Рішення

від 25.05.2015 по справі 903/441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2015 р. Справа № 903/441/15

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-енерго-лідер»

про стягнення 304141грн.31коп.

Суддя Сур'як О.Г.

Представники :

від позивача: Місюра І.В. - представник за довіреністю №2060-К-О від 26.06.2014р.

від відповідача: н/з

Позивачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТзОВ «Тепло-енерго-лідер заборгованості за договором №Б\Н від 20.11.2013р. в розмірі 304141грн.31коп. з них: 149974грн.42коп. - заборгованість за кредитом, 104165грн.57коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 50001грн.32коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором .

Позовна вимога обґрунтована невиконанням відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами за договором банківського обслуговування №б/н від 20.11.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав . Ухвала суду від 21.04.2015р. про порушення провадження у справі, двічі направлена на адресу відповідача, повернулася на адресу суду з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає, що виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про вчинення процесуальних дій.

Згідно п.3.9.2. даної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

20.11.2013р. відповідачем - ТзОВ «Тепло-енерго-лідер» підписана заява про відкриття поточного рахунку, яку було зареєстровано через систему інтернет-клієнт-банкінг .

Згідно зазначеної заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг у тому числі з тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до ст..144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених цим законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, між сторонами склалися відносини кредитора та позичальника.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Розділом 3.1.1., 3.2.2. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Відповідно до п.п. 3.1.1.73, 3.1.1.74, 3.1.1.75, 3.2.2.2 умов послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "Приватбанк" надає за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - Послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "Приватбанк" заявок на договірне списання коштів ( далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "Приватбанк" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами. Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей по господарському договору, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Після отримання ПАТ КБ "Приватбанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Іnternet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між банком та клієнтом відповідно до п.1.1.1.91. Умов), ПАТ КБ "Приватбанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некридитоспроможності платника.

Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується заявками на гарантійний платіж, розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, відкритих для обслуговування рахунку відповідача .

Як вбачається зі змісту виписок по рахунках та розрахунку заборгованості відповідач користувався кредитом за послугою "Гарантований платіж" неодноразово з наданням відповідних заявок. Здійснював погашення заборгованості у відповідності з приписами Умов, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача.

Прострочена заборгованість відповідача з?явилася 30.01.2014 року і не була погашена в момент, коли відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, тобто відповідач порушив умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

29.03.2015 року на адресу відповідача направлена претензія №31120АN3VS05T від 23.03.2015р. , яка залишена без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача становить 149974грн.42коп. по сплаті кредиту, 104165грн.57коп. по сплаті процентів за користування кредитом, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не погашена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст..193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50001грн.32коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст. ст. 6, 628 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами договору сторонами визначено інший період нарахування пені.

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

П.3.2.2.10.7. «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років. Таким чином, нараховані позивачем 50001грн.32коп. пені підставні та підлягають до стягнення в силу ст.ст.230, 232 ГК України.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 6082грн.83коп. відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача .

Керуючись ст.ст. 258, 259, 525, 526, 599, 611, 628, 638, 639, 1054, 1056 Цивільного кодексу України, ст.ст.144, 193, 202, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло-енерго-лідер» (44300, Волинська область, Любомльський район, м.Любомль, вул.Наталії Ужвій,буд.27, код ЄДРПОУ 38031559) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 304141грн.31коп.., (з них : 149974грн.42коп. - заборгованість за кредитом ; 104165грн.57коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом ; 50001грн.32коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором), а також 6082грн.83коп.. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено 27.05.2015р.

Суддя О. Г. Сур'як