Рішення

від 18.05.2015 по справі 908/1636/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/40/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015 Справа № 908/1636/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенко", м. Маріуполь, Донецька область

до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

про стягнення 159534,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенко" до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення 304 687, 76 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 02 серпня 2013року між ТОВ «Тенко» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» було укладено договір підряду №1 на виконання робіт з внутрішньої очистки паливних ємностей на рідкопаливних котельних №1,2,6 ПЕ «Дебальцевтепломережа» від нафтопродуктів непридатних для використання по призначенню та утилізації вибраних нафтопродуктів.

Порядок розрахунків між позивачем та відповідачем передбачений пунктом 2.3 договору підряду, відповідно до якого, сплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі пред'явленого позивачем рахунку протягом 3 банківських днів після підписання сторонами акту прийому-передачі.

В період з 06.08.2013р. по 09.08.2013р. позивач та відповідач підписали акти прийому-здачі послуг на виконання вказаного договору №3Д від 08.08.201Зр. ,№140/Д від 09.08.13р, №139/Д від 08.08.13р., №2/Д від 07.08.13р., №1Д від 06.08.13р., №138/Д від 07.08.13р. на загальну суму 192 000,00 грн.

Проте відповідач грошові кошти за надані позивачем послуги не платив.

02 липня 2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією №1, яка отримана відповідачем 02.07.2014р., з вимогою сплатити борг, що підтверджується відміткою канцелярії. Проте відповіді на вказану претензію позивач так і не отримав, сума боргу не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 192000, 00 грн., суму 3% річних в розмірі 9058,19 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 56160, 85 грн., суму пені 47468, 72 грн. та судовий збір.

16.03.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

16.03.2015р. разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання про об'єднання однорідних позовних заяв, в якому позивач просить суд об'єднати позовні заяви № 1 від 10.03.2015р., № 2 від 10.03.2015р., № 3 від 10.03.2015р., №4 від 10.03.2015р. в одне провадження.

Ухвалою від 23.04.2015р. клопотання позивача було залишено без розгляду, в зв'язку з тим, що позовні заяви №2 від 10.03.2015р., №3 від 10.03.2015р., №4 від 10.03.2015р. згідно бази даних діловодства спеціалізованого суду передані на розгляд різним суддям господарського суду Запорізької області, тобто не перебувають в провадженні судді Топчій О.А., а тому відсутні підстави щодо об'єднання позовних вимог в одне провадження.

20.04.2015р. через канцелярію господарського суду Запорізької області представник позивача надав до суду витребувані ухвалою суду документи та клопотання про зміну суми стягнення, в якому зазначає, що відповідач в період з 30.03.2015р. по 01.04.2015р. сплатив 192 000, 00 грн., у зв'язку з чим просить суд зменшити загальну суму позову. Позивач просить суд збільшити позовні вимоги в частині штрафних санкцій та стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 9416, 55 грн., інфляційні втрати в розмірі 97 536, 00 грн., суму пені - 52582, 07 грн. та сплачений судовий збір.

Як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Суд, розглянувши надане позивачем клопотання, розцінює його як зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що вказане клопотання подане відповідно до вимог чинного законодавства, суд приймає його. Спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог, вказаних в клопотанні.

23.04.2015р. у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням наданого до суду клопотання , просить суд задовольнити позовні вимоги позивача з урахуванням поданого клопотання та стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 9416, 55 грн., інфляційні втрати в розмірі 97 536, 00 грн., пеню в сумі 52582, 07 грн. та сплачений судовий збір..

За заявою представника позивача від 23.04.2015р. справа розглядалася без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 22.04.2015р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від представника відповідача надійшла заява, в якій останній зазначає, що 21.04.2015р. на електронну адресу відповідача надійшло клопотання позивача від 20.04.2015р. №16 про зміну суми стягнення. В зв'язку з тим, що необхідно додатковий час для підготовки відзиву та додаткових контррозрахунків до вимог позивача, відповідач просить суд відкласти на іншу дату розгляд справи №908/1639/15. Ухвалою суду від 23.04.2015р. заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 18.05.2015р.

13.05.2015р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, зазначаючи, що станом на 11.05.2015р. заборгованість в розмірі 192000 грн. за договором № 1 від 02.08.2013р. ним погашена в повному обсязі, що підтверджується документами, в тому числі актом звіряння взаємних розрахунків від 11.05.2015р., підписаним представниками сторін. Також відповідач заперечує проти стягнення з нього інфляційних витрат та 3 % річних, посилаючись на те, що основна заборгованість (та як наслідок, нарахування інфляційних витрат та 3 % річних) склалася внаслідок несвоєчасного розрахунку з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» населення, а також наявності воєнного конфлікту на території Донецької області, що призвело до збитковості підприємства. Крім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «Тенко» про стягнення з відповідача пені у розмірі 52582,07 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання 18.05.2015р. представники сторін не з'явилися. Причини неявки суду не відомі.

В п. 3.9.2. Постанови зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 18.05.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, судом встановлено наступне.

02 серпня 2013 року між ТОВ «Тенко» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» було укладено договір підряду №1 на виконання робіт з внутрішньої очистки паливних ємностей на рідкопаливних котельних №1,2,6 ПЕ «Дебальцевтепломережа» від нафтопродуктів, непридатних для використання по призначенню та утилізації вибраних нафтопродуктів.

