Рішення

від 26.05.2015 по справі 906/474/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" травня 2015 р. Справа № 906/474/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець, паспорт НОМЕР_1, виданий 09.08.96р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Херсон)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" (с.Мирне Бердичівського району Житомирської області)

про стягнення 85815,72 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 85815,72 грн., з яких 54554,97 грн. боргу за надані послуги згідно договору транспортного перевезення від 30.08.13р., 1636,66 грн. 3% річних, 14348,70 грн. пені та 15275,39 грн. інфляційних нарахувань.

Заявою від 20.04.15р. позивач уточнив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача 73619,33 грн., з яких 54554,97 грн. боргу за надані послуги згідно договору транспортного перевезення від 30.08.13р., 1636,66 грн. 3% річних, 2152,21 грн. пені та 15275,39 грн. інфляційних нарахувань.

Заявою від 12.05.15р. позивач уточнив розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідача 97238,45 грн., з яких 54554,97 грн. боргу за надані послуги згідно договору транспортного перевезення від 30.08.13р., 1636,66 грн. 3% річних, 2162,77 грн. пені та 38884,05 грн. інфляційних нарахувань (а.с.57,58).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Заявою від 12.05.15р. позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача у ВАТ "Державний експортно - імпортний банк" (а.с.62,63).

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову зумовлене тим, що відповідач протягом тривалого терміну, починаючи з 11.01.14р. по даний час відмовляється виконувати свої зобов'язання згідно договору транспортного перевезення від 30.08.13р., посилаючись на відсутність у нього грошових коштів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви від 12.05.15р. (а.с.57,58) і доповнень від 12.05.15р. (а.с.55,56), а також просив задовольнити подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвала господарського суду від 21.04.15р., яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (с.Мирне Бердичівського району Житомирської області, вул.Південна 5), повернулася до суду з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 2.6.15 "Інструкції з діловодства в господарських судах України", затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13р. № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Факт неодержання процесуальних документів адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманими документами та конвертом оперативно передається відповідному судді для ознайомлення та приєднання до справи (п.2.6.18 Інструкції з діловодства в господарських судах України).

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України розглянув справу та прийняв рішення на підставі наявних у справі документів.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" (відповідач/замовник) договору транспортного перевезення від 30.08.13р. (а.с.10), позивач у період з 31.10.13р. по 08.12.13р. надав послуги з транспортного перевезення вантажу на загальну суму 54554,97 грн., що підтверджується Актом передачі - приймання робіт від 30.12.13р. (а.с.11) та відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період (а.с.16-29).

Відповідно до пп.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортного перевезення вантажу - зерно сої, зерно кукурудзи, мінеральні добрива та вода транспортом марки КАМАЗ, в кількості 2 машини, на пальному виконавця.

Територія надання послуг - Житомирська, Київська, Черкаська та Вінницька обл., маршрути визначаються в товарно-транспортних накладних або подорожніх листах (пп.1.2 договору).

Згідно з пп.2.4 договору, оплата наданих послуг здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в термін не більш 10 банківських днів з дати підписання акту передачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до пп.3.1.1 пп.3.1 договору, замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги виконавця.

Згідно з пп.7.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 р.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг не виконав (а.с.55,56).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі, становить 54554,97 грн., що підтверджується заявою позивача від 12.05.15р. (а.с.57,58), розрахунком позивача (а.с.59-61), довідкою позивача від 12.05.15р. (а.с.66), підписаним позивачем актом звірки №2 взаємних розрахунків станом на 12.05.15р. (а.с.67) та іншими матеріалами справи.

Вимогу позивача від 12.05.14р. про сплату заборгованості за послуги перевезення у розмірі 54554,97 грн. протягом 10 днів, відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.12).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір перевезення регламентується главою 32 Господарського кодексу України та главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України та згідно з ч.1 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст.920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пп.5.1 договору, у випадку прострочення оплати послуг, що виконані виконавцем, замовник сплачує виконавцю господарські штрафні санкції у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу, за весь період прострочення оплати.

Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 2162,77 грн., 1636,66 грн. та 38884,05 грн. (а.с.59-61).

Розрахунки пені та 3% річних обґрунтовані та відповідають чинному законодавству і укладеному договору.

Позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних, у зв'язку з чим, судом здійснено перерахунок і визначено правильну суму інфляційних нарахувань, що становить 38861,31 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 54554,97 грн. боргу за надані послуги згідно договору транспортного перевезення від 30.08.13р., 1636,66 грн. 3% річних, 2162,77 грн. пені та 38861,31 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 22,74 грн. інфляційних нарахувань відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.67 ГПК України, позов забезпечується, крім іншого, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума заборгованості є значною, невжиття заходів до забезпечення позову може порушити майнові права позивача, а також враховуючи, що заява від 12.05.15р. про вжиття заходів до забезпечення позову оплачена судовим збором, господарський суд з метою захисту правомірних вимог позивача вважає за необхідне задовольнити вказану заяву та накласти арешт на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" - № 26006017911560 у ВАТ "Державний експортно - імпортний банк", МФО 311324.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також на відповідача покладається сплата судового збору за вжиття заходів до забезпечення позову.

Вимога про стягнення транспортних витрат, що полягали у придбанні позивачем проїзних документів для проїзду у залізничному транспорті та автобусі (а.с.70,71) для участі в судовому засіданні, задоволенню не підлягає, оскільки подані позивачем докази не пов'язані беззаперечно з особою позивача та його поїздками до м.Житомира.

Керуючись ст.ст. 49, 66, 67, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів", 13300, с.Мирне Бердичівського району Житомирської області, вул.Південна 5, ідентифікаційний код 34065998:

- на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2 - 54554,97 грн. боргу за надані послуги згідно договору транспортного перевезення від 30.08.13р., 1636,66 грн. 3% річних, 2162,77 грн. пені, 38861,31 грн. інфляційних нарахувань, 1944,32 грн. судового збору з позовних вимог та 1827,00 грн. судового збору за вжиття заходів до забезпечення позову.

3. В решті позову відмовити.

4. Заяву позивача від 12.05.15р. про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити - накласти арешт на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" (13300, с.Мирне Бердичівського району Житомирської області, вул.Південна 5, ідентифікаційний код 34065998) № 26006017911560 у ВАТ "Державний експортно - імпортний банк", МФО 311324.

5. У стягненні решти судових витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.05.15

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід. про вруч.).