Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/7565/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/7565/15-г

За позовом Приватного підприємства «Черняхівське»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур»

про стягнення 25 137, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Панасенко І.А;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Черняхівське» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур» (далі -відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 25 137, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 3К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 р

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2014 р. між Приватним підприємством «Черняхівське» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шакур» укладено договір поставки № 3К/МД-Ш-14, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язується передавати, а позивач приймати та оплачувати продукцію на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, поставці підлягає продукція найменування, асортимент, кількість, ціна та вартість якої встановлюється в додатках, що є невід'ємною частиною даного рішення.

Умови та термін оплати продукції визначаються в додатках, що є невід'ємними частинами даного договору (п. 3.1. договору).

Згідно п. 7.2. договору, за несвоєчасну поставку продукції відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2014 р., а в частині виконання сторонами взятих на себе зобов'язань - до моменту їх повного виконання сторонами (п. 12.1 договору).

11.02.2015 р. між Приватним підприємством «Черняхівське» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шакур» укладено додаток № 1 до договору поставки № 3К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 р., відповідно до умов якого поставці підлягають мінеральні добрива, супрефос NS в мішках по 50 кг, виробництва Узбекистану, у кількості 63, 00 тн.

Відповідно до п. 2 додатку, загальна вартість продукції, що поставляється по даному договору поставки № 3К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 р. становить 251 370, 00 грн., в тому числі ПДВ - 41 895, 00 грн.

Згідно п. 3 додатку до договору, позивач зобов'язаний сплатити вартість продукції, що поставляється згідно з даним додатком до договору поставки, шляхом перерахування 75 % грошових коштів від загальної суми даного додатку на рахунок відповідача в термін до 18.02.2014 р. включно та 25 % грошових коштів після отримання продукції позивачем на станції призначення протягом п'яти банківських днів.

Пунктом 4 договору визначено, що відповідач зобов'язується поставити зазначену в даному додатку продукцію позивачу в термін з 20.03.2014 р. до 01.04.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 3К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 р. та додатком до нього було перераховано відповідачеві 188 527, 50 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 494 від 17.02.2014 р.

Враховуючи, що відповідачем не було виконано поставки товару у визначені додатком до договору строки, позивачем було направлено повідомлення від 10.04.2014 р. № 21, в якому останній зазначає, що відмовляється від виконання зобов'язання по прийманню та оплаті продукції за договором та вимагає негайно повернути попередньо сплачені кошти у розмірі 75 % від загальної суми даного договору, що становить 188 527, 50 грн. (підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 3586 від 10.04.2014 р.).

Відповідач на повідомлення відповіді не надав.

Так, повідомленням від 30.05.2014 р. № 140 позивач повторно звернувся до відповідача, в якому повторно просив повернути попередньо сплачені кошти у розмірі 75 % від загальної суми даного договору, що становить 188 527, 50 грн. та попередив, що відповідно до п. 7.2. договору, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку по здійсненню поставки продукції (у строк та у розмірі, передбачені договором), відповідачу нараховано штраф у сумі 25 137, 00 грн.

Листом від 14.07.2015 р. № 1407/03 Ш відповідач надав відповідь на повідомлення позивача, в якому зазначив, що здійснить повернення грошових коштів.

Тож, як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув проведену за договором попередню оплату, що підтверджується копією платіжного доручення № 2812 від 25.04.2014 р. (копії в матеріалах справи), однак суми штрафу не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідно до п. 7.2. договору, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку по здійсненню поставки продукції, останньому нараховано штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції, що у грошовому виразі становить 25 137, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 3К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Так, відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну поставку продукції відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 137, 00 грн. - штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 3К/МД-Ш-14 від 11.02.2014 р., та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 137, 00 грн. - штрафу у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Черняхівське» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур» (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11, ідентифікаційний код - 32668563), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Черняхівське» (38820, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Черняківка, ідентифікаційний код - 32908295) 25 137 (двадцять п'ять тисяч сто тридцять сім) грн. 00 коп. - штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.05.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.