Рішення

від 12.05.2015 по справі 910/4612/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015Справа №910/4612/15-г Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецькмашсервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго"

про стягнення 358 824,24 грн.

Представники сторін:

від позивача: Підворчан О.Д. представник за довіреністю № 15 від 17.11.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецькмашсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго" про стягнення 358 824,24 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.07.2012 року між ним та відповідачем укладено договір №4 на виготовлення позивачем та передачу у власність відповідачу запасної частини турбокомпресору ГТТ -3М, а саме обойму 4-х канавочну за кресленням 178.01.РСБ7.

На виконання умов договору, 18.08.2010 року позивач передав, а відповідач отримав товар.

Проте, відповідачем в порушення умов договору здійснив часткову оплату за товар.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.03.2015 року.

В судове засідання 24.03.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 02.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.03.2015 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 12.05.2015 року.

В судове засідання 12.05.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 02.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 31734146 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 02.03.2015 року, він повернувся в суд у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

А відповідно до повернутого конверта №01030 31736092 з направленням ухвали від 24.03.2015 року, він повернувся в суд у зв'язку з тим, що за зазначеною адресою не проживає (виїхали 30.03.2015 р.).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, будинок 19, офіс 300, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.02.2015 та на 12.05.2015 року є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

13.07.2012 року між товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецькмашсервіс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго" (покупець) укладено договір №4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити запасну частину турбокомпресору ГТТ -3М, а саме обойму 4-х канавочну за кресленням 178.01.РСБ7.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами (в тому числі шляхом факсимільним зв'язком) і діє до 31.12.2012р., а в частині гарантійних і фінансових зобов'язань до повного виконання (п.9.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору, загальна вартість товару, по даному договору включаючи вартість упаковки становить 330 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 55 000,00 грн.

Покупець забирає товар на умовах самовивозу зі складу постачальника, м. Полтава (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору термін поставки товару становить протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору.

В матеріалах справи наявна видаткова накладна № РН-0000004 від 18.07.2012 року на суму 330 000,00 грн., якою підтверджено передання товару позивачем відповідачу.

Також, в матеріалах справи наявна довіреність №15 від 17.07.2012 року на отримання цінностей згідно договору №4 від 13.07.2012 року від позивача, а саме: обойму 4-х канавочну за кресленням 178.01.РСБ7.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.2 договору, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальнику в термін, що не перевищує 28 календарних днів з дати поставки.

Відповідачем здійснено часткову оплату по договору в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1715 від 06.02.2014 року та №1470 від 21.11.2012 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №4 від 13.02.2009 року у відповідача перед позивачем в сумі 230 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 83 133,42 грн., індекс інфляції в розмірі 29 130,00 грн., три проценти річних в розмірі 16 560,82 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.3 договору, у випадку порушення строків оплати товару, відповідно до п.2.2 покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від не оплаченої суми за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 330 000,00 16.08.2012 - 20.11.2012 97 7.5000 0.041 13 118,85 280 000,00 21.11.2012 - 16.02.2013 88 7.5000 0.041 10 098,36

За перерахунком суду загальний розмір пені становить 23 217,21 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 23 217,21 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 59 916,21 грн. не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 16 560,82 грн. та індекс інфляції в розмірі 29 130,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 330 000,00 16.08.2012 - 21.11.2012 98 3 % 2 658,08 280 000,00 22.11.2012 - 06.02.2014 442 3 % 10 172,05 230 000,00 07.02.2014 - 25.08.2014 200 3 % 3 780,82 За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 16 610,95 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути три проценти річних в розмірі 16 560,82 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 16 560,82 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Лист Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р «Рекомендація Верховного Суду України щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ» передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу грн.Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 16.08.2012 - 20.11.2012 330 000,00 1.000 -0,33 329 999,67 21.11.2012 - 05.02.2014 280 000,00 1.009 2 515,96 282 515,96 06.02.2014 - 25.08.2014 230 000,00 1.127 29 173,15 259 173,15 За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 31 688,78 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути індекс інфляції в розмірі 29 130,00 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 29 130,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго" (02160, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 19, офіс 300, код ЄДРПОУ 35207616) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецькмашсервіс" (93400, Луганська обл.., місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, будинок 11-А, квартира 55, код ЄДРПОУ 33792101) основний борг в розмірі 230 000 (двісті тридцять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 23 217 (двадцять три тисячі двісті сімнадцять) грн. 21 коп., три проценти річних в розмірі 16 560 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 82 коп., індекс інфляції в розмірі 29 130 (двадцять дев'ять тисяч сто тридцять) грн. 00 коп., та судовий збір в розмірі 5 978 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 02 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.05.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий