Рішення

від 19.05.2015 по справі 922/2311/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 922/2311/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків, та Олександрівської сільської ради, с.Олександрівка Харківської області до Комунального підприємства Олександрівське житлово - комунальне підприємство, с. Олександрівка Харківської області про стягнення коштів в сумі 1203000,00грн. за участю представників:

від прокуратури: Панова М.С. - посвідчення від 01.07.2014

від першого позивача: Сосіна І.О. - довіреність від 12.09.2014

від другого позивача: не з'явився

від відповідача: Кушка А.М. - директор, голова ліквідаційної комісії

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області, м. Харків (далі за текстом - прокурор), звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків (далі за текстом - перший позивач), та Олександрівської сільської ради, с.Олександрівка Харківської області (далі за текстом - другий позивач) з позовом до Комунального підприємства Олександрівське житлово-комунальне підприємство, с. Олександрівка Харківської області (далі за текстом - відповідач), про стягнення 1203000,00 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на здійснення відповідачем самовільного забору підземних вод об'ємом 75000куб.м. за період з 01.10.2011 по 31.05.2014 без дозволу на спеціальне водокористування.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

19 травня 2015 року від першого позивача надійшов лист №1357/01-25/09-14 від 05.05.2015, в якому він підтримав позов прокурора та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник першого позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав, викладених у вищевказаному листі та позові прокурора.

Другий позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

05 травня 2015 року відповідач направив заперечення проти позову, в якому просив в його задоволенні відмовити. Зазначив, що першим позивачем позапланова перевірка щодо відповідача здійснена з порушенням закону. Крім того, відповідач фактично здійснював забір води в обсязі 77,3куб.м. за добу, що не перевищує розміру передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра. Також вказав, що позовна заява не містить відомостей про те, що позивачі, які є самостійними юридичними особами, зверталися до прокуратури з проханням представляти інтереси держави в суді. До того ж, прокурором не взято до уваги тієї обставини, що засновником відповідача є Олександрівська сільська рада Золочівського району, яка здійснює фінансову підтримку Відповідача. А оскільки Відповідач не має коштів на сплату 1203000 грн. збитків, то зазначена сума може бути сплачена лише шляхом перерахування від засновника.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в запереченнях проти позову, просив в його задоволенні відмовити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Першим позивачем згідно з наказом від 20.06.2014 № 891/01-04 та направленням на проведення позапланового заходу від 20.06.2014 проведено позапланову перевірку відповідача та складено акт перевірки № 891/01-04/07-09 від 25.06.2014.

У ході проведеної перевірки першим позивачем встановлено, що основним видом діяльності відповідача є забір та постачання води. Водопостачання на виробничі та господарські потреби відповідачем здійснюється з 3 артезіанських свердловин, що розташовуються на території с.Олександрівка Золочівського району Харківської області.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Перевіркою встановлено, що у відповідача відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21, 23 Закону України «Про надра».

Під час перевірки надано дозвіл на спеціальне водокористування від 25.10.2006 № 3946 А/Хар., терміном дії до 31.09.2011. Новий дозвіл відповідачем не оформлено.

Відповідач подає звіти про водокористування за формою 2 ТП (водгосп) та № 7 - ГР (підземні води).

Таким чином, відповідач у період з 01.10.2011 по 25.06.2014 здійснював самовільне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Дана перевірка проводилася в присутності керівника відповідача Кушки А.М., який підписав Акт перевірки № 891/01-04/07-09 від 25.06.2014 без будь-яких зауважень і заперечень, та отримав примірник Акту.

26 червня 2014 року першим позивачем видано припис №07-25/214 про усунення відповідачем порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки. Даний припис отримано до виконання керівником відповідача.

У зв'язку із виявленням порушення природоохоронного законодавства першим позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 27.06.2014 №001569 щодо директора відповідача, який також підписано останнім без зауважень та заперечень.

27 червня 2014 року першим позивачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 07-26-509, якою на керівника відповідача Кушку А.М. накладено стягнення у вигляді штрафу, який винною особою сплачено 02.07.2014 в повному обсязі.

Претензією №15 від 25.03.2015 перший позивач повідомив відповідача про те, що останнім заподіяно державі матеріальний збиток у розмірі 1203000,00грн., який розрахований у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишні природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389.

На підставі викладеного, перший позивач запропонував відповідачу відшкодувати збиток і перерахувати його на вказані в претензії реквізити.

Відповідач зазначену суму не сплатив, у зв'язку із чим, прокурор звернувся з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно зі ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно зі ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольскою міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища у разі використання води водних об'єктів місцевого значення».

Таким чином, відповідач у період з 01.10.2011 по 31.05.2014 без дозволу на спеціальне водокористування здійснювався самовільний забір підземних вод об'ємом 75 000куб.м., що підтверджується довідкою підприємства від 02.07.2014 №26.

З урахуванням приписів, передбачених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 389 від 20.07.2009, Інспекцією нараховано шкоду внаслідок самовільного використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, яка становить 1203000,00грн. та пред'явлено претензію від 25.03.2015 № 15.

Вищевказані претензія та розрахунок шкоди надіслано на адресу відповідача та отримано останнім, про що зазначено, зокрема, у запереченнях проти позову.

Проте до цього часу шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, відповідачем добровільно не відшкодовано.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з п.2 ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом. Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року за №З-рп/99 у справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, є що знаходяться на території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах, визначених Конституцією України.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену Указом Президента України від 13 квітня 2011 року за № 454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до вказаного Положення, Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і входить до сфери його управління, в межах своїх повноважень Інспекція забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, поводження з відходами, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території області.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на те, що прокурор неправомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі сільської ради та екологічної інспекції, у зв'язку з тим, що зазначені суб'єкти є юридичними особами і мають право бути позивачами і відповідачами в судах, є помилковим.

Враховуючи, що прокурор в позові посилається на порушення вимог природоохоронного законодавства щодо несплати шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу, а вказані кошти повинні надійти на рахунок бюджету, що є порушенням інтересів держави, суд приходить до висновку, що є підстави для представництва прокуратурою інтересів держави у суді згідно ч.2 ст.121 Конституції України.

Не приймаються судом і заперечення відповідача щодо порушень першим відповідачем порядку проведення перевірки.

Так, відповідач посилається на те, що в акті перевірки відсутня інформація про вид перевірки, в той час як в акті позначено, що за типом здійснюваної перевірки вона є позаплановою. Про проведення позапланової перевірки вказано і в направленні на перевірку. Обидва ці документи отримані керівником відповідача, про що свідчать його підписи.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що перелік документів, який надається державним інспектором посадовій особі суб'єкта господарювання, передбачено Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464.

Зокрема, пунктом 4.3 даного Порядку встановлено, що перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Держекоінспекції, і надати копію направлення.

Таким чином, у першого позивача відсутній обов'язок щодо надання відповідачу для ознайомлення листа прокуратури Золочівського району №04-28/2030 вих.13 від 15.11.2013 та листа прокуратури Харківської області №07/1/1-1-1-1/78 вих від 22.11.2013.

У запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що він мав право використовувати надра (воду) без спеціального дозволу, оскільки водозабор не перевищував 300 кубічних метрів на добу та здійснювався для задоволення потреб населення та підприємства відповідача, посилаючись на ст.23 Кодексу України про надра.

Суд вважає таке твердженням помилковим з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки вбачається, що відповідач використовує підземну воду на виробничі та господарсько-побутові потреби з 3-х артезіанських свердловин.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Така правова позиція міститься в Постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року по справі №922/2610/14.

Судом встановлено, що відповідач використовував воду не тільки для задоволення господарсько-побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу.

Крім того, відповідач вказує, що Олекспандрівська сільська рада надає фінансову підтримку відповідачу та є його засновником, а тому для сплати збитків, другий позивач має перерахувати кошти відповідачу.

Судом встановлено, що другий позивач та відповідач є різними юридичними особами, а тому їх взаємовідносини не можуть служити підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Олександрівське житлово-комунальне підприємство (62214, Харківська область. Золочівський район, с.Олександрівка, вул.40 років Перемоги, 4, корп. А, код ЄДРПОУ 31742284) на користь Держави (р/р 33111331700246 УДКСУ у Золочівському районі, код ЄДРПОУ 37315882, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування у розмірі 1203000,00грн.

Стягнути з Комунального підприємства Олександрівське житлово-комунальне підприємство (62214, Харківська область. Золочівський район, с.Олександрівка, вул.40 років Перемоги, 4, корп. А, код ЄДРПОУ 31742284) на користь Державного бюджету України 24060,00грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя М.В. Калантай