Ухвала

від 14.05.2015 по справі 826/1017/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1017/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи контролю транспорту» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Системи Контролю Транспорту» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мазурек-Груп» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 12.08.2014 № 901/26-54-22-01-10/36994262 (т. 1, арк. 13-30).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 12.08.2014 № 901/26-54-22-01-10/36994262: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 47555,00 грн.

На підставі складеного акта перевірки від 12.08.2014 № 901/26-54-22-01-10/36994262 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 року № 0009852201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 71333,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд м. Києва посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Системи Контролю Транспорту» (покупець) ТОВ «Мазурек-Груп» (продавець) було укладено договір поставки від 30.01.2014 № 47.

Згідно умов даного договору, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором обладнання для систем моніторингу (далі по тексту товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару.

Асортимент товару передбачається у специфікації, яка є додатком до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Поставка товару здійснюється транспортом покупця, згідно специфікації.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: специфікації до договору; видаткові накладні; податкові накладні; рахунки - фактури; банківські виписки; реєстр виданих та отриманих податкових накладних; лист директора ТОВ «Мазурек-Груп»; свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Мазурек-Груп» платником ПДВ та виписку з ЄДР; докази фізичної можливості позивача (наявність приміщень, авто, працівників) займатися господарською діяльністю.

Крім того, позивач надав суду докази подальшої реалізації товарів, придбаних у ТОВ «Мазурек-Груп», що підтверджує факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності ТОВ «Системи Контролю Транспорту» з метою отримання прибутку.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «Системи Контролю Транспорту» та ТОВ «Мазурек-Груп», згідно укладеного договору.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковий орган, на основі припущень, прийняв хибне рішення, що господарські операції між ТОВ «Системи Контролю Транспорту» та ТОВ «Мазурек-Груп» не мали ніякого юридичного змісту, оскільки, порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Варто відмітити, що судом першої інстанції було встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 № 826/7133/14 було залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2014, якою були визнані протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Мазурек-Груп» та оформлення результатів перевірки актом від 30.04.2014 № 1167/26-59-22-13/38899716.

Відтак, вказаний акт жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Кузьменко В. В.