Рішення

від 12.05.2015 по справі 908/6130/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/145/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 Справа № 908/6130/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гарант-М", м.Вільнянськ, Запорізька область,

до відповідача-2: ОСОБА_2, м. Токмак, Запорізька область,

треті особи, яки не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Державний реєстратор Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, м. Вільнянськ, Запорізька область,

2) Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Вільнянськ, Запорізька область,

про припинення юридичної особи шляхом ліквідації,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 21.05.2014р.);

ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 від 18.12.1996 р.);

від відповідача-1 - Козел А.В. (довіреність б/н від 10.06.2014 р.);

від відповідача-2 - не з'явився;

третя особа-1 - не з'явився;

третя особа-2 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гарант-М", треті особи, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, Державний реєстратор Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-М» шляхом її ліквідації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що до теперішнього часу учасники товариства не внесли у повному обсязі свої вклади у статутний капітал товариства. З моменту створення товариства ним не велось жодної діяльності. Місце ведення діяльності товариства відсутнє, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Товариство не має банківського рахунку і не має наміру в подальшому здійснювати будь-яку діяльність.

Позов заявлено на підставі ст. 110 Цивільного кодексу України та ст. 52 Закону України «Про господарські товариства».

Ухвалою господарського суду від 29.12.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/145/14 та призначено розгляд справи на 12.02.2015р.

У зв'язку з перебуванням судді Мойсеєнко Т.В. на лікарняному ухвалою голови суду від 09.02.2015р. розгляд справи перенесено на 24.02.2015р.

Ухвалою суду від 24.02.2015р. залучено у якості відповідача-2 іншого учасника ТОВ «Компанія «Гарант-М» - ОСОБА_2, а також залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Вільнянську ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відкладено розгляд справи на 24.03.2015р.

Ухвалою суду від 24.03 2015р. відкладено розгляд справи на 21.04.2015р.

Ухвалою суду від 21.04.2015р. на підставі клопотання позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 06.05.2015р.

Ухвалою суду від 06.05.2015р. відкладено розгляд справи на 12.05.2015 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача-1 та третіх осіб, а також для надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 12.05.2015р. були присутні представники позивача та відповідача-1, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив. У відзиві на позов відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки при створенні юридичної особи ТОВ «Компанія «Гарант-М» не були допущені порушення, що вбачається з пояснень державного реєстратора та матеріалів реєстраційної справи. Інші порушення, на які посилається позивач, не є такими, які неможливо усунути. Також відповаівдач-1 просить суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

В додатково наданих суду 06.05.2015 р. письмових поясненнях позивач уточнив, що правовою підставою припинення товариства є невиконання учасниками вимог закону щодо сплати протягом першого року діяльності товариства частини статутного капіталу, що залишилася несплаченою. Зазначена правова позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 р. № 16/103. Стосовно заяви представника відповідача про застосування позовної давності позивач зауважив, що відповідно до ч. 1 ст.268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. За змістом ст. 100 Цивільного кодексу України право участі в товаристві (відповідно і припинення участі в товаристві) належить до категорії особистих немайнових прав.

Відповідач-2 свого представника в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні 06.05.2015 р. відповідач-2 надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує. Вказує, що першочергові внески до статутного капіталу сторонами були внесені. В подальшому статутний капітал повинен бути збільшений, однак досі він не був збільшений, оскільки між засновниками виникли спірні питання, які в подальшому можливо усунути. Також відповідач-2 подав клопотання про направлення поштової кореспонденції на іншу адресу, а саме: АДРЕСА_1.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області - надала заперечення на позов, в яких проти позову заперечує, оскільки в позовній заяві з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України позивачем не вказано, ким та які були допущені порушення при створенні юридичної особи, які не можна усунути, адже відповідно до п. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією із підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути. Заявником були надані документи для здійснення державної реєстрації у повному обсязі, підстав для залишення їх без розгляду державний реєстратор не мав. Державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-М» у повній мірі були виконані всі необхідні, передбачені законодавством дії.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області, яка була залучена судом до участі у справі за її клопотанням, у зв'язку з наявністю у ТОВ «Компанія «Гарант-М» податкового боргу перед бюджетом, відзиву на позов не надала, надіслала господарському суду довідку про те, що станом на 24.02.2015 р. по ТОВ «Компанія «Гарант-М» обліковується податковий борг по рентній платі за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення) у сумі 168,87 грн.

