Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/5120/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/5120/15-г За позовом Приватного підприємства "КОНГРЕС - ОХОРОНА"

До Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

Про стягнення 35 136, 00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Скиба І.Г. - представник (дов. № б/н від 26.01.2015 р.)

від відповідача Напханюк І.Ю. - представник (дов. № 101-1/01 від 05.01.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Конгрес-охорона" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 196889,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог щодо сплати вартості наданих позивачем послуг за договором про закупівлю послуг № 29 від 24.03.2014 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 158400,00 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач також просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 18058,17 грн., 3% річних в розмірі 2041,92 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 18389,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/5120/15-г та призначено розгляд справи на 31.03.2015 р.

24.03.2015р. відділом діловодства суду від позивача одержано клопотання про зменшення позовних вимог. Згідно даного клопотання позивач у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основної заборгованості просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача основний борг в розмірі 105984,00 грн. та 38489,43 грн. штрафних санкцій.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. представник відповідача подав суду відзив на позов, у якому наводить заперечення щодо позовних вимог позивача та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав відсутності бюджетного фінансування для оплати наданих позивачем послуг.

У судовому засіданні 31.03.2015р. оголошено перерву до 14.04.2015р.

У судовому засіданні 14.04.2015 р. представник позивача подав суду клопотання про зменшення позовних вимог. Згідно даного клопотання позивач у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основної заборгованості просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача основний борг в розмірі 70272,00 грн. та 38489,43 грн. штрафних санкцій. Разом - 108761,43 грн.

Розглянувши у судовому засіданні 14.04.2015 р. заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначив наступне.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі вправі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 14.04.2015р. оголошено перерву до 24.04.2015р.

Представники сторін у судовому засіданні 24.04.2015 р. подали суду клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У судовому засіданні 24.04.2015 р. оголошено перерву до 18.05.2015 р. о 15 год. 40 хв.

29.04.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача заяву про зменшення позовних вимог, у якій останній просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині штрафних санкцій у розмірі 38 489, 43 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2015 р. підтримав вказану заяву, представник відповідача не заперечував проти її задоволення.

Оцінюючи вказану заяву, суд зазначає, що за своїм змістом розглядувана заява є заявою про відмову від позову в частині стягнення 38 489, 43 грн.: пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні заяви позивача про часткову відмову від позову, так як ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а отже відмова позивача від позову приймається судом.

За таких обставин, ухвалою суду від 18.05.2015 р. провадження у справі №910/5120/15-г в частині стягнення з відповідача 38489,43 грн. (пені в розмірі 18058,17 грн., 3% річних в розмірі 2041,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 18389,34 грн.) припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. представник позивача подав суду клопотання про зменшення позовних вимог. Згідно даного клопотання позивач у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основної заборгованості просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача основний борг в розмірі 35 136, 00 грн.

Розглянувши у судовому засіданні 18.05.2015 р. заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначив наступне.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі вправі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 18.05.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2014 р. між Приватним підприємством «Конгрес-Охорона» (виконавець) та Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (замовник) був укладений договір № 29 від 24.03.2014 р. про закупівлю послуг (Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується надати замовникові послуги за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 11 з 01.03.2014 р. до 31.12.2014 р., а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2. Договору, найменування послуг : послуги, пов'язані з особистою безпекою (послуги з охорони адміністративної будівлі Дарницької районної в місті Києві державною адміністрацією).

За змістом п. 2.1. Договору, його ціна становить 183600, 00 грн.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. Договору, послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання акта прийому-здачі робіт (послуг). Виконавець до 5 числа кожного місяця направляє замовнику акт прийому-здачі робіт (послуг), а замовник протягом 3 днів підписує його або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником грошових коштів протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акта прийому-здачі робіт (послуг).

Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди № 1 до Договору, загальна ціна Договору складає 176 256, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів прийому-здачі робіт (послуг) за Договором, за період з березня 2014 р. по грудень 2014 р. позивачем було надано відповідачеві послуг на суму 176 256, 00 грн.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останній частково розрахувався за надані послуги за Договором, однак станом на час розгляду спору судом заборгованість відповідача складає 35 136, 00 грн., доказів іншого сторонами суду не надано.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 136, 00 грн. основного боргу за Договором (згідно з заявою про зменшення розміру позовних вимог, поданою 18.05.2015 р.).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав, відповідач в свою чергу вартість наданих позивачем послуг в повному обсязі, а саме в розмірі 35 136, 00 грн. не сплатив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, факт прострочення виконання зобов'язання по оплаті коштів у розмірі 35 136, 00 грн. судом встановлено.

За відсутності доказів зворотного, несплата вартості наданих послуг вважається судом невиконанням умов Договору.

Крім того, дана позиція суду підтверджується позицією Вищого господарського суду України, викладеної в Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2014р. «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)», де у п.5 зазначено наступне.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 N 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Таким чином, викладені у відзиві заперечення відповідача щодо відсутності коштів бюджетного фінансування не приймаються судом.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 35 136, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Отже, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, 11, ідентифікаційний код 37388222) на користь Приватного підприємства «Конгрес-Охорона» (02088, м. Київ, вул. Дяченка, 20-В, кв. 66, ідентифікаційний код 34967902) основний борг у розмірі 35 136 (тридцять п'ять тисяч сто тридцять шість) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 25.05.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева