Рішення

від 04.03.2015 по справі 910/28020/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015Справа №910/28020/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" (вул. Еспланадна, 2, м. Київ, 01023)

до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (вул. Фрометівська, 2, м. Київ, 03039)

про стягнення 20185,24 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Сіробаба М.С. - представник, довіреність №3 від 03.02.15 р.;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом №810/14 від 20.11.14 р. до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" про стягнення 16 585,24 грн., а саме: 14 400,00 грн. основної заборгованості, 1 075,86 грн. пені, 142,78 грн. процентів річних, 966,60 грн. інфляційних втрат, а також судових витрат у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує умови укладеного між сторонами договору №ІЦ-439/7 від 10.04.08 р. на технічне обслуговування установки пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу в частині повної оплати виконаних позивачем робіт, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в зазначеному вище розмірі, за наявності якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/28020/14 та призначено справу до розгляду на 03.02.15 р.

У судове засідання 03.02.15 р. уповноважені представники сторін не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 03.02.015 р. сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 0103032949324, 0103032949464.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.15 р. розгляд справи відкладено на 17.02.15 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.15 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 04.03.15 р.

У судові засідання 17.02.15 р. та 04.03.15 р. з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 17.02.15 р. та 04.03.15 р. відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №№0103032953500, 0103032953887.

До початку судового засідання 03.02.15 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог №20/15 від 23.01.15 р., згідно якої у зв'язку з виконанням позивачем робіт з технічного обслуговування об'єкту протягом листопада-грудня 2014 р., що підтверджується відповідними належним чином оформленими актами виконаних робіт, розмір заборгованості станом на 23.01.15 р. становить 18 000,00 грн., отже позивач просить суд стягнути з відповідача 20 185,24 грн., а саме 18000,00 грн. основного боргу, 1 075,86 грн. пені, 142,78 грн. процентів річних, 966,60 грн. інфляційних нарахувань, а також 1 827,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Докази надсилання вказаної заяви на адресу відповідача позивачем суд не надано.

Крім того, через канцелярію суду до початку судового засідання 17.02.15 р. позивачем подано до Господарського суду міста Києва письмові пояснення №18/15 від 23.01.15 р., в яких позивач додатково зазначив, що згідно Додатку №2 до договору договірна ціна становить 6 500,00 грн., проте фактично обсяг робіт, який виконувався позивачем на об'єкті відповідача був оцінений сторонами у розмірі 1 800,00 грн.. Оскільки договірна ціна, закріплена у додатку № 2 до договору, є динамічною та може змінюватись сторонами, оплата за виконані роботи здійснюється на підставі акту виконаних робіт. Так, на виконання умов договору позивачем було проведено технічне обслуговування об'єкту та складено відповідні акти, у яких зазначено суму виконаних робі у розмірі 1 800,00 грн., яка погоджена сторонами та яку додатково зафіксовано у журналі №1 обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установок пожежної автоматики на об'єкті ПАТ «ВНЗ «МАУП». Таким чином, вартість технічного обслуговування об'єкту становить 1 800,00 грн./місяць.

Також, у вищезазначених письмових поясненнях позивач повідомив суд про відсутність інших правовідносин між сторонами, а також зазначив, що відповідно до додаткової угоди №1 від 08.12.14 р. до договору правовідносини між сторонами припинено, оскільки з 31.12.14 р. договір є розірваним. Письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 03.02.15 р. через канцелярію суду позивачем подано клопотанням №17/15 від 23.01.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Вищезазначені заява про уточнення позовних вимог №20/15 від 23.01.15 р., письмові пояснення №18/15 від 23.01.15 р., клопотанням №17/15 від 23.01.15 р. разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.02.15 р. представником позивача подано клопотання №33/15 від 17.02.15 р. про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних судом. Клопотання судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи. Крім того, в судовому засіданні 17.02.15 р. представником позивача подано клопотання без номеру від 17.02.15 р. про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, яке судом задоволено. Клопотання долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.03.15 р. представником позивача подано суду розрахунок боргу та штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору. Лист №48/15 від 03.03.15 р. разом з доданим до нього документами (розрахунок заборгованості) долучено до матеріалів справи.

Крім того, представником позивача подано суду клопотання №45/15 від 03.03.15 р. про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, докази направлення на адресу відповідача заяви №20/15 від 23.01.15 р. про уточнення позовних вимог, в тому числі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Дослідивши зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви №20/15 від 23.01.15 р. про уточнення позовних вимог, судом розцінено останню як заяву про збільшення розміру первісно заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Згідно пункту 3.10. Постанови №18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує прав відповідача, зокрема, останньому було надано можливість надання заперечень щодо зміни розміру позовних вимог та наведенні їх доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Документи, витребувані ухвалами суду від 18.12.14 р., від 03.02.15 р. та від 17.02.15 р., відповідачем не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 03.02.15 р., 17.02.15 р. та 04.03.15 р. до суду не надходило.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 04.03.15 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотання представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статей 20, 22, 60, 74 та частини 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 04.03.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (збільшення розміру позовних вимог).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 2.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" зазначено, що предметом діяльності Товариства є, зокрема, інженерні, проектувальні, виробничі роботи; монтаж, наладка, гарантійне та післягарантійне обслуговування систем санкційованого доступу, пожежних сигналізацій, систем відеоспостереження та іншої спецапаратури (підпункт 2.2.1. Статуту).

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №338 від 18.05.09 р. "Про затвердження Правил улаштування та експлуатації систем оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей в будинках та спорудах" на підставі Закону України "Про пожежну безпеку" та постанови Кабінету Міністрів України №870 від 01.07.02 р. "Про затвердження програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року" розроблені та затверджені Правила улаштування та експлуатації систем оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей в будинках та спорудах, які встановлюють вимоги до улаштування, технічного обслуговування та експлуатації систем оповіщування про пожежу та управління евакуацією людей в будинках та спорудах та є обов'язковими для виконання юридичними та фізичними особами незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Відповідно до Правил улаштування та експлуатації систем оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей в будинках та спорудах (пункт 3.1. розділу 3 "Загальні положення") суб'єкт господарювання, який займається проектуванням, монтажем та технічним обслуговуванням систем оповіщування про пожежу та управління евакуацією людей в будинках та спорудах, повинен мати ліцензію на такий вид діяльності.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" займається проектуванням, монтажем, технічним обслуговуванням засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінкою протипожежного стану об'єктів на підставі ліцензії серії АБ №223552, видана Державним департаментом пожежної безпеки МНС України 05.08.05 р. (строк дії ліцензії: з 04.08.05 р. по 04.08.10 р.), та ліцензії серії АВ №548323, видана Державним департаментом пожежної безпеки МНС України 06.08.10 р. (строк дії ліцензії: необмежений з 05.08.10 р.), а також згідно ліцензії серії АВ №512119, видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (строк дії: з 09.02.10 р. по 09.02.15 р.), та Переліку робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (додаток до ліцензії серії АВ №512119).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10 квітня 2008 р. між Міжрегіональною академією управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (відповідач у справі, Замовник за договором), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" (позивач у справі, Виконавець за договором) був укладений договір №ІЦ-439/7 на технічне обслуговування установки пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу (далі - Договір).

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець бере на себе зобов'язання відповідно до умов цього Договору виконувати роботи з проведення технічного обслуговування справних і дієспроможних установок пожежної сигналізації та систем оповіщення про пожежу (надалі - установки) на об'єктах Замовника розташованих за адресою: м. Київ, вул. Фрометівська, 2, у кількості 26 корпусів (надалі - корпуси), а замовник зобов'язується прийняти роботи і сплатити вартість виконаних робіт (п. 1.1. Договору).

Розділами 2 - 5 Договору сторони узгодили вартість робіт та порядок розрахунків, права та обов'язки сторін, порядок організації, проведення, здачі та приймання робіт по технічному обслуговуванню, а також відповідальність сторін тощо.

Договір вступає в дію з моменту приймання установок пожежної сигналізації та систем оповіщення про пожежу у встановленому чинним законодавством порядку (підписання акту органом Держпожежнагляду та акту технічного нагляду) і діє до "31" грудня 2008 р. та вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про розірвання Договору за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії (п. 8.1. Договору).

Додатком № 1.1. до Договору сторони погодили Регламент переліку та періодичності робіт виконуваних при обслуговуванні установок пожежної сигналізації та систем оповіщення про пожежу.

Крім того, згідно Додатку № 2 до Договору "Протокол узгодження договірної ціни на технічне обстеження та обслуговування установок пожежної сигналізації, систем оповіщення про пожежу" сторонами погоджено, що розмір щомісячної договірної ціни на технічне обслуговування установки пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу становить - 6 500,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1 300,00 грн., всього - 7 800,00 грн.

Так, 10.04.08 р. членами комісії в особі повноважних представників Замовника та Виконавця складено акт №1 технічного обстеження установки пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу, копія якого наявна в матеріалах справи, яким встановлено, що корпуси №1, 2, 3, 4, 6, 7, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 25, магазин "продукти", гуртожитки №№ 1, 2 потребують ремонтно-відновлювальних робіт, а також те, що на обслуговування взято корпуси №№24, 26, кафе "Минос" та магазин "книги".

В подальшому, 08 грудня 2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (відповідач у справі, Замовник за договором), який є правонаступником Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" (позивач у справі, виконавець за договором) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони домовились викласти п. 8.1. Договору в наступній редакції: "8.1. Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2014 р.".

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду щодо здійснення планових регламентних робіт згідно Регламенту та усунення недієспроможності установки (в обсязі поточного ремонту), який регулюється нормами §1 глави 61 Цивільного кодексу України, з елементами договору про надання послуг щодо здійснення технічного нагляду за вірним утриманням і організацією експлуатації установки, надання технічної допомоги з питань, які стосуються експлуатації установки (проведення інструктажу, складання інструкції по експлуатації установки), який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом 1.2. Договору визначено перелік робіт відповідно до НАПБ.01.004-2000, які складаються з: здійснення технічного нагляду за вірним утриманням і організацією експлуатації установки Замовника; здійснення планових регламентних робіт, необхідних для утримання установок в дієспроможному робочому стані, згідно регламенту обслуговування установок (надалі - Регламент); усунення недієспроможності установки за викликом Замовника (в обсязі поточного ремонту): надання технічної допомоги Замовнику з питань, які стосуються експлуатації установок (проведення інструктажу, складання інструкції по експлуатації установки і таке інше); видачі технічних пропозицій щодо покращення роботи установки.

Згідно п. 1.3. Договору роботи за даним Договором виконуються згідно Регламенту (Додаток №1, що є невід'ємною частиною Договору), узгодженого сторонами та за викликом Замовника.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість технічного обслуговування установок (корпусів) визначається Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №2, що є невід'ємною частиною Договору) по кожному корпусу, що береться на технічне обслуговування.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за даним Договором визначається як сума вартості усіх робіт виконаних Виконавцем за даним Договором у період його дії. Вартість робіт може бути змінена за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди і внесення змін до Протоколу узгодження договірної ціни.

Відповідно до п. 3.3. Договору Замовник зобов'язаний на час дії Договору на технічне обслуговування контролювати якість виконаних робіт і здійснювати їх прийняття; своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за роботи на підставі Акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного сторонами, відповідно до п. 2.4. Договору.

Згідно пункту 3.4. Договору Виконавець зобов'язаний, зокрема, виконувати роботи згідно з Регламентом (Додаток №1.1 до даного Договору) та за переліком п. 1.2. Договору та забезпечувати якість робіт з технічного обслуговування установки.

Порядок організації, проведення, здачі та приймання робіт по технічному обслуговуванню визначений статтею 4 Договору, зокрема, відповідно до п. 4.1. Договору перелік і періодичність робіт визначається Регламентом, узгодженим сторонами, що є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1.1.).

Всі виконані роботи по технічному обслуговуванню фіксуються в "Журнал реєстрації робіт по технічному обслуговуванню і ремонту", один примірник якого знаходиться у Замовника, а другий - у Виконавця. Аркуші журналу повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печатками Замовника і Виконавця. Журналу надається номер, який відповідає номеру цього Договору. Записи в обох журналах повинні бути однакові, оформлюватись одночасно і візуватися підписами представників Виконавця і відповідальної особи від Замовника. Записи у журналах повинні мати перелік виконаних робіт або посилання на пункти затвердженого Регламенту (п.п. 4.2., 4.3. Договору).