Свого представника третя особа-2 до суду не направила, причин неявки не повідомила, про час та місце розгляд справи повідомлена належним чином.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників відповідача-2 та третіх осіб 1 і 2.

В судовому засіданні 12.05.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-М» № 1 від 15.04.2008 р. ухвалено створити товариство, учасники: ОСОБА_2, ОСОБА_1, шляхом об'єднання майна громадян-учасників. Ухвалено створити статутний капітал товариства у розмірі 52500,00 грн. Внески учасників: ОСОБА_2 - 26250 грн., 50 часток; ОСОБА_1 - 26250 грн., 50 часток. До моменту державної реєстрації кожний з учасників вносить суму 13125,00 грн. майном, що складає 50 відсотків їх внесків до статутного капіталу, яке вони вносять згідно акту оцінки та передачі-приймання майна і який є невід'ємною частиною статуту товариства. Затверджено місцезнаходження товариства за адресою: АДРЕСА_2, 70002. Обрано головою товариства ОСОБА_1 та призначено директором товариства ОСОБА_2.

За визначенням частини 1 статті 50 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на момент створення товариства, Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частинами 1-4 статті 52 даного Закону в редакції, чинній на момент створення товариства, встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Компанія «Гарант-М» проведено 24.04.2008 р.

Відповідно пунктів 1.2, 1.4 - 1.6 статуту ТОВ «Компанія «Гарант-М» учасниками товариства є громадяни України: ОСОБА_2 (відповідач-2 у справі) та ОСОБА_1 (позивач у справі). Місцезнаходженням товариства зазначено: АДРЕСА_2, 70002. Товариство створене з метою досягнення економічних і соціальних результатів і отримання прибутку. Основними видами діяльності товариства є оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них тощо.

Статтею 59 Закону України від 28.12.2007р.№ 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що розмір мінімальної заробітної плати з 1 квітня 2008 року становить 525 гривень.

Отже, на час створення ТОВ «Компанія «Гарант-М» мінімальний розмір статутного капіталу становив 100 х 525,00 грн. = 52500,00 грн.

У п. 2.3 статуту ТОВ «Компанія «Гарант-М» погоджено, що для забезпечення діяльності товариства учасники створюють статутний капітал в розмірі 52500,00 грн., який виділений на сто часток, вартість однієї частки - 525,00 грн. При цьому склад учасників такий: ОСОБА_2 - 26250,00 грн., 50 часток; ОСОБА_1 - 26250,00 грн., 50 часток. До моменту державної реєстрації кожний з учасників вносить суму 13125,00 грн. майном, що складає 50 відсотків їх внесків до статутного капіталу, яке вони вносять згідно акту оцінки та передачі-приймання майна і який є невід'ємною частиною статуту товариства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.08.2014 р. засновниками товариства значаться ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із розмірами внесків до статутного фонду - по 26250,00 грн. кожний. Товариство зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2. Однак до реєстру внесений запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Позивач вказує у позові, що учасники товариства не внесли повністю свої вклади до теперішнього часу і не мають наміру це робити. З моменту створення товариство не здійснює жодної діяльності, жодного разу не скликались збори учасників. У зв'язку з цим на підставі ст. 110 Цивільного кодексу України та ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» позивач просить суд винести рішення про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-М» шляхом його ліквідації.

Частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами , в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади .

У п. 8.3 статуту ТОВ «Компанія «Гарант-М» передбачено, що товариство ліквідується у зв'язку із закінченням строку, на який створювалось товариство або при досягненні мети, заради якої воно було створено; за рішенням зборів; на підставі рішення суду про визнання недійсною державної реєстрації товариства через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, господарського суду по представленню банківських органів у випадку неплатоспроможності товариства, а також по представленню органів, що контролюють діяльність товариства у випадку систематичного чи грубого порушення законодавства.

Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, в примусовому порядку за рішенням суду юридична особа ліквідується за позовом учасника юридичної особи з підстав допущення при її створенні порушень, які не можна усунути. В інших випадках, встановлених законом, рішення суду про ліквідацію юридичної особи приймається за позовом відповідного органу державної влади (п. 3 ч. 1 ст.110 Цивільного кодексу України).

Отже, учасник товариства може звернутись до суду із позовом про припинення юридичної особи з підстав, передбачених законодавством, лише у випадках, коли має місце факт порушення його суб'єктивного матеріального права або законного інтересу. На момент звернення позивача до суду спору між учасниками з приводу припинення товариства в установленому порядку не було.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України, мають право звертатися фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, для захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

У п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що до корпоративних належать спори за позовами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, пов'язані з вимогами про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття та затвердження.

Частиною 3 статті 144 Цивільного кодексу України встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

- про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про ліквідацію товариства.

За приписами ч. 3 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на момент створення товариства, якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Прийняття рішення про ліквідацію товариства відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Аналогічне положення закріплено у пп. «з» п. 5.3 Статуту товариства.

Статтею 61 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Судом встановлено, що зборами учасників ТОВ «Компанія «Гарант-М» не приймалось рішення про ліквідацію товариства. На момент звернення позивача до суду з позовом збори учасників з приводу ліквідації товариства також не скликались.

В силу вищенаведеної норми ч. 4 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» позивачу, як учаснику, що володіє 50% голосів, надано право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, такий учасник вправі скликати загальні збори учасників.

На момент звернення позивача до суду з позовом питання про проведення загальних зборів щодо припинення товариства позивачем не порушувалось. Лише під час розгляду даної справи, вже після подачі позову, позивачем було направлено учаснику товариства ОСОБА_2 пропозицію підписати протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Гарант-М» від 23.03.2015 р. з питання припинення товариства.

Отже, позивачем не доведено факту порушення його корпоративних прав щодо прийняття рішення про припинення товариства на момент звернення до суду з позовом.

Частиною 4 статті 87 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на момент створення товариства, встанволено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

На момент реєстрації ТОВ «Компанія «Гарант-М» для створення товариства вимагалось внесення учасниками тільки 50% статутного капіталу. Решта 50% статутного капіталу могла бути внесена протягом року після створення товариства. Отже, факт невнесення учасниками решти 50% статутного капіталу не перешкоджав державній реєстрації ТОВ «Компанія «Гарант-М» і його функціонування як юридичної особи.

Державний реєстратор Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області надала заперечення на позов, в яких проти позову заперечує, оскільки в позовній заяві з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України позивачем не вказано, ким та які були допущені порушення при створенні юридичної особи, які не можна усунути, адже відповідно до п. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією із підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути. Заявником були надані документи для здійснення державної реєстрації у повному обсязі, підстав для залишення їх без розгляду державний реєстратор не мав. Державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-М» у повній мірі були виконані всі необхідні, передбачені законодавством дії.

Таким чином, порушення, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не є такими, що були допущені при створенні юридичної особи. Крім того, законодавство не містить заборони щодо права учасників внести решту 50% внесків до статутного капітулу, довівши його до необхідного рівня. Тобто допущене порушення, на яке посилається позивач, не є таким, яке неможливо усунути.

Відповідно до довідки Вільнянської міжрайонної ДПІ Запорізької області від 15.05.2009 р. № 40 ТОВ «Компанія «Гарант-М» взято на облік в органах державної податкової служби.

Суд витребував у відповідачів 1 і 2 документи, які підтверджують здійснення товариством господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, однак вимоги суду відповідачами не виконані, тому суд оцінює наявні докази.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2008 р. між комунальним підприємством «Водоканал» та ТОВ «Компанія «Гарант-М» укладено договір № 5494 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації по майданчику: по АДРЕСА_2 (адреса місцезнаходження товариства згідно статуту). Договір укладено строком до 20.05.2009 р. з наступною пролонгацією в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору.

Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області надала господарському суду довідку про те, що станом на 24.02.2015 р. по ТОВ «Компанія «Гарант-М» обліковується податковий борг по рентній платі за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення) у сумі 168,87 грн.

Також товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гарант-М» був укладений договір про постачання електричної енергії № 718 від 01.11.2008 р. з ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Вільнянського РЕМ, що встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. у справі № 908/1714/14. Актом звірки взаємних розрахунків Вільнянського РЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Гарант-М» № 718 від 29.05.2014 р. засвідчено наявність заборгованості товариства перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» в сумі 1787,69 грн.

