Рішення

від 12.05.2015 по справі 910/4289/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015Справа №910/4289/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТ Групп";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг";

про стягнення 229 781,90 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Карпенко Т. О., представник, довіреність № 21/Д від 12.03.2015 р.;

Від відповідача: Черевик Ю. В., представник, довіреність № б/н від 16.03.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 197 763,08 грн. основного боргу, 14 681,57 грн. інфляційної складової боргу, 1 534,88 грн. трьох відсотків річних, 15 802,37 грн. пені, а також 4 595,64 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/4289/15-г.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 29.04.2015 р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 177 763,08 грн. основного боргу, 46 870,48 грн. інфляційних втрат, 2 653,49 грн. трьох відсотків річних, 35 191,5 грн. пені, а також 5 249,56 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що вищевказана заява позивача не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

У судовому засіданні 12.05.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні та у своєму письмовому відзиві на позов проти наявності основного боргу не заперечував, однак у задоволенні позову просив відмовити з огляду на не встановлення сторонами строку оплати за актами здачі-прийняття робіт.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТ Групп" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (замовник) 01.11.2014 року було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу №01/11-14, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажів власними засобами, а замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги та сплатити їх на умовах цього договору. (п. 1.1 договору)

Пунктом 2.1. договору сторони встановили, що вартість послуг по перевезенню вантажів становить: при перевезенні на відстань до 1 км - 5 гривевь 00 копійок, без ПДВ, за 1 тонну перевезеного вантажу; при перевезенні на відстань від 1 км до 1,5 км - 4 гривні 15 копійок, без ПДВ, за 1 тонну перевезеного вантажу; при перевезенні на відстань від 1,5 км до 2 км - 3 гривні 30 копійок, без ПДВ. за тонну/кілометр перевезеного вантажу; при перевезенні на відстань 25 км - 1 гривня 20 копійок, без ПДВ, за тонну/кілометр перевезеного вантажу.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору розмір плати за надання послуг визначається сторонами в акті наданих послуг виходячи із фактичної вартості перевезення вантажу. Оплата послуг здійснюється за фактично надані послуги протягом 4 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг. Моментом підписання акту наданих послуг є дата, зазначена в акті.

На виконання умов договору позивач здійснив перевезення вантажів на загальну суму 378 645,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: №ОУ-0000031 від 11.11.2014 на суму 140 882,73 грн.; №ОУ-0000038 від 21.11.2014 на суму 167 367,91 грн. та №ОУ-0000045 від 30.11.2014 на суму 70 395,17 грн., які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо перевезення визначених вантажів.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату наданих послуг належним чином не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість, яка станом на день розгляду справи складає 177 763,08 грн.

У матеріалах справи міститься акт звіряння розрахунків за спірним договором, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, згідно якого відповідач визнає станом на 15.12.2014 р. заборгованість перед позивачем в розмірі 237 763, 10 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, а відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною першою статті 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що оплата послуг здійснюється за фактично надані послуги протягом 4 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 177 763,08 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати послуг виконавця, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до заяви про збільшення позовних вимог, господарський суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 35 191,05 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, який доданий до позовної заяви, визнав його обґрунтованим, та задовольняє вимогу про стягнення 3% річних у сумі 2 653,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 46 870,48 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТ Групп" підлягають задоволенню повністю, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7А, офіс 8-5; ідентифікаційний код 36858306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТ ГРУПП" (50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз'їзду, буд. 36; ідентифікаційний код 39361108) 177 763 (сто сімдесят сім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 08 коп. основного боргу, 35 191 (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто одну) грн. 05 коп. пені, 2 653 (дві тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 49 коп. 3% річних, 46 870 (сорок шість тисяч вісімсот сімдесят) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 5 249 (п'ять тисяч двісті сорок девять) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 15.05.2015 р.