Пунктом 4.4. Договору зазначено, що по закінченню робіт Виконавець не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця передає підписані з свого боку, а Замовник приймає виконані роботи шляхом підписання Журналу технічного обслуговування з відповідними записами виконаних робіт і Актів здачі-приймання виконаних робіт, які є підставою для розрахунків з Виконавцем за виконані роботи по обслуговуванню установки.

Приймання виконаних робіт здійснюється відповідно вимогам, необхідним для експлуатації установок. Акт здачі-приймання виконаних робіт протягом 2-х робочих днів з моменту отримання повинен бути затверджений підписом повноважної особи та скріплений печаткою Замовника або повернутий з мотивованою письмовою відмовою від прийняття робіт. Після підписання Замовником і Виконавцем Акту здачі-приймання виконаних робіт за певний період, роботи вважаються виконаними (п.п. 4.5., 4.6., 4.10. Договору).

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору та відповідно до Регламенту за період березень - грудень 2014 р. позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи по технічному обслуговуванні автоматичної установки пожежної сигналізації на загальну суму 16 200,00 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками обох підприємств актами виконаних робіт, а саме:

акт №ОУ-0000065 від 31.03.14 р. на суму 1 800,00 грн.,

акт №ОУ-0000090 від 30.04.14 р. на суму 1 800,00 грн.,

акт №ОУ-0000123 від 30.05.14 р. на суму 1 800,00 грн.,

акт №ОУ-0000149 від 30.06.14 р. на суму 1 800,00 грн.,

акт №ОУ-0000175 від 31.07.14 р. на суму 1 800,00 грн.,

акт №ОУ-0000204 від 29.08.14 р. на суму 1 800,00 грн.,

акт №ОУ-0000234 від 30.09.14 р. на суму 1 800,00 грн.,

акт №ОУ-0000256 від 31.10.14 р. на суму 1 800,00 грн.,

акт №ОУ-0000277 від 28.11.14 р. на суму 1 800,00 грн.,

акт №ОУ-0000308 від 31.12.14 р. на суму 1 800,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, перелік робіт по технічному обслуговуванню автоматичної установки пожежної сигналізації виконаний позивачем та прийнятий відповідачем згідно вказаних актів виконаних робіт зазначено сторонами у наданому суду примірнику позивача Журналі №1 обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установок пожежної автоматики, які завізовані підписами представників Виконавця і відповідальної особи від Замовника, копія якого долучена судом до матеріалів справи.

Як вбачається із наданих позивачем актів виконаних робіт, а також Журналу №1 обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установок пожежної автоматики, та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні.

Факт виконання робіт за вказаними актами виконаних робіт згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання робіт до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та порушення Регламенту та відмови Замовника від приймання виконаних робіт і підписання актів, а також заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт, обумовлених Договором та у відповідності до Регламенту, в обсягах, зазначених в Журналі №1 обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установок пожежної автоматики та актах виконаних робіт №ОУ-0000065 від 31.03.14 р., №ОУ-0000090 від 30.04.14 р., №ОУ-0000123 від 30.05.14 р., №ОУ-0000149 від 30.06.14 р., №ОУ-0000175 від 31.07.14 р., №ОУ-0000204 від 29.08.14 р., №ОУ-0000234 від 30.09.14 р., №ОУ-0000256 від 31.10.14 р., №ОУ-0000277 від 28.11.14 р., №ОУ-0000308 від 31.12.14 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, змовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов п. 2.4. Договору розрахунки за виконані роботи з технічного обслуговування установки здійснюються Замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт на підставі зазначеного акту, шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок Виконавця, щомісячно.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору, 20.10.14 р. позивачем була направлена на адресу відповідача Претензія №789/14 від 17.10.14 р. (копії претензії та опису вкладення у цінний лист №0314810764362 від 20.10.14 р. залучено до матеріалів справи) з вимогою сплатити заборгованість за виконані роботи, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек", яка була отримана відповідачем 22.10.14 р., що підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0314810764362.

Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, відповідачем було перераховано на рахунок позивача 1 800,00 грн., а саме: 28.10.14 р. перераховано грошові кошти в розмірі 600,00 грн. (платіжне доручення №10195), 29.10.14 р. - 600,00 грн. (платіжне доручення №10235) та 30.10.14 р. - 600,00 грн. (платіжне доручення №10275) із призначенням платежів "оплата за ТО автоматичної установки пожежної сигналізації за березень 14р. зг. рах. №СФ-0000152 від 03.03.14 р. в т.ч. ПДВ 100,00 грн.", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банківської установи за вказані дати, а також картки рахунку за період з 01.01.14 р. по 22.01.15р.

При цьому позивач, посилаючись на надання відповідачу послуг у лютому 2014 р., стверджує, що під час здійснення розрахунку заборгованості, вищезазначену часткову оплату грошових коштів на загальну суму 1 800,00 грн. було віднесено в рахунок погашення заборгованості, яка виникла через несплату відповідачем отриманих послуг у лютому 2014 р. згідно акту виконаних робіт №ОУ-0000036 від 28.02.14 р. на суму 1 800,00 грн..

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.04 р., та п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р., отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги той факт, що станом на час проведення судового засідання 04.03.15 р. позивачем не надано оригіналу або належним чином засвідченої копії акту виконаних робіт №ОУ-0000036 від 28.02.14 р. на суму 1 800,00 грн., підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками обох підприємств, на який позивач посилається як на підставу розподілу перерахованих в жовтні 2014 р. відповідачем коштів в сумі 1 800,00 грн. незалежно від призначення платежу в рахунок погашення заборгованості за послуги надані у лютому 2014 р., зарахування вказаної оплати в розмірі 1800,00 гр. в рахунок погашення заборгованості за лютий 2014 р. суд вважає помилковим.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо перерахування коштів за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" роботи з технічного обслуговування автоматичної установки пожежної сигналізації за період березень-грудень 2014 р. в розмірі 16 200,00 грн. (18 000,00 грн. (вартість виконаних робіт) - 1 800,00 грн. (часткова оплата)) у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у встановленому судом вище розмірі, яку позивач просив стягнути в судовому порядку, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (збільшення розміру позовних вимог).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №ІЦ-439/7 на технічне обслуговування установки пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу від 10.04.08 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 000,00 грн. основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 16 200,00 грн.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що за порушення строків проведення розрахунків за виконані роботи Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у терміни, визначені умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1 075,86 грн., а також 3 % річних в сумі 142,78 грн. за період з 08.04.14 р. по 19.11.14 р. та інфляційні втрати в сумі 966,60 грн. за період з квітня по листопад 2014 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 2.5 Постанови №14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положення пункту 5.1. Договору щодо нарахування пені за кожний день прострочення платежу не дає іншого (більшого або меншого) визначення тривалості періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України та Постанови №14, а тому нарахування пені за Договором повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір пені та процентів річних, перерахованих судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору в межах визначеного позивачем періоду з 08.04.14 р. по 19.11.14 р. становить 1039,66 грн. пені та 137,60 грн. процентів річних, що є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача розміру пені, процентів річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково в розмірі 1039,66 грн. пені та 137,60 грн. процентів річних.

Розмір втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду, є більшим, ніж заявлено у позивача, і становить 1293,47 грн.. Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення інфляційні нарахування в сумі 966,60 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині інфляційних нарахувань, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату виконаних робіт підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 966,60 грн..

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, судові витрати покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 202, 251, 525, 526, 530, 546, 547, 549-552, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 837, 853, 854, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 229, 230, 232. 234, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (03039, м, Київ, Голосіївський район, вул. Фрометівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 00127522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" (01023, м. Київ, Печерський район, вул. Еспланадна, буд. 2, код ЄДРПОУ 32072453) 16 200,00 грн. (шістнадцять тисяч двісті гривень нуль копійок) основного боргу, 1039,66 грн. (одну тридцять дев'ять гривень шістдесят шість копійок) пені, 137,60 грн. (сто тридцять сім гривень шістдесят копійок) процентів річних, 966,60 грн. (дев"ятсот шістедсят шість гривень шістдесят копійок) інфляційних втрат та 1660,34 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят гривень тридцять чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2015 р.

Суддя А.М. Селівон