Рішення

від 20.05.2015 по справі 916/34/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2015 р.Справа № 916/34/15-г

За позовом: Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я"

до відповідача : Приватного підприємства "ОЛСЕ"

про стягнення 39 472,43 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Бец Ю.О. - довіреність №84 від 23.02.2015р.

від відповідача : Павленко Х.Є. - довіреність №1 від 05.05.2015р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Одеське обласне комунальне підприємство "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ОЛСЕ" про стягнення заборгованості у сумі 39 472,43 грн., з яких 19566,37 грн. заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат, 964,76 грн. сума 3% річних та сума неустойки у розмірі 18941,30 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму судового збору та витрати на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 3000 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 27.12.2012 року щодо своєчасної сплати орендної плати, а також акт звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2015 року (суддя Д'яченко Т.Г.) було порушено провадження у справі №916/34/15-г за вказаним позовом із призначенням справи до розгляду у судовому засіданні.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04.03.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Д'яченко Т.Г. на лікарняному з 02.03.2015 року, був призначений автоматичний розподіл справи №916/34/15-г, за результатами якого вказану справу розподілено судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2015 року справу №916/34/15 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 08.04.2015 року.

У судовому засіданні 08.04.2015 року представником позивача були надані усні пояснення, згідно яких відповідно до п. 3.5 договору оренди від 27.12.2012 року відповідачу виставлялися рахунки зі сплати експлуатаційних витрат по утриманню об'єкта оренди та податку на землю, проте вказані рахунки сплачені та повернуті відповідачем не були.

У зв'язку з нез'явленням до суду представника відповідача, неподанням витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи був відкладений на 13.05.2015 року, а строк розгляду справи за клопотанням позивача було продовжено на 15 днів.

06.05.2015 року на адресу суду надійшли пояснення Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" до розрахунку ціни позову, відповідно до яких сума заборгованості у розмірі 19566,37 грн. складається з орендної плати за період з грудня 2012 року по червень 2013 року, сум експлуатаційних витрат, що нараховані на підставі п. 3.5 договору оренди від 27.12.2012 року та були виставлені відповідачу на підставі рахунків, сума 3% річних нарахована відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а сума неустойки за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року розрахована на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України (том 1 а.с.146).

В судовому засіданні 13.05.2015 року представником відповідача було заявлено клопотання щодо відкладення розгляду справи (оголошення перерви) для можливості ознайомлення з матеріалами справи. Представник позивача підтримав правову позицію, викладену раніше.

Вищевказане клопотання відповідача було задоволено, внаслідок чого було оголошена перерва до 18.05.2015 року.

18.05.2015 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що акт звірки взаємних розрахунків, який надає позивач в підтвердження наявності заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат за період з 01.01.2013 року - 10.06.2014 рік, не містить жодного доказу відношення до договору оренди від 27.12.2012 року, а також підтвердження повноваження осіб, що укладали цей акт; позивачем не надано доказів, які підтверджують фактичне надання ПП "ОЛСЕ" комунальних послуг у розмірі, заявленому до стягнення; надані позивачем рахунки про надання наданих послуг не підписані сторонами, не мають обов'язкових реквізитів, внаслідок чого не можуть бути підтвердженням суми заборгованості; нарахування позивачем 20% ПДВ на суму неустойки є неправомірним; договір оренди від 27.12.2012 року не містить чіткого механізму повернення майна, а також відсутнє будь-яке листування про повернення орендованого майна; витрати щодо оплати правової допомоги у сумі 3000 грн. не доведені позивачем (том 2 а.с.17-21).

В судовому засіданні 18.05.2015 року представник позивача надав усні пояснення, згідно яких зазначив, що відшкодування податку на земельну ділянку розраховується пропорційно займаної площі; тариф 3,24 грн. стягується відповідно до рішення Одеської обласної ради; сума заборгованості за електроенергію, воду розрахована на підставі даних лічильників, проте докази, які підтверджують ці суми, відсутні. Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, разом з тим, надав суду усні пояснення, згідно яких зазначив, що договір оренди від 27.12.2012 року припинив свою дію в момент підписання акту прийому-передачі (повернення) нерухомого майна, тобто 30.06.2013 року.

Представники сторін у судовому засіданні 20.05.2015р. підтримали правові позиції, викладені раніше.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 27.12.2012 року між Одеським обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" (Орендодавець) та Приватним підприємством "ОЛСЕ" (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення гаражу загальною площею 88,5 кв.м. та приміщення гаражу загальною площею 30,5 кв.м. і автопідйомник, який знаходиться в даному приміщенні, що розташовані за адресою: м. Одеса, пл. Незалежності, 1, з метою розміщення гаражу та станції технічного обслуговування (а.с.56-59).

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що договір діє з 27.12.2012 року і до 31.03.2013 року.

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору майно вважається наданим у користування орендарю з часу підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.

На виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно, яке є предметом даного договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи та підписаним всіма сторонами актом приймання-передачі нерухомого майна (том 1, а.с.60).

Як свідчать матеріали справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності , до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до п. п. 1, 2 ст. 762 ЦК України, яка цілком кореспондується з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вносить орендну плату щомісячно, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 4.1 договору від 27.12.2012 року передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату та кошти, вказані у п. 3.5 договору.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2012 року - 2622,21 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад та грудень 2012 року . Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, після його повідомлення Держкомстатом.

Пунктом 3.5 договору від 27.12.2012 року сторони визначили, що вказана у п. 3.1 договору орендна плата не враховує ПДВ, експлуатаційні витрати орендодавця по утриманню об'єкта оренди, податок на землю тощо, які сплачуються орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків за ставками, що діють на час сплати.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На виконання умов договору, позивачем були виставлені рахунки №133 від 20.02.2013 року на суму 945,56 грн., №134 від 20.02.2013 року на суму 3698,08 грн., №135 від 20.02.2013 року на суму 5213,52 грн., №321 від 29.03.2013 року на суму 4931,91 грн., №424 від 30.04.2013 року на суму 1613,11 грн., №464 від 27.05.2013 року на суму 1613,11 грн., №601 від 27.06.2013 року на суму 1551,08 грн. (том 1, а.с.148, 149, 150,151,152,153,154).

Проте, відповідач, виставлені позивачем рахунки не сплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаним договором від 27.12.2012 року в сумі 19566,37 грн. за період з грудня 2012 року по червень 2013 року.

Згідно п. 2.3 договору майно вважається поверненим орендодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) майна.

Пунктом 2 статті 795 Цивільного кодексу України зазначено, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, майно, що є предметом договору оренди від 27.12.2012 року, 30.06.2013 року було повернуто відповідачем Одеському обласному комунальному підприємству "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я", про що складений та підписаний сторонами акт приймання-передачі (повернення) майна (том 1 а.с.61).

За таких обставин, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення орендної плати з 27.12.2012р. по 31.03.2013р., тобто в межах строку, заявленого позивачем по вимогам про стягнення орендної плати, у сумі 9878,13 грн. з ПДВ.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги про стягнення експлуатаційних витрат за період з січня 2013 року - червень 2013 року у розмірі 2776,03 грн. з ПДВ із розрахунку 3.24 грн. без ПДВ за м 2 за місяць, в межах заявлених вимог, на підставі п.3.5 спірного договору. При цьому, відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надано жодних доказів невідповідності законодавству затверджених тарифів у сумі 3.34 грн. на м 2 (том 1 а.с.122).

Разом з тим, суд зазначає, що експлуатаційні витрати за грудень 2012 року не підлягають стягненню, з огляду на їх необґрунтованість, у зв'язку з відсутністю затвердження тарифів на 2012 рік та визначення місячного періоду для їх стягнення з урахуванням передачі майна лише 27.12.2012р.

Крім того, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача відшкодування земельного податку, оскільки, по-перше, розрахунок позивача є необґрунтованим та арифметично невірним, а, по-друге, позивачем в порядку ст. 33 ГПК України не надано доказів на підтвердження визначення та сплати земельного податку.

