Рішення

від 20.05.2015 по справі 916/1738/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р.Справа № 916/1738/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Плужник О.О. за довіреністю від 24.10.2014р.;

від відповідача:не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1738/15:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ КАРТОН»;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Пакувальна Компанія»;

про стягнення 135 187,34 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ КАРТОН» (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Пакувальна Компанія» (далі - Відповідач ) із позовом про стягнення 135 187,34 грн. посилаючись на наступне.

22 липня 2013 року між сторонами у справі було укладено Договір поставки №ГК22/7/13 (далі - Договір).

Згідно умов укладеного Договору, Позивач зобов'язувався виготовлювати та передавати у власність Відповідачу, а Відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати гофрокартонну продукцію ( далі -Товар), на умовах, передбачених діючим Договором.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.07.2014р. до Договору, даний договір діє з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками до 31 грудня 2015р.

Позивач зазначає, що на виконання Договору він поставив Відповідачу Товар, за який останній прострочив оплату: 27 липня 2014р., що підтверджується Видатковою накладною № 3400 від 27.07.2014 р. на суму 81043,75грн., строк сплати 21.08.2014р., з яких частково сплачено 1118,08 гри.; 02 серпня 2014р., що підтверджується Видатковою накладною №3513 від 02.08.2014р. на суму 4567,45 грн., строк сплати 28.08.2014р.; 11 серпня 2014р., що підтверджується Видатковою накладною №3672 від 11.08.2014р. на суму 23439,21 грн., строк сплати 08.09.2014р.

Таким чином, Позивач по вказаним накладним постави Відповідачу Товар на загальну суму 109070,41 грн., з яких Відповідач сплатив 1 118,08 грн.

Позивач вказує, що він здійснив поставку вчасно, згідно попередньої домовленості сторін, претензій щодо якості та кількості товару з боку Відповідача в установлені законом та Договором строки не надходило.

Отже, свої зобов'язання перед Відповідачем Позивач виконав, передавши Відповідачу Товар відповідно до вищезазначених видаткових накладних.

Відповідно до умов Договору оплата здійснюється на умовах відтермінування на 30 (тридцять) календарних днів після поставки Товару.

Однак, в порушення умов Договору, Відповідач не виконував у строки взяті на себе зобов'язання.

Станом на 03 квітня 2015р. сума основної простроченої заборгованості Відповідача, за отриманий Товар, перед TOB «ЮГ КАРТОН» становить 107 932,33 гри.

Крім цього, відповідно до п. 10.2. Договору, у випадку порушення договірних зобов'язань тягне за собою сплату винною стороною на користь сумлінної сторони неустойки у вигляді пені у розмірі: за несвоєчасний розрахунок - подвійної облікової ставки Національного банку України, на дату поставки Товару, за кожен день прострочення платежу.

Отже, відповідно до взятих зобов'язань боржник повинен сплатити відповідно до п. 10.2. пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення оплати за Товар, що становить 21361,34 гри. (розрахунок у матеріалах справи).

У зв'язку з вищезазначеним, Відповідачу нараховані 3% річних, сума яких становить 1954,14 грн., та враховано інфляційні нарахування, сума яких становить 3939,53 грн.

Загальна сума боргу з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції становить 135 187грн. (сто тридцять п'ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 34 коп.), що становить суму позову та є основою для вирахування суми судового збору.

Таким чином, станом на 31 березня 2015 р., сума основної простроченої заборгованості становить 107 932 грн., пені - 21361,34 грн., три відсотка річних - 1954,14 грн., інфляційні нарахування - 3 939,53 грн., всього в сумі - 135 187,34 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість в сумі 135187,34 гри.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзив на позов не надав, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за наявною у позові та зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресі (поштове повідомлення з посиланням на «відсутність фірми» у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином дана справа розглядається за правилами ст. 75 ГПК України.

В засіданні суду 20 травня 2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення з правила ми ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 549 ЦК під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові на. встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, зокрема, за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до п. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грон, зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого і: інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи приведені позивачем обставини справи цілком підтверджується наданими доказами: вказаним договором, видатковими наданими, розрахунком стягнення.

Проаналізувавши вказані докази суд приймає їх до уваги та вважає достеменними, такими що не викликають у суду сумніву.

Дотеперішнього часу відповідач вказану суму боргу не погасив, чим порішив умови договору та приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають виконання зобов'язань належним та забороняють односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок стягнення суд приймає його до уваги т вважає правильним.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача є законними, обґрунтованими і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ КАРТОН» - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Пакувальна Компанія» (65029, м. Одеса, вул. Дюківська, буд. 12, код ЄДРПОУ 34108837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ КАРТОН» (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, буд. 3, код ЄДРПОУ 36880389) основний борг у сумі 107932 (сто сім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 33 коп., пеню у розмірі 21361 (двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 34 коп., суму 3% річних у розмірі 1954 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 14 коп., інфляційні нарахування у розмірі 3939 (три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 53 коп. та судовий збір в сумі 2703 (дві тисячі сімсот три) грн. 75 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук