Рішення

від 26.05.2015 по справі 720/22/15-ц

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.05.2015

Справа № 720/22/15-ц

Провадження № 2/720/161/15.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді Вівчар Г.А.

при секретарі Топала Ю.В.

за участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ім.. ОСОБА_6», про розірвання договорів оренди земельних ділянок,

встановив:

Представник позивачів звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки, в обґрунтування якого зазначили, що 27 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та СВК В«ім. О.КобилянськоїВ» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1.62 га, розташованої на території Слобідської сільської ради Новоселицького району строком на п'ять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Того ж дня, між ОСОБА_7 та СВК В«ім. О.КобилянськоїВ» також укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1.62 га, розташованої на території Слобідської сільської ради Новоселицького району строком на п'ять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані договори 01 грудня 2010 року зареєстровані Чернівецькою регіональною філією ДП В«Центр ДЗКВ» за № 041081600076 та № 041081600091.

Представник позивачів просить суд визнати дані договори оренди земельних ділянок недійсними з підстав того, що п.2.3. Договору оренди земельної ділянки від 27.02.2009 року орендна плата повинна була вноситися орендарем СВК «ім.О.Кобилянської» в грошовому виразі 3% від нормативної грошової оцінки, що становила на той час суму 365 грн. Разом з тим в супереч встановленої орендної плати подальша грошова оплата проводилася в супереч вимогам п 2.3. даного Договору без врахування нормативної грошової оцінки орендованої землі та коефіцієнту індексації що становила менше 3% розміру. Зокрема в 2014 році нормативна грошова оцінка відповідних земельних ділянок площами 1,62 га та 1,62 га ОСОБА_1 та ОСОБА_7 становила по 30194 грн. 21 копійка, а при орендній щорічній платі з розрахунку врахування 3% орендна плата в грошовому виразі повинна була б становити суму 906 гривень. В той же час в 2013 році відповідна грошова сума за договором оренди земельної ділянки не була сплачена орендодавцем а замінена орендарем натуроплатою 500 кг пшениці, що в грошовому виразі за даними орендодавця становила 680 гривень.

Відповідно до ринкової вартості 1 кг пшениці 2013 рік - 500 кг пшениці прирівнювалось до грошової суми - 500 гривень це свідчить про те що орендар порушував вимоги п 2.3. Договору щодо розміру орендної плати та занижував розмір такої (довідка про ринкову вартість пшениці з листопада по грудень 2013 року).

Відповідна земельна ділянка 1,62 га надавалась орендарю строком на п'ять років згідно від договору 27.02.2009 року, де відповідно строк п'ятирічної дії договору закінчувався 27.02.2014 року, про закінчення строку дії даного договору орендодавцями було повідомлено орендаря побажання щодо повернення орендованої землі останньому як власнику такого для особистого індивідуального обробітку. Разом з тим по даний час відповідного реагування та актованої передачі відповідних земельних ділянок шляхом повернення такої його власникам зі сторони орендатора не відбулося, що змушує позивачів звернутися до суду з даного питання.

Відповідач у справі в порушення умов договорів оренди без їх погодження та дозволу виділені в натурі наші земельні ділянки надав у користування третім особам, чим порушив умови договорів оренди земельних ділянок.

Окрім цього, ОСОБА_1 не підписував свій договір оренди земельної ділянки від 20.02.2009 року з відповідачем-орендарем так як замість нього без відповідних повноважень було підписано його подружжям ОСОБА_7.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»: «орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил». Одним із обов'язкових заходів із забезпечення збереження родючості грунтів, які має здійснити землекористувач, є розробка і дотримання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Вказаний обов'язок встановлений у частині четвертій статті 22 Земельного кодексу України, згідно з якою: «земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського

Разом з тим, в порушення вимог ч. 1 ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» в них не зазначено умови передачі в заставу і внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки та не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, у зв'язку з чим, просили суд визнати вказані договори недійсними на підставі порушення істотних умов договорів оренди та фактичного закінчення строку їх дії.

В судовому засіданні представники позивачів підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлений позов в повному обсязі суду додатково пояснив, що договір оренди замість нього підписала його дружина ОСОБА_7. Орендну плату він отримував, заперечень щодо його суму не пред'являв.

Позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала заявлений позов в повному обсязі суду додатково пояснила, що договір оренди без відповідних на того повноважень підписала замість свого чоловіка..

Представник відповідача позов не визнала та пояснила суду, що договори оренди земельних ділянок з позивачами були укладені за обоюдною домовленістю з відповідачем та зареєстровані у передбаченому законодавством порядку, відповідач виконував умови договорів оренди та виплачував позивачам орендну плату, а відсутність у договорах оренди землі умов щодо передачі в заставу і внесення в статутний фонд права оренди земельних ділянок та не визначення сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, є тільки формальною підставою для визнання даних договорів недійсними.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності досліджені докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона працює головним бухгалтером в СВК «ім..О,ОСОБА_6» у 2009 році займалась оформленням договорів оренди земельних ділянок. Договір оренди з ОСОБА_8 замість нього підписала його дружина ОСОБА_10.

Судом встановлено, що 27 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та СВК В«ім. О.КобилянськоїВ» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1.62 га під кадастровим номером 7323087100:02:008:0047, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 198190 від 01 грудня 2005 року та розташована на території Слобідської сільської ради Новоселицького району, строком на п'ять років, починаючи з дати його реєстрації, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Того ж дня, між ОСОБА_7 та СВК В«ім. О.КобилянськоїВ» також укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1.62 га, під кадастровим номером 7323087100:02:008:0048, яка належить позивачці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 198191 від 01 грудня 2005 року та розташована на території Слобідської сільської ради Новоселицького району, строком на п'ять років, починаючи з дати його реєстрації, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27 лютого 2009 року зазначені земельні ділянки були передані відповідачу, що підтверджується відповідними актами приймання та передачі земельних ділянок.

01 грудня 2010 року договори оренди земельних ділянок були зареєстровані Чернівецькою регіональною філією ДП В«Центр ДЗКВ» за № 041081600076 та № 041081600091.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України В«Про оренду земліВ» , тощо.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України В«Про оренду земліВ» договір оренди укладається у письмовій формі.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до п. 2.2. укладених між сторонами договорів оренди земельних ділянок термін їх дії встановлено в п'ять років, починаючи з моменту реєстрації.

Приймаючи до уваги, що договори оренди були зареєстровані Чернівецькою регіональною філією ДП В«Центр ДЗКВ» 01 грудня 2010 року, позивачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач умисно затягував їх державну реєстрацію, то суд приходить до висновку, що термін дії договорів оренди закінчується 01 грудня 2015 року, а тому підстав для визнання договорів недійсними у зв'язку із фактичним закінченням строку їх дії судом не встановлено.

Згідно з розділом 7 укладених між сторонами договорів оренди земельних ділянок, Сторони погоджуються, що спірні питання, які виникають з цього договору, мають вирішуватися за взаємною згодою або в судовому порядку.

Суд вважає, що спірні питання щодо п.2.3. Договору оренди земельної ділянки від 27.02.2009 року в частині отриманої суми орендної плати, або незгоди з отриманою сумою орендної плати, мають вирішуватися між сторонами за домовленістю або у судовому порядкуа тому підстав для визнання договорів недійсними з даних підстав є безпідставним.

Разом з тим, як вбачається зі змісту договорів оренди, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини - не зазначені взагалі.

Відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України в цивільній справі за №6-94 цс13 від 25.12.2013 року , суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов. Передбачених ст..15 закону України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу, у справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. Уразі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Суд у оцінюючи пояснення позивачів, представників позивачів, представника відповідача, свідка та зазначені правові норми дійшов висновку, що позивачі не надали суду належні та допустимі докази того що відсутні у договорах оренди зазначені істотні умови самі по собі обмежують і порушують їх законні права. Тому суд вважає, що підстав для визнання договорів недійсними у зв'язку із відсутністю істотних умов судом не встановлено. Крім того в договорі оренди в розділі зобов'язання орендаря зазначені п.п.3.2. п.3 договору оренди, передбачено що останній зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві заподіяну ним шкоду стану земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав обставину що договір оренди від 27 лютого 2009 року між ним та СВК В«ім. О.КобилянськоїВ» не підписував, дану обставину в судовому засіданні визнала і сторона відповідача.

Судом встановлено, що позивач в подальшому схвалив укладений правочин від його імені шляхом отримування орендної плати на протязі чотирьох років.

Згідно з ст..241 ЦК України. 1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. 2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Суд оцінюючи у сукупності викладене вважає, що наступне схвалення позивачем договору оренди яка виразилася в отриманні орендної плати на протязі чотирьох років створила цивільні права та обов'язки з дати підписання договору оренди між сторонами а тому з даної обставини відсутні правові підстави визнати договір оренди не дійсним.

На підставі ст.ст. 203, 216, 241,638, 792 ЦК України, ст.ст. 14, 15, 18 Закону України В«Про оренду земліВ» , суд керуючись ст.ст. 10, 11, 59,60,61,88, 208-218 ЦПК України, -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ім.. ОСОБА_6», про розірвання договорів оренди земельних ділянок, за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд в 10-денний строк з дня проголошення.

Суддя: Вівчар Г.А.