До матеріалів справи позивачем наданий договір від 27.12.2014 р. б/н, укладений між учасниками товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у якому сторони підтверджують, що станом на дату укладення цього договору, у зв'язку з кризовою ситуацією в державі та матеріальною неспроможністю учасників, з моменту заснування і по теперішній час товариство не вело жодної діяльності, направленої на отримання прибутку. Також сторони підтверджують, що фактичне місце ведення діяльності товариства є відсутнім, адже ніякої діяльності товариство не здійснює. Товариство не відкривало банківського рахунка і не отримувало кредитів. Цим договором сторони домовились, що учасник ОСОБА_2, який є директором товариства, без письмової згоди іншого учасника - ОСОБА_1 не буде здійснювати жодних дій від імені товариства, зокрема відкривати і закривати поточні та інші рахунки в кредитних установах, укладати договори (угоди), правочини, трудові договори, брати найманих працівників, у тому числі за цивільно-правовими договорами, не видавати доручення та довіреності.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення учасників товариства суд дійшов висновку, що фактично подання позову в даній справі обумовлено використанням ТОВ «Компанія «Гарант-М» виробничого приміщення по АДРЕСА_2 у якості своєї юридичної адреси.

Так, ТОВ «Компанія «Гарант-М» використовує земельну ділянку та офісні і складські приміщення по АДРЕСА_2, на підставі договору позички від 21.11.2013 р. б/н, укладеного між ТОВ «Компанія «Гарант-М», з одного боку, та учасниками товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з іншого боку, строком дії з 23.11.2013 р. до 22.10.2016 р. На даний час власниками земельної ділянки та виробничо-складської будівлі літ. А по АДРЕСА_2 є в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що підтверджується їх свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 17.02.2014 р.

У відзиві на позов відповідач-1 зазначає, що, на його думку, позивач просить ліквідувати ТОВ «Компанія «Гарант-М», оскільки існування цього товариства перешкоджає укладенню договорів щодо цього приміщення на постачання електроенергії, тепла, тощо із фізичними особами.

Підтвердженням існування такого спору є те, що за позовом власників виробничого приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ТОВ «Компанія «Гарант-М» та Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області Вільнянським районним судом Запорізької області прийнято рішення від 08.04.2014 р. у справі № 314/1633/14-ц, яким зобов'язано державного реєстратора Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області внести запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність ТОВ «Компанія «Гарант-М» за місцезнаходженням: АДРЕСА_2. Суд дійшов висновку, що перший відповідач без будь-яких правових підстав надав другому відповідачу відомості щодо його місцезнаходження за цією адресою, до якої ТОВ «Компанія «Гарант-М» не має ніякого відношення та фактично не знаходиться там.

Отже, між сторонами фактично існує спір щодо використання виробничої будівлі літ.А по АДРЕСА_2, а не корпоративний спір щодо управління товариством.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, які корпоративні права позивача є порушеними. Як пояснив позивач в судовому засіданні, невнесення решти статутного капіталу перешкоджає позивачу як учаснику здійснювати його корпоративні права на управління товариством. Однак прийняття судом рішення про припинення товариства не відновить права позивача на участь в управлінні товариством, оскільки в такому випадку корпоративні права позивача припиняться. Спосіб захисту повинен бути адекватним змісту порушеного права. У випадку, якщо позивач не бажає приймати подальшу участь в товаристві, він не позбавлений права у будь-який час вийти з товариства.

Прийняття рішення про припинення товариства є рівним правом обох учасників товариства, як позивача, так і відповідача, і за відсутності передбачених законом підстав для припинення товариства у суду не має підстав приймати рішення з приводу припинення товариства, враховуючи думку лише одного з учасників, оскільки прийняття рішення про припинення товариства є прерогативою та виключною компетенцією загальних зборів учасників.

Враховуючи викладене, з урахуванням заявлених підстав позову та встановлених судом обставин, суд відмовляє позивачу в позові.

Клопотання про застосування позовної давності судом не розглядається, оскільки в позові відмолено по суті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано 25.05.2015 р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.