Рішення

від 25.05.2015 по справі 903/468/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2015 р. Справа № 903/468/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарктекнік"

до відповідача Приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс"

про стягнення 9948,92 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Конечний М.Г., дов. від 12.05.2015 року.

від відповідача: н/з

Права та обов 'язки учаснику судового процесу роз 'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Кюпотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть : Позивач - ТзОВ "Автопарктекнік" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ПП "Фрея Транс Сервіс" 9948,92 грн., з них 8427,77 грн. заборгованості, 581,86 грн. пені, 910,20 грн. інфляційних, 29,09 грн. 3% річних.

Заявлену вимогу обгрунтовує з посиланням на договір про перевезення вантажів №13 від 23.01.2014 року. На виконання умов договору та заявки №70 від 24.02.2014 року здійснено перевезення вантажу по маршруту: м.Ковель, - м.Каунас (Литва), вартість послуг за перевезення складає 8427,77 грн., підтвердженням чого є міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 26.02.2014 року, а також заявка №70 від 24.02.2014 року. Оплата за послуги не проведена, а тому заборгованість становить 8427,77 грн.

В звязку з неоплатою послуг на підставі п.5.2 договору нараховано пеню в сумі 581,86 грн., а також згідно ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних в сумі 267,35 грн. та інфляційні в сумі 910,20 грн.

Відповідач вимог ухвал суду від 28.04.2015 року та 12.05.2015 року не виконав, пояснень по суті заявлених позивачем вимог не представив. Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду направлялись за адресою м.Луцьк, вул.Ковельська, буд.22, офіс 402, яка вказана у позовній заяві і відповідає адресі відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ, повернулись з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

В п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Тому якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації-адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За даних обставин підстави відкладення розгляду справи відсутні і суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача надав додаткове пояснення в якому зазначив, що згідно п.3.2 договору №13 від 23.01.2014 року заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена їх печатками, тому факс копія має юридичну силу; довідку нацбанку про офіційний курс гривні до Євро станом на 26.02.2014 року, копію чеку Укрпошти від 05.02.2015 року та цінний лист повернутий за закінченням терміну зберігання.

В судовому засіданні судом оглянуто оригінал СMR, який відповідає копії долученій до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлену вимогу та наполягає на вирішенню спору по суті.

З матеріалів справи, пояснень представника позивача вбачається, що 23.01.2014 року між ТзОВ «Автопарктекнік» (Виконавець) та ПП «Фрея Транс Сервіс» (Експедитор) було укладено договір про перевезення вантажів №13 (а.с.6-7)

Згідно п.2.2 договору Експедитор доручає Виконавцю, а Виконавець зобов'язується надавати Експедитору послуги з організації та перевезення вантажів власним або найманим автомобільним транспортом, а також надавати інші послуги, пов'язані з перевезенням, в порядку та на умовах, передбачених договором.

По пункту 3.1 Виконавець надає послуги з перевезення вантажу на підставі заявки, яка подається Експедитором у письмовій формі (факсом в електронній формі), до початку завантаження, яка є невідємною частиною договору.

В заявці №70 від 24.02.2014 року підписаній сторонами договору та скріпленій їх печатками, сторони узгодили дату та місце завантаження, вид вантажу, місце та дату розвантаження, суму оплати 650 євро на р/р по курсу НБУ на момент завантаження (а.с.11).

Згідно п.12 заявки терміни оплати на протязі 10 банківських днів по приходу оригіналів документів.

Факт доставки вантажу вантажоодержувачу - АО «Литагра» Литва, м.Каунас, шоссе Атейтес 50, підтверджено печаткою та підписом на CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №397395 від 26.02.2014 року (а.с.10).

Як слідує з матеріалів справи документи на оплату послуг, передбаченні п.5.1 договору перевезення, було надіслано відповідачу 05.02.2015 року, а саме рахунок №197 від 29.03.2014 року на суму 8 427,77 грн., акт надання послуг №186 від 25.03.2014 року, CMR №397395, заявка на перевезення вантажу №70 від 24.02.2014 року, оригінал податкової накладної №31, що підтверджено описом цінного листа зі штемпелем пошти від 05.02.2015 року (а.с.8-11,14). Однак зазначені документи повернуто поштовим відділенням «за закінченням терміну зберігання». Також 05.03.2015 року за вих.№12 відповідачу направлена претензія-вимога, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.12-13).

Оплата послуг відповідачем не проводилась, заборгованість по оплаті складає 8427,77 грн., яка як зазначив представник позивача в судовому засіданні, на момент розгляду справи не погашена, а тому просить її стягнути в судовому порядку. Також просить стягнути пеню в сумі 581,86 грн. нараховану згідно п.5.2 договору, відсотки річних в сумі 29,09 грн. та інфляційні в сумі 581,86 грн. нараховані згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про підставність заявлених вимог виходячи з наступного.

Так, між сторонами по справі виникли правовідносини, що випливають з договорів перевезення у міжнародному сполученні, які регулюються нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, транспортними кодексами.

За ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про переведення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного зако нодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно ст.4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжна родним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні догово ри України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верхов ною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, перед баченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який на брав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у від повідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір між народного автомобільного перевезення вантажів" - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м.Женеві (надалі в тексті-Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, зна ходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної нак ладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийнят тя вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина2 ст.307 ГКУкраїни.

Статтями 610,612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 5.1, 5.2 договору №13 від 23.01.2014 року та п.12 заявки №70 від 24.02.2014 року визначено вартість та терміни оплати послуг перевезення, а саме 650 євро по курсу НБУ на момент завантаження (26.02.2014 року), які перераховуються на розрахунковий рахунок протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

В позовній заяві позивач вказав,що документи на оплату послуг відповідачу було надіслано 05.02.2014 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та чеком Укрпошти. Однак зазначені було повернуто поштовим відділенням «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 5.5 договору визначено, що у випадку прострочення платежу винна сторона оплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 12.03.2015 року по 22.04.2015 року, тобто за 42 дні прострочки в сумі 582,86 грн.

Як зазначив представник позивача при розрахунку строків прострочки було враховано претензію-вимогу направлену відповідачу 05.03.2015 року за №12.

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних складає 910,20 грн., відсотків річних 29,09 грн. (а.с.21-22).

Враховуючи те, що заборгованість в сумі 8 427,74 грн. підтверджена матеріалами справи і на момент розгляду справи відповідачем не погашена, пеня в сумі 581,86 грн. нарахована на заборгованість згідно п.5.2 договору, інфляційні та відсотки річних відповідно в сумі 910,20 грн. та 29,09 грн. на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст.610,612,908,909,916 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Фрея Транс Сервіс" (43000, м.Луцьк, вул.Ковельська, буд.22, офіс 402, ЄДРПОУ 37669184, ІПН 37669184, р/р 26006397179, АТ «Райфазен Банк Аваль» в м.Луцьк, МФО 380805) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарктекнік» (35331, Рівненська обл.., Рівненський р-н, с.Городок, вул.Б.Штейнгеля 1 Д, код ЄДРПОУ 37645708, ІПН 376457017164, р/р 26009010988507 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 9948,92 грн., з них 8427,77 грн. заборгованості, 581,86 грн. пені, 29,09 грн. відсотків річних, 910,20 грн. інфляційних, а також 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

25.05.2015

Суддя С. В. Костюк