Рішення

від 19.05.2015 по справі 922/1688/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 922/1688/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Шевляковою К.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Транс-Сервіс", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 14849,13 грн. за участю :

Представник позивача - Хлистунова Г.О. довіреність б/н від 15.05.2015 року;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Транс-Сервіс" про стягнення простроченої заборгованості за лізінговими платежами у розмірі 8285,88 грн., пені у розмірі 387,19 грн., інфляційних втрат у розмірі 250,13 грн., 3% річних у розмірі 26,13 грн. та штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі 5899,80 грн. (всього 14849,13 грн.). В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу №1120718-29/ФЛ-Ю-А від 18.07.2012 року.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського Харківської області від 24.03.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/1688/15 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 квітня 2015 року.

Ухвалою суду від 21.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 19 травня 2015 року.

Через канцелярію суду 19.05.2015 року від позивача надійшло клопотання (вх.№20295) про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. До суду повернулась ухвала суду про порушення провадження по справі від 24.03.2015 року, яка була направлена на адресу відповідача, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, із довідкою пошти "за закінченням строку зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Транс-Сервіс", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (Лізінгодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків-Транс-Сервіс» (Лізингоодержувач) 18.07.2012 року було укладено Договір фінансового лізингу № 120718-29/ФЛ-Ю-А (надалі - Договір лізингу). Відповідно до умов вказаного Договору позивач зобов'язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.

Відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до п. 2.2. Загальних умов договору та Графіку сплати лізингових платежів (додаток до Договору).

Пунктом 2.4 Загальних умов Договору лізингу визначено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-2.9 Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний Акт. (Наприклад: дата підписання Сторонами Акту - 05 липня 2008 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 05 серпня 2008 року. Наступні чергові лізингові платежі кожного 05 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п.2.1.7. Загальних умов Договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання Акту.

Відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу якщо число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) підписання акту відповідає одному з чисел від 24 по 31 включно, то числом сплати є 25 число календарного місяця протягом усього строку лізингу. У випадку, якщо число 25 припадає на святковий або інший неробочий день, то днем сплати є останній робочий день перед цим числом.

Відповідно до п.2.1.8. Загальних умов Договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Відповідно до п.2.1.6. Загальних умов Договору лізингу акт - це акт приймання-передачі Предмета лізингу в лізинг.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та передав в користування Відповідачу предмет лізингу на підставі підписаного 31.07.2012 року сторонами Акту прийому- передачі майна (арк.с. 31).

Таким чином, Відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 25 числа кожного місяця (наприклад 23 серпня 2012 року; 25 вересня 2012 року і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів (арк.с. 16-17), тобто: періоди лізингу №1 - 23.08.2012 року, №2 - 25.09.2012 року, №3- 25.10.2012 року, №4 - 23.11.2012 року і т.д.).

Як стверджується позивачем, всупереч прийнятих обов'язків, відповідач зобов'язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, в наслідок чого за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року у нього виникла заборгованість в розмірі 8285,88 грн., а саме:

- з 25.12.2014 року (29 період лізингу) заборгованість становить 497,43 грн.;

- з 25.01.2015 року (30 період лізингу) заборгованість збільшилась на суму 3915,60 грн.;

- з 25.02.2015 року (31 період лізингу) заборгованість збільшилась на суму 3872,85 грн..

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Крім того, цією статтею також передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 193 Господарського кодексу України та стаття 526 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, , відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 8285,88 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню у розмірі 387,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 250,13 грн., 3% річних у розмірі 26,13 грн. та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі 5899,80 грн..

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1.1 Договору лізингу передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним Договором та/а бо чинним законодавством України - Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Відповідно до п. 7.1.1 Загальних умов Договору позивачем була нарахована до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати в розмірі 387,19 грн..

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що її розмір відповідає вимогам чинного законодавства. Наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 387,19 грн..

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 250,13 грн., нараховані за індексами інфляції на суми основного боргу, а також 26,13 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов Договору Лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця лро стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком «Довідка» до Договору.

Проте, як стверджується позивачем, жодного разу Відповідач даний звіт Позивачу не направляв.

Пунктом 7.1.3 Загальних умов Договору передбачено, за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) Предмета лізингу технічної документації, отриманої Лізингоодержувачем разом з Предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.17., 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов - Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка, не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Предмету лізінгу) протягом строку дії Договору, та для зручності Сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру Остаточної загальної вартості Предмета лізінгу.

Пунктом 2.1.5 Загальних умов Договору визначено, що Остаточна загальна вартість Предмета лізингу - вартість Предмету лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості Предмету лізингу, направленому Лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість Предмету лізингу згідно складеного Сторонами Акту прийому-передачі майна від 31.07.2012 року (арк.с. 31) становить - 147459,00грн. Відповідачем, в порушення умов Договору, не було подано звіт за 1, 2, 3 та 4 квартали 2014 року, відтак, штраф за неподання звітності за кожен квартал складає 1% від вартості майна, а сума штрафу становить: 147459,00 грн.* 4% = 5899,80 грн..

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 65, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Транс-Сервіс" (61060, м. Харків, пр. П"ятидесятиріччя СРСР, буд. 155-Б, код ЄДРПОУ 37366806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, код ЄДРПОУ 33880354) простроченоу заборгованість за лізінговими платежами у розмірі 8285,88 грн., пеню у розмірі 387,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 250,13 грн., 3% річних у розмірі 26,13 грн., штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі 5899,80 грн. та сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя Т.С. Денисюк