Вартість робіт з очистки ємностей становить 300 грн./куб. м.

Порядок розрахунків між позивачем та відповідачем передбачений пунктом 2.3 договору підряду, відповідно до якого, сплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі пред'явленого позивачем рахунку протягом 3 банківських днів після підписання сторонами акту прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 06.08.2013р. по 09.08.2013р. позивач та відповідач підписали акти прийому-здачі послуг на виконання договору: №3Д від 08.08.2013р. на суму 26100 грн., №140/Д від 09.08.13р. на суму 16950 грн., №139/Д від 08.08.13р. на суму 36630 грн., №2/Д від 07.08.13р. на суму 56400 грн., №1Д від 06.08.13р. на суму 33900 грн., №138/Д від 07.08.13р. на суму 22020 грн., а всього на загальну суму 192 000,00 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати не виконав, заборгованість в загальному розмірі 192000 грн. погасив протягом 30.03.2015р. - 01.04.2015р., тобто після подачі позову до суду.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, позивачем була нарахована пеня в розмірі 52582,07 грн.

Проте, ст. 256 ЦК України встановлена можливість звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах певного строку (позовна давність).

Відповідно до ч. 1. п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

???? В пункті 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи викладене, перебіг строку по зобов'язанням за договором № 1 від 02.08.2013р. починається:

По акту здачі-прийомки робіт № 1/Д від 06.08.2013 року + 3 банківські дні після приписання сторонами акту здачі-прийомки робіт (п.2.3 Договору) перебіг строку починається з 10.08.2013 року;

По акту здачі-прийомки робіт № 138/Д від 07.08.2013 року + 3 банківські дні після приписання сторонами акту перебіг строку починається з 13.08.2013 року;

По акту здачі-прийомки робіт № 2/Д від 07.08.2013 року + 3 банківські дні після приписання сторонами акту перебіг строку починається з 13.08.2013 року;

По акту здачі-прийомки робіт № 139/Д від 08.08.2013 року + 3 банківські дні після приписання сторонами акту здачі-прийомки робіт перебіг строку починається з 14.08.2013 року,

По акту здачі-прийомки робіт № 3/Д від 08.08.2013 року + 3 банківські дні після приписання сторонами акту перебіг строку починається з 14.08.2013 року;

По акту здачі-прийомки робіт № 140/Д від 09.08.2013 року + 3 банківські дні після приписання сторонами акту перебіг строку починається з 15.08.2013 року;

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони.

Відповідачем, у відзиві від 12.05.2015р. вих. № юр/943 було заявлено про сплив позовної давності стосовно нарахування пені.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, в зв'язку зі спливом позовної давності стосовно нарахування пені, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 52582,07 грн. в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахована позивачем сума 3 % річних в загальному розмірі становить 9416,55 грн., інфляційні витрати - 97536 грн. грн.

Оскільки судом встановлено, що погашення заборгованості відбулося значно пізніше, ніж це передбачено умовами договору, а тому вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних є законними.

Разом з цим, позивачем в уточнюючому розрахунку 3 % річних за договором підряду № 1 від 02.08.2013р. зазначені суми боргу, які не відповідають цінам робіт (послуг) відповідно до актів здачі - прийомки нафтопродуктів №3Д від 08.08.2013р., №140/Д від 09.08.13р, №139/Д від 08.08.13р., №2/Д від 07.08.13р., №138/Д від 07.08.13р.

А тому таке нарахування є невірним та не підлягає стягненню.

Суд приймає до розгляду розрахунок 3 % річних на суму заборгованості 33900 грн. за актом здачі - приймання №1Д від 06.08.13р. та зазначає, що прострочення зобов'язання починається з 10.08.2013 року, оскільки умовами договору встановлено строк оплати протягом 3 банківських днів після підписання акту здачі - приймання. Здійснивши перерахування 3 % річних за вказаним актом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлена сума - 1666,21 грн., яка підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення 3 % річних - суд відмовляє.

Також судом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», та з урахуванням Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, перевірено нарахування інфляційних витрат по кожному акту здачі - прийому робіт окремо та встановлено, що інфляційні витрати дорівнюють 97535,22 грн., які й задовольняються судом. В іншій частині стягнення інфляційних витрат суд відмовляє.

Судом не приймаються заперечення відповідача стосовно нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних витрат з посиланням на незадовільний фінансовий стан відповідача та обставини непереборної сили, оскільки право вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги позивача частково - стягнення 3 % річних в розмірі 1666,21 грн. та 97535,22 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позовних вимог - суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, з урахуванням зменшення позивачем позовних вимог, в розмірі 1984,03 грн.

Крім того, позивачу підлягає поверненню із Державного бюджету України судового збору в розмірі 2903,07 грн. внаслідок зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", 84307, Донецька область, м. Краматорськ, провулок Земляний, буд. 2 код ЄДРПОУ 03337119 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенко", 87549 м. Маріуполь, Донецька область вул. Котляревського, буд 8 кв. 39 (код ЄДРПОУ 37718791) 3 % річних в сумі 1666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 21 коп., інфляційні витрати в сумі 97535 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 22 коп. та 1984 (тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири ) грн. 03 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині і задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.05.2015 р.

Суддя О.А. Топчій