Рішення

від 19.05.2015 по справі 924/400/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2015 р.Справа № 924/400/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл", м. Хмельницький

до Публічного акціонерного товариства „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж, м. Хмельницький

про стягнення 110 159,62 грн., з яких 91 500,00 грн. основного боргу, 834,48 грн. 3% річних, 13009,50 грн. інфляційних нарахувань, 4 815,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами

За участю представників сторін:

від позивача: Горбатюк Н.М. - за довіреністю №11 від 05.05.2015р.;

від відповідача: Царук В.В. - за довіреністю №3847 від 18.12.2014р.

Рішення приймається 19.05.2015р., оскільки в судових засіданнях 28.04.2015р. та 12.05.2015р. оголошувались перерви.

В засіданні суду 19.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 110 159,62 грн., з яких 91 500,00 грн. основного боргу, 834,48 грн. 3% річних, 13 009,50 грн. інфляційних нарахувань, 4815,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на доводи, викладені у позові.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 23.12.2014р. між ТОВ „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл" (споживач) та ПАТ „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (постачальник) було укладено Договір №19 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до розділу 1 даного договору, постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 900 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Разом із тим вважає, що ТОВ „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл" було помилково перераховано відповідачу грошові кошти в період із „03" жовтня 2014 року до „25" листопада 2014 року згідно із платіжними дорученнями: №56 від 03 жовтня 2014 року - 11200 грн.; №85 від 10 жовтня 2014 року - 16000 грн.; №134 від 27 жовтня 2014 року - 4600 грн.; №149 від 30 жовтня 2014 року - 3200 грн.; №181 від 12 листопада 2014 року - 20000 грн.; №228 від 25 листопада 2014 року - 36500 грн. Всього - 91 500,00 грн.

Вказує, що „26" лютого 2015 року із вимогою про виконання грошового зобов'язання №08 від „26" лютого 2015р. позивач звернувся до ПАТ „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж з проханням погасити заборгованість за помилково перераховані грошові кошти в розмірі 91 500,00 грн.

Дана вимога була направлена ПАТ „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж цінним листом з описом вкладення у цінний лист. Проте, остання не була задоволена відповідачем, у зв'язку із чим позивач вважає, що заборгованість за помилково перераховані грошові кошти становить 91500 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про електроенергетику" постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Згідно із ст.26 Закону України „Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 1.3. Правил користування електричною енергією, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п.1.6. Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно із п.5.1. Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідач у поданому суду відзиві від 28.04.2015р. із позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, виходячи із наступного: 15.10.2014р. на адресу Хмельницького міського району електричних мереж надійшло звернення від ТОВ „Кондфіл" про припинення дії договору про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності №19 укладеного між ПАТ „Хмельницькобленерго" та ТОВ „Кондфіл".

Вказує, що 18.10.2012р. з одночасним повідомленням енергопостачальника про те, що в подальшому діяльність по виробництву кондитерських виробів буде здійснювати новостворене ТОВ „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл".

При цьому, в цей же день ТОВ КХФ „Кондфіл" повідомило енергопостачальну організацію про початок виробництва останнім кондитерських виробів та припинення такої діяльності ТОВ „Кондфіл" разом із заявою на укладення договору про постачання 01.10.2014 року.

Відповідно до п.5.1. Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року №28 (із змінами), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до п.6.18. Правил, у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/ або остаточного припинення користування електричною енергією.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Вказує, що відповідна заява про припинення електропостачання та звільнення приміщення на адресу ХМРЕМ від ТОВ „Кондфіл" не надходила.

Для укладення договору про постачання електричної енергії споживач повинен надати енергопостачальній організації документи, передбачені п.5.4. Правил. Після надання ТОВ ХКФ „Кондфіл" усіх належних документів та приведення обліків у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, з останнім було укладено договір про електропостачання, а саме: 23.12.2014р.,та в цей же день було розірвано договір із ТОВ „Кондфіл".

Вказує, що фактично електроенергія із 01.10.2014 року по 23.12.2014 року споживалась електроустановками ТОВ ХКФ „Кондфіл". Підтвердженням цього є також той факт, що прилади обліку електроенергії, за показами яких останній здійснював розрахунки, а також електричні мережі, якими здійснювалось постачання електричної енергії, були передані ТОВ ХКФ „Кондфіл" ще „01" жовтня 2014 року згідно акта приймання-передачі, а приміщення в яких здійснюється діяльність по виготовленню кондитерських виробів ще 01.09.2014р.

При цьому, відповідач стверджує, що зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію виникли раніше, ніж було укладено договір, а оплата за спожиту електричну енергію здійснювалась позивачем в обсягах рахунків, які виставлялись ТОВ ХКФ „Кондфіл".

Таким чином, відповідач просить суд врахувати, що в жовтні 2014р. за спожиту електроенергію позивачу нараховано 24 479,78 грн., з яких він оплатив 35 000,00 грн., в листопаді 2014р. нараховано 55 879,03 грн., відповідачем погашено 56 500,00 грн. З цього можна зробити висновок про те, що кошти позивачем були перераховані не помилково.

