Постанова

від 15.04.2015 по справі 2а-2209/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року м. Київ К/9991/71330/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Загородньому А.А.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012

у справі № 2а-2209/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Державного науково-виробничого підприємства (ДНВП) «Об'єднання «Комунар»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (СДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 09.12.2011 № 0000860841, № 0000870841 .

У касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення суми бюджетного відшкодування у податковому обліку за червень, липень, серпень 2011 року на 164944,00 грн., 66399,00 грн. та 32291,00 грн. відповідно та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковому обліку за травень, червень, липень, серпень 2011 року на 1934,96 грн., 176966,85 грн., 66399,00 грн. та 241281,97 грн. відповідно згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.12.2011 № 0000860841 та № 0000870841, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.11.2011 № 2222/41-018/14308730. В акті перевірки посадові особи СДПІ зробили висновок про порушення ДНВП «Об'єднання «Комунар» норм пунктів 198.1, 198.3. 198.4 ст.198,пункту 200.4 ст. 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК) через завищення сум податкового кредиту у податковому обліку за травень, червень, серпень 2011 року на загальну суму 222948,78 грн., в тому числі: 4665,21 грн. за червень 2001 року та 67403,77 грн. - за серпень 2011 року, сформовані за податковими накладними, виписаними ТОВ «Промбудмонтажінвест» та ТОВ «Виробниче підприємство «Спецкабель» за нікчемними правочинами з поставки послуг з ремонту двох поршневих компресорів (ТОВ «Промбуд-монтажінвест») та кабельно-провідникової продукції (ТОВ «Виробниче підприємство «Спецкабель»); 188829,23 грн. (у т.ч. за податковими накладними ТОВ «Виробниче підприємство «Спецкабель» на суму 47272,03 грн.) - за податковими накладними, які складені з порушенням порядку заповнення (не містять такого обов'язкового реквізиту, як коду товару за УКТ ЗЕД); 9292,60 грн. - за операціями з придбання товарів (послуг) за готівку на підставі касових чеків, не підтверджені податковими накладними. Внаслідок цих порушень завищено від'ємне значення податку на додану вартість у податковому обліку за травень, червень, серпень 2011 року на загальну суму 222948,78 грн. Крім того, за висновками податкового органу, позивач не заявив до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 263634,00 грн. у податковому обліку за червень, липень, серпень 2011 року, на відшкодування якої він має право за наслідками сплати податку митним органам при ввезенні товарів на митну територію України.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Промбуд-монтажінвест» послуг із ремонту двох поршневих компресорів ВП-20/8 за договором від 20.04.2011 № 134-04 та від ТОВ «Виробниче підприємство «Спецкабель» кабельно-провідникової продукції за договором від 15.07.2010 № 05-48, ці постачальники виписали позивачу видаткові та податкові накладні; учасники господарських операцій з поставки послуг підписали акт здачі-приймання виконаних робіт, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях з податку на додану вартість за зазначені вище податкові звітні періоди.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «Виробниче підприємство «Спецкабель», ДПІ посилається на нікчемність правочинів поставки між цими постачальниками і позивачем. Як на підставу такого висновку ДПІ вказує на такі обставини, як: відсутність вказаних товариств за своїм місцезнаходженням, відсутність можливостей здійснити поставку товару ТОВ «Виробниче підприємство «Спецкабель» через відсутність основних фондів (складських та виробничих приміщень, транспортних засобів тощо), трудових ресурсів, необхідних для виконання поставки товару, а також формування вказаними постачальниками податкового кредиту за господарськими операціями з юридичними особами з ознаками фіктивності

