Рішення

від 21.05.2015 по справі 911/1390/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р.                                                             Справа № 911/1390/15

          Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ

до 1) Приватного підприємства «Агрофірма «Комора», Вінницька обл., смт. Тростянець2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 364 320,12 грн.,

за участю представників:

позивача:не з'явилися;

відповідача 1:не з'явилися;

відповідача 2:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Комора» (відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 128 440,37 грн. основного боргу, 57 701,45 грн. 3% річних, 30 275,61 грн. пені, 45 510,82 грн. штрафу, 102 391,87 грн. дооцінки вартості товару (курсової різниці), а загалом 364 320,12 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останніми зобов'язань за договором поставки №АП-21-0215 від 11.09.2014 року, договором поставки №АП-21-0082 від 12.05.2014 року, договором поруки №ПР-21-0215 від 15.09.2014 року, договором поруки №ПР-21-0082 від 12.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 30.04.2015 року.

30.04.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області відповідач 2 подав заяву про визнання позову, у якій позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 21.05.2015 року.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області 21.05.2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути солідарно з відповідачів 57 701,45 грн. 3% річних, 30 275,61 грн. пені, 45 510,82 грн. штрафу, 207 353,16 грн. дооцінки вартості товару (курсової різниці), а загалом 340 841,04 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останніми зобов'язань за договором поставки №АП-21-0215 від 11.09.2014 року, договором поставки №АП-21-0082 від 12.05.2014 року, договором поруки №ПР-21-0215 від 15.09.2014 року, договором поруки №ПР-21-0082 від 12.06.2014 року.

Представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 21.05.2015 року не з'явилися, представник відповідача 1 відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та Приватним підприємством «Агрофірма «Комора» (покупець) було укладено договір поставки №АП-21-0215 (договір) за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин визначені договором (товар).

Відповідно до п. 1.2. договору, вартість товару на дату укладення цього договору становить 152 760,00 у т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 2.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки:

1) не пізніше 15.09.2014 року – 30 552,00 грн.

2) не пізніше 20.10.2014 року – 122 208,00 грн.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016 року, а в частині розрахунків – до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 152 760,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №АП-21-0260 від 12.09.2014 року на суму 76 380,00 грн., видатковою накладною №АП-21-0261 від 12.09.2014 року на суму 76 380,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач 1 за отриманий від позивача товар на суму 152 760,00 грн. розрахувався не в повному обсязі, і має заборгованість перед останнім у сумі 122 208,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки та передачі у власність товару за договором, а відповідач 1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 122 208,00 грн.

12.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та Приватним підприємством «Агрофірма «Комора» (покупець) було укладено договір поставки №АП-21-0082 (договір поставки) за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин визначені договором (товар).

Відповідно до п. 1.2. договору, вартість товару на дату укладення цього договору становить 5 355,00 у т.ч. ПДВ 20%.

Додатковими договорами №АП-21-0082ДС1 від 12.05.2014 року, №АП-21-0082ДС2 від 10.06.2014 року, сторони доповнили договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки та п. 3 додаткових договорів до договору поставки покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки:

1) не пізніше 15.05.2014 року – 5 355,00 грн.

2) не пізніше 15.05.2014 року – 26 501,30 грн.

3) не пізніше 05.09.2014 року – 26 501,30 грн.

4) не пізніше 20.10.2014 року – 79 503,90 грн.

5) не пізніше 15.06.2014 року – 2 556,79 грн.

6) не пізніше 05.09.2014 року – 2 556,79 грн.

7) не пізніше 20.10.2014 року – 7 670,38 грн.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016 року, а в частині розрахунків – до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 150 645,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №АП-21-0114 від 13.05.2014 року на суму 5 355,00 грн., видатковою накладною №АП-21-0113 від 13.05.2014 року на суму 132 506,50 грн., видатковою накладною №АП-21-0167 від 10.06.2014 року на суму 12 783,96 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач 1 за отриманий від позивача товар на суму 150 645,46 грн. розрахувався не в повному обсязі, і має заборгованість перед останнім у сумі 6 232,37 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки та передачі у власність товару за договором поставки, а відповідач 1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 6 232,37 грн.

15.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» (поручитель) укладено договір поруки №ПР-21-0215, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Приватним підприємством «Агрофірма «Комора» (боржник) за договором передбаченим розділом 2 цього договору (основний договір).

Згідно п. 1.2 договору поруки №ПР-21-0215 у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора, курсові втрати, тощо (п. 1.3 договору поруки №ПР-21-0215).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки №ПР-21-0215 під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки №АП-21-0215 від 11.09.2014 року укладений між кредитором та боржником.

12.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» (поручитель) укладено договір поруки №ПР-21-0082, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Приватним підприємством «Агрофірма «Комора» (боржник) за договором передбаченим розділом 2 цього договору (основний договір).

Згідно п. 1.2 договору поруки №ПР-21-0082 у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора, курсові втрати, тощо (п. 1.3 договору поруки №ПР-21-0082).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки №ПР-21-0082 під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки №АП-21-0082 від 12.05.2014 року укладений між кредитором та боржником.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Однак, відповідач у встановлений договором та договором поставки строк не оплачував переданий товар, а остаточний розрахунок здійснив з простроченням, а саме: 03.04.2015 року у розмірі 122 208,00 грн. за договором та 03.04.2015 року у розмірі 6 232,37 грн. за договором поставки, що підтверджується реєстром прийнятих платежів та інформацією про надходження коштів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання, а відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 та відповідачем 2 грошового зобов'язання за договором та договором поставки, позивачем нараховані 57 701,45 грн. 3% річних, 30 275,61 грн. пені, 45 510,82 грн. штрафу, 207 353,16 грн. дооцінки вартості товару (курсової різниці), а загалом 340 841,04 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.5 договору та договору поставки сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів, з дати коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Враховуючи, що відповідачі прострочили виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором та договором поставки, вимога позивача про стягнення відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованою та підлягає стягненню у повному обсязі в розмірі 57 701,45 грн., які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 5.2 договору та договору поставки, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Відповідно до п. 5.3. договору та договору поставки, сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбаченої частиною п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Згідно п. 5.4 договору та договору поставки, у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни позову.

Враховуючи вищевикладені норми закону, умови договору та договору поставки, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 45 510,82 грн. штрафу та 30 275,61 грн. пені відповідно до наданого розрахунку.

Таким чином, позов в частині солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 штрафу в розмірі 45 510,82 грн. та пені в розмірі 30 275,61 грн., які нараховані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачами виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором та договором поставки, є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі №06/5026/1052/2011.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно п. 2.2. договору та договору поставки, при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD) на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п.2.1. договору цього договору за наступною формулою: S1=S0*A1/A0, де S0 – сума даного договору, яка повинна бути перерахована відповідно до графіку закріпленоо в пункті 2.1. цього договору; S1 – сума у гривнях, що підлягає сплаті з урахуванням п. 2.2. цього договору; A0 – вартість одного долара США (USD) за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення даного договору (додаткової угоди) згідно з п. 1.3. даного договору; A1 – вартість у гривнях одного долара США (USD) за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в пункті 2.1.цього договору (додаткової угоди).

У випадку порушення покупцем строків оплат встановлених цим договором, перерахунок вартості товару із врахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD) буде здійснюватись на дату надходження коштів.

Згідно з п. 1.3. договору, фактичний курс купівлі долара США (USD) на дату складання цього договору становить 13,40 грн./долара США (USD).Під фактичним курсом долара США (USD) розуміється курс купівлі долара США (USD), встановлений філією та/або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок, на відповідну дату.

Згідно з п. 1.3. договору поставки, фактичний курс купівлі долара США (USD) на дату складання цього договору становить 11,90 грн./долара США (USD).Під фактичним курсом долара США (USD) розуміється курс купівлі долара США (USD), встановлений філією та/або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок, на відповідну дату.

Наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000р. було затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми вказаного Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

В п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» визначено, що валютний курс – це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Враховуючи викладене та те, що заборгованість відповідачем 1 погашалась частинами, суд зазначає наступне: станом на 21.01.2015 року та 05.03.2015 року (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 16,7455 грн. та 23,30 грн. відповідно, станом на 03.04.2015 року курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 23,50 грн.

Виходячи з вищевикладеного, у позивача виникло право вимоги до відповідача 1 та відповідача 2, щодо отримання нарахованого розміру курсової різниці згідно договору та договору поставки.

Виходячи з вищевикладеного, позовна вимога про стягнення курсової різниці у розмірі 100 418,98 грн. нарахована позивачем за договором, підлягає задоволенню частково у розмірі 92 112,00 грн. у зв'язку з тим, що курс долара встановлений у п. 1.3. договору складає 13,40 грн., а позивачем у розрахунку врахований курс долара у розмірі 12,90 грн.

Враховуючи, що відповідач 1 сплатив заборгованість, що виникла за договором поставки 21.01.2015 року, 05.03.2015 року та 03.04.2015 року, а також те, що курс долара на момент сплати відповідачем боргу був більший (16,7455 грн., 23,30 грн. та 23,50 грн.) ніж на момент укладання даного договору поставки, згідно п. 1.3. договору поставки, вимога позивача про стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості (курсової різниці) у сумі 106 934,18 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а, відтак, такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у розмірі 6 650,68 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно задоволених вимог.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2015 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 827,00 грн. та не більше 73 080,00 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовну вимогу про стягнення 340 841,04 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 6 816,82 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення №157 від 27.03.2015 року на суму 8 365,11 грн. з яких вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 8 365,11 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 548,29 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з приватного підприємства «Агрофірма «Комора» (24300, Вінницька обл., Тростянецький район, смт. Тростянець, вул. Наконечного, буд. 15, код 23107137) та товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, код 36432705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15, код 30262667) 30 275 (тридцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 61 коп. пені, 57 701 (п'ятдесят сім тисяч сімсот одну) грн. 45 коп. відсотків річних, 45 510 (сорок п'ять тисяч п'ятсот десять) грн. 82 коп. штрафу, 199 046 (сто дев'яносто дев'ять тисяч сорок шість) грн. 18 коп. курсової різниці, 6 650 (шість тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 68 судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15, код 30262667) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 548 (одну тисячу п'ятсот сорок вісім) грн. 29 коп., що перерахований платіжним дорученням №157 від 27.03.2015 року. Оригінал платіжного доручення №157 від 27.03.2015 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області №911/1390/15.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 26.05.2015 р.

Суддя                                                                                 Т.Д. Лилак