За таких обочин, відповідач вважає, що підстав для повернення позивачу грошових коштів в порядку ст. 1212 ЦК України, немає, тому просить суд відмовити позивачу в позові.

Представник позивача в засідання суду 19.05.2015р. прибув, позовні вимоги підтримав, просить про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.05.2015р. із позовними вимогами не погодився, просить відмовити в позові в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл", м. Хмельницький як юридична особа зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно виписки із ЄДР від 23.07.2014р., довідки статистики №05-11/716 від 28.07.2014р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хмельницькобленерго", м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно витягу із ЄДР від 24.01.2015р. №19961190.

18.10.2012р. між ТОВ „Кондфіл" (споживач) та ПАТ „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (постачальник) було укладено договір №19 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до розділу 1 даного договору, постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 900 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктами 2.3.3, 2.3.4 договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком 4 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно п.2.5 вказаного договору передбачено зобов'язання споживача: у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживача, зобов'язаний повідомити постачальника за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

Пунктом 3.1.1. договору визначено, що постачальник має право, отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Облік електроенергії, згідно р.7 Договору, спожитої споживачем, приєднаними до електричних мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ відповідно до додатку „Перелік місць установки розрахункових електролічильників".

Згідно р.9. договору, додатками до цього Договору є додатки №№1, 2, 3, 5, 7, 10 та повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012р. з можливістю пролонгації, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше, ніж через 10 днів після настання таких змін.

Договір підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками.

На виконання умов договору відповідач виставляв рахунки-фактури №№19 про споживання електроенергії: за вересень 2014р. - від 31.10.2014р. на суму 302,86 грн., від 31.10.2014р. на суму 212,98 грн., від 31.10.2014р. на суму 25,68 грн.; за жовтень 2014р. - від 31.10.2014р. на суму 34 479,78 грн., від 31.10.2014р. на суму 497,94 грн., від 26.11.2014р. на суму 1,85 грн.; від 26.11.2014р. на суму 17,49 грн.; від 26.11.2014р. на суму 15,37 грн.; за листопад 2014р. - від 26.11.2014р. на суму 55 879,03 грн.; від 26.11.2014р. на суму 768,60 грн.

В період з 03.10.2014р. по 25.11.2014р. позивач провів оплату коштів на загальну суму 91 500,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №56 від 03.10.2014 року - 11 200,00 грн., №85 від 10.10.2014р. - 16 000,00 грн., №134 від 27.10.2014р. - 4 600,00 грн., №149 від 30.10.2014р. - 3 200,00 грн., №181 від 12.11.2014р. - 20 000,00 грн., №228 від 25.11.2014р. - 36 500, грн. із відмітками про призначення платежу „оплата за електроенергію".

23.12.2014р. між ТОВ „Кондфіл" (споживач) та ПАТ „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (постачальник) було підписано Угоду, згідно якої сторони дійшли згоди розірвати Договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності №19, укладений між сторонами 18.10.2012р. Ця Угода вважається укладеною та набирає чинності з моменту її підписання сторонами і скріплення її печатками сторін. (п. 1,2 Угоди) .

З моменту набрання чинності цією Угодою зобов'язання сторін, що виникли за договором №19 від 18.10.2012р. припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими обов'язками та наділеними правами, що виникли з договору, крім обов'язків по сплаті за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених договором, а також обов'язку по збереженню приладів обліку та пломб на них. (п. 3 Угоди).

23.12.2014р. між ТОВ „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл" (споживач) та ПАТ „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (постачальник) було укладено договір №19 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до розділу 1 даного договору, постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 900 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктами 2.3.3, 2.3.4 договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком 4 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

26.02.2015р. позивач направив письмову вимогу про виконання грошового зобов'язання за №08 до ПАТ „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського РЕМ з проханням погасити заборгованість за помилково перераховані грошові кошти в розмірі 91 500,00 грн.

Вважаючи сплачені позивачем кошти в сумі 91 500 грн. безпідставно набутим майном (ст. 1212 ЦК України), позивач звернувся із позовом про стягнення із відповідача 91 500,00 грн. основного боргу, 834,48 грн. 3% річних, 13 009,50 грн. інфляційних нарахувань та 4 815,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дослідивши зібрані у справі докази, доводи та міркування сторін, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке:

Згідно ст.1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов.

Згідно п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказується, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Із змісту позовної заяви слідує, що позивач, звертаючись і даним позовом, просив суд стягнути із відповідача заборгованість в сумі 110 159,62 грн., з яких 91 500,00 грн. основного боргу, 834,48 грн. 3% річних, 13 009,50 грн. інфляційних нарахувань та 4 815,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на те, що вказані кошти були перераховані відповідачу без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України) і є безпідставно набутим майном.