Не підлягають також задоволенню у зв'язку з непідтвердженістю суми витрат на комунальні послуг по електроенергії, воді, стокам та вивозу сміття, а, відповідно, і нараховані на ці суми 3% річних.

Між тим, суд зазначає, що наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків, здійснений сторонами за період з 01.01.2013 по 10.06.2014 року, не приймається судом до уваги, з огляду на невідповідність даних, які місяться у вказаному документі в співвідношенні до заявленої до стягнення заборгованості.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість по орендній платі, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню, суму 503.46 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 6722,06 11.03.2013- 10.04.2013 31 3% 17,13 9878,13 11.04.2013- 30.11.2014 599 3% 486,33

При цьому суд зазначає, оскільки договір оренди від 27.12.2012 року не містить строків сплати експлуатаційних витрат, а доказів направлення рахунків на оплату суду також не надано, що унеможливлює застосування ч.2 ст.530 ЦК України, вимоги про стягнення 3% річних на ці суми є необґрунтованими.

Аналізуючи вимоги про стягнення неустойки, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 9.1 договору від 27.12.2012 року договір діє з 27.12.2012 року і до 31.03.2013 року.

Разом з цим, згідно статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

На підставі вищевикладеного, враховуючи відсутність доказів щодо висловлення позивачем заперечень щодо продовження договору, суд вважає нарахування позивачем неустойки на підставі ст.785 Цивільного кодексу України неправомірним, внаслідок автоматичного продовження строку договору оренди та його припинення згідно до ст. 795 ЦК України 30.06.2013р.

Разом з тим, оскільки вимоги про стягнення орендної плати за квітень - червень 2013 року, тобто по день припинення договору, позивачем не заявлені, у суду, внаслідок відсутності заяви позивача, немає підстав для виходу за межі позовних вимог, що, водночас, не позбавляє позивача права звернутися до суду із відповідним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору, згідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 3000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно до п. 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року № 7 встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді , розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст. 48 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування понесення ним витрат позивач посилається на укладений 29.09.2014 року між позивачем (замовником) та Адвокатським об'єднанням „Адвокатська фірма „Камелот" (виконавцем) договір про надання послуг з правового обслуговування підприємства (т.1 а.с.23), акт №2 приймання-передачі виконаних робіт від 30.11.2014 року (т.1 а.с.26), довіреність №554 від 24.11.2014 року (т.1 а.с.27), платіжне доручення №1804 від 01.12.2014 року (т.1 а.с.28).

Дослідивши надані позивачем документи, а також акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.11.2014 року (т.1 а.с.26), що підтверджує виконання робіт по складанню позовних заяв та представництво інтересів замовника у господарських судах по справах №916/3879/14, №916/2167/13, №15719/1367/12, №521/10192/14, №521/14439/14, №521/17860/14, №916/3246/14; довіреність №554 від 24.11.2014 року (т.1 а.с.27) яка дійсна до 31.12.2014 року, платіжне доручення №1804 від 01.12.2014 року (т.1 а.с.28) з призначенням платежу: за послуги адвоката - підготовка позову, представництво в суді за позовом до ПП „Олсе" в листопаді 2014 року, судом було не виявлено жодного посилання на справу №916/34/15-г та виконання Адвокатським об'єднанням „Адвокатська фірма „Камелот" будь-яких послуг по даній справі.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 3000 грн. за послуги адвоката є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОЛСЕ" (65076, м. Одеса, пл. Незалежності, буд. 1, код ЄДРПОУ 35303985) на користь Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" (65072, м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янка, буд. 1, код ЄДРПОУ 059050705) 9878 /дев'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім/ грн. 13 коп. орендної плати, 2776 /дві тисячі сімсот сімдесят шість/ грн. 03 коп. - суму експлуатаційних витрат, 503 /п'ятсот три/ грн. 46 коп. 3% річних, 609 /шістсот дев'ять/ грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 травня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська