського Михайла Павловича (28400, Кіровоградська область, Компаніївський район, селище міського типу Компаніївка, вул. Дзержинського, буд. 41; ідентифікаційний код 23695944) 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. банківського вкладу, 50 410 (п'ятдесят тисяч чотириста десять) грн. 97 коп. відсотків за договором, 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката, 21 008 (двадцять одну тисячу вісім) грн. 22 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Повернути Селянському (фермерському) господарству Качинського Михайла Павловича (28400, Кіровоградська область, Компаніївський район, селище міського типу Компаніївка, вул. Дзержинського, буд. 41; ідентифікаційний код 23695944) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 93 (дев'яносто три) грн. 78 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано - 22.05.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко