Рішення

від 13.05.2015 по справі 910/6570/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015№910/6570/15-г

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Київського міського правобережного центру для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді

про стягнення 36 815,02 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Коваленко С.В. - представник за довіреністю №155/1/03-46 від 12.01.2015;

від відповідача: Пілявська Л.О. - директор (довідка АА №782200 з ЄДРПОУ).

У судовому засіданні 13.05.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Київського міського правобережного центру для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді про стягнення 36 815,02 грн. заборгованості на підставі Договору оренди №07/3715 від 11.04.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №07/3715 від 11.04.2011 року позивач передав відповідачу у строкове платне користування приміщення, розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Порика Василя, буд. №13, літ.Б, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати та інших платежів не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 24 306,29 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 543,24 грн., 3% річних у розмірі 834,41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7 131,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2015 порушено провадження у справі №910/6570/15-г, розгляд справи призначений на 06.04.2015.

03.04.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 7 343,50 грн., пеню у розмірі 4 543,24 грн., 3% річних у розмірі 834,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 131,08 грн.

06.04.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 5 206,29 грн., пеню у розмірі 4 543,24 грн., 3% річних у розмірі 834,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 131,08 грн. Вказане клопотання подано з дотриманням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом для подальшого розгляду.

У судовому засіданні 06.04.2015 на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 29.04.2015.

У судовому засіданні 29.04.2015 на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 13.05.2015.

12.05.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 543,24 грн., 3% річних у розмірі 834,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 131,08 грн. Вказане клопотання подано з дотриманням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом для подальшого розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 13.05.2015 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача надав усні пояснення, в яких заперечував проти заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 13.05.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

11.04.2011 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець, позивач) та Київським міським правобережним центром для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді (орендар, відповідач) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №07/3715 (надалі - "Договір").

Відповідно п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.04.2010 р. №589/4027 додаток 1 пункт 2 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07.12.2007 р. №29/283-1013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), далі - об'єкт оренди, за адресою: м. Київ, пр-т Порика Василя, буд. №13, літ.Б, для розміщення органів місцевого самоврядування м. Києва та районів м. Києва, їх виконавчих органів. Об'єктом оренди є нежилі приміщення будинку, загальною площею 421,50 кв.м (п.2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користуванням об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в межах витрат на утримання, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. №34/91, та за березень 2011 року становить: 03,86 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає: 1 626,40 грн.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

За змістом п. 3.4 Договору додатково до орендної нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 чиста поточного місяця на рахунок орендодавця (п.3.6 Договору).

Пунктом 4.14 Договору встановлено, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Договір вступає в силу з моменті підписання його сторонами і діє з 11.04.2011 по 09.04.2014. після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради (п.п.9.1, 9.3 Договору).

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення у будинку, загальною площею 421,50 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Порика Василя, буд. №13, літ.Б, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 11.04.2014.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати та інших платежів у розмірі 24 306,29 грн. за період з 01.04.2014 по 28.02.2015. Позивач зазначає, що після закінчення строку дії Договору, відповідач не повернув позивачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі та продовжував користуватися орендованим приміщенням. Проте умовами договору передбачено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендних платежів припиняються лише по поверненню орендованого приміщення.

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі нерухомого майна від 11.04.2011) підтверджується факт передачі орендарем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з квітня 2011 року по квітень 2014 року. За цей період позивачем нараховано до сплати орендну плату та інші, передбачені умовами Договору, платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі до дати підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу.

24.02.2015 позивач на адресу відповідача направив вимогу про сплату заборгованості за користування приміщенням №155/1/03-847 від 23.02.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати та інших платежів за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року становить 24 306,29 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В процесі розгляду справи судом позивачем було подані клопотання про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу.

При дослідженні поданих клопотань, судом встановлено, що відповідач погасив суму заборгованості заявленої до стягнення у розмірі 24 306,29 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку КП "Київжитлоспецексплуатація" від 24.03.2015, 01.04.2015, 02.04.2015, 10.04.2015, які долучені до матеріалів справи.

Відповідачем на підтвердження сплати заборгованості, також надані платіжні доручення, які долучені до матеріалів справи.

Отже, в цій частині позовних вимог спір відсутній, тому провадження у справі стосовно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України слід припинити.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Крім того, позивачем були заявлені до стягнення з відповідача 4 543,24 грн. пені, 3% річних у розмірі 834,41 грн. та 7 131,08 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з квітня 2014 року по лютий 2015 року.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Таким чином, враховуючи заявлені позивачем до стягнення періоди, за які нараховувались пеня, суд, здійснивши перерахунок встановив, що вимога КП "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у розмірі 4 543,24 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок позивача 3 % річних та інфляційні втрати, та дійшов до висновку про правомірність вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 7 131,08 грн. та 834,41грн. відповідно.

За таких обставин, позов необхідно задовольнити в частині стягнення 4 543,24 грн. пені, 3% річних у розмірі 834,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 131,08 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі №910/6570/15-г в частині стягнення 24 306,29 грн.

2.Стягнути з Київського міського правобережного центру для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді (04208, м. Київ, проспект Василя Порика, будинок 13Б; код 35961021) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; код 03366500) пеню у розмірі 4 543,24 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок три гривні 24 коп.), 3% річних у розмірі 834,41 грн. (вісімсот тридцять чотири гривні 41 коп.), інфляційні втрати у розмірі 7 131,08 грн. (сім тисяч сто тридцять одна гривня 08 коп.) та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 18.05.2015.

Суддя М.Є. Літвінова