Судом в даному випадку враховується таке.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

В ході вирішення справи встановлено, що кошти в сумі 91 500,00 грн., які позивач просить повернути як безпідставно набуті відповідачем, сплачувались позивачем за спожиту електроенергію на виконання умов договору про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності №19 від 18.10.2012р., який укладено між ТОВ „Кондфіл" та ПАТ „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж.

При цьому, кошти в сумі 91 500,00 грн., які позивач просить повернути, сплачувались останнім згідно виставлених рахунків-фактур №№19 про споживання електроенергії: від 31.10.2014р. на суму 302,86 грн., від 31.10.2014р. на суму 212,98 грн., від 31.10.2014р. на суму 25,68 грн.; від 31.10.2014р. на суму 34 479,78 грн., від 31.10.2014р. на суму 497,94 грн., від 26.11.2014р. на суму 1,85 грн.; від 26.11.2014р. на суму 17,49 грн.; від 26.11.2014р. на суму 15,37 грн.; від 26.11.2014р. на суму 55 879,03 грн.; від 26.11.2014р. на суму 768,60 грн., які підписані позивачем без заперечень та зауважень.

При цьому, у платіжних дорученнях №56 від 03.10.2014р., №85 від 10.10.2014р., №134 від 27.10.2014р., №149 від 30.10.2014р., №181 від 12.11.2014р., №228 від 25.11.2014р. позивачем зазначено призначення платежу „оплата за електроенергію".

Судом встановлено, що споживання електроенергії здійснювалось на виробничі потужності позивача, які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Шевченка,69, яка вказана у договорах №19 від 18.10.2012р., та №19 від 23.12.2014р.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Із положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак доводи позивача про те, що кошти в сумі 91 500,00 грн. були перераховані відповідачу помилково та без достатньої правової підстави, судом оцінюється критично та спростовуються матеріалами справи.

Судом також приймається до уваги, що згідно ст.1 Закону України „Про електроенергетику" постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Згідно із ст.26 Закону України „Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 1.3. Правил користування електричною енергією, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п.1.6. Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається (п.5.1. Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року №28).

Посилання позивача на відсутність укладеного між ТОВ „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл" та ПАТ „Хмельницькобленерго" договору судом до уваги не приймається, оскільки фактичне споживання електричної енергії здійснювалось на підставі договорів №19 від 18.10.2012р., та №19 від 23.12.2014р. згідно обсягів, вказаних у виставлених відповідачем рахунках-фактурах за період з 01.10.2014р. по 23.12.2014р.

Відповідно до п.6.18. Правил, у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/ або остаточного припинення користування електричною енергією.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Із матеріалів справи слідує, що фактичне споживання електроенергії в період 01.10.2014р. по 23.12.2014р. не припинялось та здійснювалося на підставі договору №19 від 18.10.2012р. та після його розірвання (угода від 23.12.2014р.) із позивачем згідно підписаного договору №19 від 23.12.2014р. Відтак, посилання позивача на припинення фактичного постання відповідачем електроенергії матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення із відповідача 91 500,00 грн. коштів, які набуті відповідачем безпідставно (ст.1212 ЦК України), суд вважає такими, що не узгоджуються із вимогами чинного законодавства та матеріалами справи не підтверджені.

Щодо правових підстав для нарахування та стягнення із відповідача 834,48 грн. 3% річних, 13009,50 грн. інфляційних та 4 815,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. (п.п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14).

Згідно п.п. 6.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 - якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Із матеріалів справи слідує, що позивач є споживачем електроенергії та на виконання своїх договірних зобов'язань повинен був сплачувати вартість спожитої електроенергії відповідно до умов договору. Натомість, відповідач, як енергопостачальна організація, зобов'язаний був постачати електроенергію у визначених договором обсягах, натомість не є боржником по договору, який міг би порушити грошові зобов'язання перед позивачем.

Згідно п.п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14 передбачено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Зважаючи на вищевикладене, у позивача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення із відповідача 834,48 грн. 3% річних, 13009,50 грн. інфляційних та 4 815,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного суду не подано, а доводи позивача щодо правомірності позовних вимог не узгоджуються із матеріалами справи та встановленими судом фактичними обставинами.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у позові необхідно відмовити в повному обсязі. Судові витрати по справі згідно вимог ст.ст.44, 49 ГПК України на відповідача не покладаються.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД, -

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл", м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства „Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж, м. Хмельницький про стягнення 110 159,62 грн., з яких: 91 500,00 грн. основного боргу, 834,48 грн. 3% річних, 13 009,50 грн. інфляційних нарахувань, 4 815,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, відмовити.

Повне рішення складено 25.05.2015р., оскільки 23.05.2015р. та 24.05.2015р. - неробочі дні.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1. - до справи;

2. - позивачу (вул. Шевченка, 69, м. Хмельницький, 29000) - згідно заяви;

3. - відповідачу (вул. Маршала Рибалка, 30, м. Хмельницький, 29000) - згідно заяви.