Рішення

від 18.05.2015 по справі 922/1966/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р.Справа № 922/1966/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів", с. Бездрик до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод пластмасових виробів", м. Луганськ про стягнення 22 521,86грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 19530,72 грн. основного боргу, 2734,30 грн. втрат від інфляції, 256,84 грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 01/28 від 28 січня 2014 р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 1 Закону України № 1632-VII від 12.08.2014р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", який набрав чинності 20.08.2014р., змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції. Розгляд відповідних справ здійснюється господарськими судами, що визначаються Головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд справ підсудних господарському суду Луганської області, розташованому в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється господарським судом Харківської області.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється господарським судом Харківської області.

Представник позивача у призначене судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення даної інформації на сторінці офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності їх представників за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

28.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Сумський завод продовольчих товарів" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський завод пластмасових виробів" (відповідач) укладено договір поставки № 01/28 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати, а позивач оплатити та прийняти на умовах цього договору пробку двохкомпонентну (товар) на загальну суму 250 000,00грн.

За умовами п.2.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Кількість та асортимент товару, що поставляється, визначається сторонами та фіксується у рахунках та накладних.

Поставка товару здійснюється відповідачем в строки, обумовлені шляхом телефонних переговорів (п.3.1 договору).

У разі неможливості відвантажити товар у визначені строки, відповідач зобов'язався за 6 днів до обумовлених строків поставки сповістити про це позивача (п.4.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р. (п.10.1 договору).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначив позивач, 15.07.2014р. відповідач виставив позивачу рахунок № СФ-0000408, на підставі чого позивач 21.07.2014р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 19 530,72грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1009 від 21.10.2014р. в призначенні платежу якого вказано "оплата за пробку двохкомпонентну згідно рахунку № 408 від 15.07.14".

Присутній в судовому засіданні 21.04.2015р. представник позивача зазначив, що відповідно до умов договору ним була узгоджена в телефонному режимі поставка товару, який поставлений відповідачем так і не був. Докази, які підтверджують поставку відповідачем товару за договором в матеріалах справи також відсутні.

Всупереч умов договору (п.4.3) відповідач не повідомив позивача про неможливість відвантаження ним товару.

За приписами п.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 19 530,72грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 256,84грн. та збитків від інфляції в сумі 2 734,30грн., то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідальність, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, наступає за невиконання не будь-якого зобов'язання, а саме грошового.

Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок зроблений у Постанові Верховного суду України від 16.09.2014р. у справі № 921/266/13-г/7, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, у суду не має правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих позивачем на суму зробленої ним попередньої оплати за договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення суми попередньої оплати, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача та мінімальна сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», складає 1 827,00грн., суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу суму судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 827,00грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.610, 625, 693, 712 Цивільний кодекс України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод пластмасових виробів", код ЄДРПОУ 30695045 (91000, м. Луганськ, вул. Звейнека, 145С) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів", код ЄДРПОУ 00375160 (42350, с. Бездрик, Сумської області, вул. Зарічна, 1) - 19 530,72грн. попередньої оплати, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 256,84грн. та збитків від інфляції в розмірі 2 734,30грн. відмовити.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк