Рішення

від 21.05.2015 по справі 910/1138/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015Справа №910/1138/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №313 з поглибленим вивченням інформаційних технологій Деснянського району м. Києва

про стягнення 80880 грн. 44 коп.

Головуючий суддя Демидов В.О.

Суддя Мандриченко О.В.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача - Левченко В.І. (довіреність №91/2014/09/05-4 від 05.09.2014),

від відповідача - не прибув

встановив:

22.01.2015 позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути зі Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №313 з поглибленим вивченням інформаційних технологій Деснянського району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість за угодою від 26.12.2013 №077-13 про реструктуризацію заборгованості за договором №1640251 на постачання теплової енергії у гарячій воді в сумі 176807 грн. 09 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі 70679 грн. 99 коп., 3% річних у сумі 10200 грн. 45 коп.

30.04.2015 до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, у якій він зазначає про сплату відповідачем заборгованості за угодою від 26.12.2013 №077-13 про реструктуризацію заборгованості за договором №1640251 на постачання теплової енергії у гарячій воді в сумі 176807 грн. 09 коп. Враховуючи це, позивач просить суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 10200 грн. 45 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі 70679 грн. 99 коп.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України України визначає права, які належать лише позивачу. Відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є 80880 грн. 44 коп.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою відповідача ухвали господарського суду. Відзив на позовну заяву відповідачем не наданий.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

26.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №313 з поглибленим вивченням інформаційних технологій Деснянського району м. Києва укладено угоду № 077-13 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію (далі за текстом - угода) за договором № 1640251 від 01.05.2003 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 1 угоди відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640251 від 01.05.2003 станом на 01.12.2013 загальною сумою 763926 грн. 49 коп.

Відповідно до п. 2 угоди відповідач зобов'язується сплатити зазначену у п.1 угоди суму заборгованості протягом січня-серпня 2014 року щомісячними платежами не менше 95490 грн. 81 коп. до 25 числа кодного місяця.

Відповідач разом із сплатою суми, зазначеної у п.1 цієї угоди, зобов'язується оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді (п. 3 угоди).

Відповідно до п. 4 угоди при проведенні сплати заборгованості,зазначеної у п. 1. цієї угоди, відповідач зобов'язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на угоду та зазначати номер договору, за яким здійснює оплату. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані позивачем кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання, а залишок коштів (за наявності) - на виконання угоди.

Станом на 01.01.2015 за відповідачем утворилася заборгованість за угодою в сумі 176807 грн. 09 коп.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 10200 грн. 45 коп. та інфляційних нарахувань на суму заборгованості в розмірі 70679 грн. 99 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем 20.03.2015 було сплачено на виконання умов угоди заборгованість в сумі 176807 грн. 09 коп. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за угодою від 26.12.2013 №077-13 про реструктуризацію заборгованості за договором №1640251 на постачання теплової енергії у гарячій воді в сумі 176807 грн. 09 коп. відсутня.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі 70679 грн. 99 коп. та 3 % річних у сумі 10200 грн. 45 коп.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних за період з січня 2014 року по грудень 2014 та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 10200 грн. 45 коп.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, у зв'язку з чим суд доходить висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 70679 грн. 99 коп.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного вище позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В ході розгляду справи позивачем зменшувалися позовні вимоги з 257687 грн. 53 коп. до 80880 грн. 44 коп. та було заявлено про повернення надлишково сплаченого судового збору в розмірі 3326 грн. 75 коп.

Як встановлено судом, згідно платіжного доручення №390 від 13.01.2015 позивачем сплаченого судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5153 грн. 75 коп.

Отже, оскільки позивач в процесі розгляду справи зменшив свої позовні вимоги до 80880 грн. 44 коп., то судовий збір в сумі 3326 грн. 75 коп. (5153,75 - 1827) підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, 34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути зі спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №313 з поглибленим вивченням інформаційних технологій Деснянського району м.Києва (02097, м. Київ, вул. Лисківська, 7-Б, код 22934720) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код 00131305) 3 % річних у сумі 10200 (десять тисяч двісті) грн. 45 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі 70679 (сімдесят тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 99 коп. та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код 00131305) з Державного бюджету України 3326 (три тисячі триста двадцять шість) грн.75 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №390 від 13.01.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 21.05.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 26.05.2015.

Головуючий суддя: Демидов В.О.

Суддя Мандриченко О.В.

Суддя Шкурдова Л.М.