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі досліджених в судовому процесі доказів, а саме: 1) за договором від 20.04.2011 № 134-04: інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей «Основні засоби» № 551, який свідчить про наявність на балансі позивача двох поршневих компресорів ВП-20/8; акту про необхідність капітального ремонту цих компресорів, кошторису та договірної ціни ремонту, акту приймання-передачі матеріалів, акту здачі-приймання виконаних робіт, акту цільового використання матеріалів, платіжного доручення, виписки із банківського рахунку позивача (а.с. 159-176, т.2); 2) за договором від 15.07.2010 № 05-48: договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.09.2010 № СД 28/8, укладеним між ТОВ «Виробниче підприємство «Спецкабель» та ПП «Нічний експрес», актів-реєстрів наданих послуг, товарно-транспортних накладних-накладних, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, виписок із банківського рахунку, витягу із журналу реєстрації довіреностей, карток складського обліку, лімітно-забірних карток, оборотної відомості (а.с.28-37, 43-68,97-154, т.2; а.с.5-17, т.3), оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України, - встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «Виробниче підприємство «Спецкабель» вище вказаних послуг та товару. Відповідно до встановлених обставин суди зробили юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем за наслідками цих господарських операцій податкового кредиту.

Вищенаведені норми та ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати постачальниками по всьому ланцюгу поставки сум ПДВ до бюджету, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій у частині правомірності формування позивачем податкового кредиту у податковій декларації за серпень 2011 року за податковими накладними, які не містили такого обов'язкового реквізиту як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), оскільки форма податкової накладної, затверджена наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379) не передбачала такого реквізиту.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (набрав чинності 06.08.2011) до пункту 201 ст. 201 ПК були внесені зміни, згідно з якими перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної був доповнений кодом товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.2 ст. 201 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків в яких виник спір) встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) як реквізит податкової накладної був включений до форми податкової накладної згідно з наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379. Подаючи податкову звітність, позивач використовував обов'язкові форми документів, затверджені уповноваженим органом, в тому числі і форму податкової накладної. Закон не наділяє платника ПДВ правом вносити зміни до існуючих форм документів податкової звітності, в тому числі і в разі їх не відповідності нормам податкового законодавства.

За встановлених у судовому процесі фактів подання позивачем скарг на постачальників, які не видали податкові накладні (а.с. 175, 192, т.1), суди попередніх інстанцій зробили такий, що відповідають правильному застосуванню норм пункту 201.10 ст. 201 ПК висновок про правомірність включення позивачем ПДВ у сумі 9292,60 грн., сплаченої у ціні придбаного товару за наявності касових чеків.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 ст. 201 ПК у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Разом із тим, не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0000870841 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 263634,00 грн. та від 09.12.2011 № 0000860841.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 ст.200 ПК).

Відповідно до пункту 200.6 цієї статті платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 ст. 200 ПК).

За змістом цих правових норм платнику податку на додану вартість у випадку, коли сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, приписано здійснити на свій вибір дії, встановлені нормами пунктів 200.4 та 200.6 цієї статті: заявити таку суму до повернення з бюджету або включити цю суму (її частину) у зменшення податкових зобов'язань з цього податку. Про обраний спосіб поведінки платник податків зазначає у податковій декларації, включивши вказану суму до відповідного рядка декларації. З огляду на те, що позивач не заявляв до повернення суми бюджетного відшкодування, так само, як і не розпорядився ними у інший, передбачений пунктом 200.6 ст. 200 ПК, спосіб, податковий орган правомірно збільшив суми бюджетного відшкодування в податковому обліку позивача за червень, липень, серпень 2011 року на загальну суму 263634,00 грн. Такі дії СДПІ відповідають положенням підпункту «а» пункту 200.14 зазначеної статті, яким встановлено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ).

Враховуючи вищевикладене, скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0000870841 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 222948,78 грн. (486582,78 грн.-263634,00 грн. (сума, на яку збільшено суму бюджетного відшкодування за результатами перевірки згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000860841 і яка була врахована на зменшення розміру від'ємного значення податку згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000870841)).

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 09.12.2011 № 0000870841 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 222948,78 грн.

У позові про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 09.12.2011 № 0000860841, від 09.12.2011 № 0000870841 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 263634,00 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев