Рішення

від 13.03.2015 по справі 183/8280/14

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8280/14

№ 2/183/462/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі секретаря судового засідання Пошивайло І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської районної державної адміністрації, третя особа - Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила Інна Армоніківна про визнання права на спадщину,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новомосковської районної державної адміністрації, третя особа - Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила Інна Армоніківна про визнання права на спадщину.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дід - ОСОБА_3, який був засновником та головою Селянського (фермерського) господарства «Славноє», яке розташоване в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Він, як єдиний спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Лили Інни Армоніківни за № 140/02-31 від 24 грудня 2014 року йому відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на селянське (фермерське) господарство «Славноє» у зв'язку з тим, що фермерське господарство є юридичною особою. Позивач зазначив, що він, як єдиний спадкоємець за заповітом після діда, бажає продовжити діяльність господарства, тому, має право успадкувати права засновника селянського господарства.

В судове засідання позивач не з'явився, в своїй заяві просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач та третя особа згідно наданих заяв просили суд розглянути справу за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер дід позивача - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 22 жовтня 2013 року НОМЕР_2 /а.с. 8/, копією спадкової справи № 66/2043 /а.с. 34-45/.

Встановлено, що ОСОБА_3 був засновником Селянського (фермерського) господарства «Славноє», яке розташоване в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується Статутом /а.с. 11-15/, Свідоцтвом про державну реєстрації юридичної особи /а.с. 16/.

Згідно копії спадкової справи, надісланої на вимогу суду, з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, звернувся онук ОСОБА_3 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались.

Судом встановлено, що постановою нотаріуса від 24 грудня 2014 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Селянське (фермерське) господарство «Славноє» у зв'язку з тим, що фермерське господарство є юридичною особою.

Статтею 63 Господарського Кодексу України встановлені види та організаційні форми підприємств в Україні, в тому числі - приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

У відповідності до ст. 66 Господарського Кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Держава гарантує захист майнових прав підприємства.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналогічні норми містяться і в ст. 191 ЦК України, відповідно до якої, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

В той же час, у відповідності до ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

П. 4 ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

В зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання, що до позивача, як до єдиного спадкоємця засновника фермерського господарства який висловив бажання продовжити діяльність господарства, повинні перейти права засновника зазначеного господарства.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 224-226 ЦПК України, Законом України «Про фермерське господарство», ст.ст. 1218, 1220, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) право засновника Селянського (фермерського) господарства «Славноє» (ЄДРПОУ 21914224, зареєстроване Виконкомом Новомосковської районної ради 21 листопада 1995 року, за № 280292 N 181, юридична адреса: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Степова, 7) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов