Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/7269/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/7269/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР МЕДІА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медіа груп»

про стягнення 42 604, 94 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Бебес О.М.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР МЕДІА» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медіа груп» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 42 604, 94 грн., з якої: 16 000, 00 грн. - основний борг, 5 550, 34 грн. - пеня, 5 054, 60 грн. - збитки від інфляції, 16 000, 00 грн. - штраф у розмірі 100 % від невиплаченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за ліцензійним договором № 08/06/2011-ЛЦ від 08.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната 414.

Ухвали господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. та від 20.04.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 25.03.2015 р. з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 20.04.2015 р. до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР МЕДІА» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медіа груп» (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 08/06/2011-ЛЦ, умовами якого передбачено, що відповідно до умов даного договору ліцензіар зобов'язується надати ліцензіату за винагороду право використання творів на дозволеній мові на території протягом ліцензійного строку.

Відповідно до п. 3.3.2. договору, ліцензіат зобов'язаний, зокрема здійснити своєчасну оплату за даним договором відповідно до розділу 4 даного договору.

Згідно п.п. 4.1. та 4.2. договору, за надання прав ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду (роялті), без ПДВ відповідно до чинного законодавства України.

Оплата здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок ліцензіара, розмір, порядок та строки виплати винагороди узгоджені в додатках до даного договору.

Умовами п. 6.3. договору передбачено, що у випадку порушення ліцензіатом строків виплати винагороди, що передбачені відповідним додатком до ліцензійного договору, ліцензіат, виплачує ліцензіару пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, у розмірі, дійсним у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.

У випадку порушення ліцензіатом строків виплати винагороди, погоджених у відповідному додатку до даного договору, більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, ліцензіат виплачує неустойку, зазначену в абз. 1 даного пункту договору, додатково сплачує штрафну неустойку у розмірі 100% від несплаченої суми і відшкодовує ліцензіату обґрунтовані і документально підтверджені збитки. При цьому, ліцензіар має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення найпізнішого із ліцензійних строків, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. В частині гарантій та зобов'язань, передбачених розділом 5 даного договору, діє безстроково (п. 8.1 договору).

24.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР МЕДІА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медіа груп» укладено додаток № 7 до ліцензійного договору № 08/06/2011-ЛЦ від 08.06.2011 р., відповідно до умов якого загальна сума винагороди (роялті) ліцензіара за надання прав на використання творів за договором та згідно додатків № 6, № 7 становить 40 000, 00 грн., без ПДВ відповідно до чинного законодавства України. З урахування вище зазначеного, сторони погодили:

Назва твору:

1) «Остров ненужных людей», тираж 2 000, ліцензійний строк з 05.03.2012 р. по 04.03.2013 р., винагорода - 16 000, 00 грн., строк оплати до 15.03.2012 р.;

2) «Три дня лейтенанта Кравцова», тираж 2 000, ліцензійний строк з 25.03.2012 р. по 24.03.2013 р., винагорода - 16 000, 00 грн., строк оплати до 25.03.2012 р.;

3) «Жизнь и приключения Мишки Япончика», тираж 1 000, ліцензійний строк з 05.03.2012 р. по 04.03.2013 р., винагорода - 8 000, 00 грн., строк оплати до 05.03.2012 р.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач протягом дії договору, повинен сплатити роялті на загальну суму 40 000, 00 грн.

Проте, відповідач вказану винагороду оплатив частково у розмірі 24 000, 00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 16 000, 00 грн. за використання твору «Три дня лейтенанта Кравцова».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати винагороди згідно ліцензійного договору № 08/06/2011-ЛЦ від 08.06.2011 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 000, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 550, 34 грн. - пені, 5 054, 60 грн. - збитків від інфляційних процесів та 16 000, 00 грн. - штраф у розмірі 100 % від невиплаченої суми.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Станом на час вирішення спору, відповідач визначеної договором винагороди (роялті) в повному обсязі не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 16 000, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умов п. 2 додатку № 7 до договору, відповідач зобов'язаний був сплати роялті за використання твору «Три дня лейтенанта Кравцова» до 25.03.2012 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови ліцензійного договору № 08/06/2011-ЛЦ від 08.06.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 16 000, 00 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 550, 34 грн. - пені, 5 054, 60 грн. - збитків від інфляційних процесів та 16 000, 00 грн. - штраф у розмірі 100 % від невиплаченої суми.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у сумі 1 667, 07 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок збитків від інфляційних процесів, які відповідають вимогам законодавства та проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 5 054, 60 грн. - збитків від інфляційних процесів та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 100 % від невиплаченої суми, що в грошовому еквіваленті становить 16 000, 00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 п. 6.3. договору, у випадку порушення ліцензіатом строків виплати винагороди, погоджених у відповідному додатку до даного договору, більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, ліцензіат виплачує неустойку, зазначену в абз. 1 даного пункту договору, додатково сплачує штрафну неустойку у розмірі 100 % від несплаченої суми і відшкодовує ліцензіату обґрунтовані і документально підтверджені збитки. При цьому, ліцензіар має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 000, 00 грн. - штрафу у розмірі 100 % від невиплаченої суми.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР МЕДІА» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медіа груп» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната 414, ідентифікаційний код - 35704515), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР МЕДІА» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 5-Б, офіс 508, ідентифікаційний код - 34001604) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 667 (одну тисячу шістсот шістдесят сім) грн. 07 коп. - пені, 5 054 (п'ять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 60 коп. - збитків від інфляційних процесів, 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 100 % від невиплаченої суми та 1 660 (одну тисячу шістсот шістдесят) грн. 48 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.05.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.