Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/6747/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/6747/15-г За позовом Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана»

про стягнення 63 480,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від прокуратури: Шиленко М.В. - посвідчення № 029582 від 13.10.2014 р.

від позивача: Пустовойтова Н.І. по довіреності № б/н від 10.04.2015 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана» про стягнення 63 480,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів № 5 від 11.02.2013 р., № 14 від 01.04.2013 р., № 20 від 12.04.2013 р. про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р., відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, порушено провадження по справі № 910/6747/15-г та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2015 р.

10.04.2015 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшло клопотання про долучення додаткових документів на вимогу ухвали суду.

10.04.2015 р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів на вимогу ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2015 р., враховуючи нявку в судове засідання відповідача, керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом відкладено розгляд даної справи на 18.05.2015 р.; повторно запропоновано відповідачу надати суду письмовий відзив на позов.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 18.05.2015 р. підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 19.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Чинне законодавство України гарантує власнику охорону його законних прав. Так, згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності, ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 15 Цивільного кодексу України власнику гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту свого особистого майнового права є припинення дій, які порушують право, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1.3. Статуту Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», зареєстрованого 22.11.2010 року (надалі - Статут), Панфильська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» (надалі - Станція) безпосередньо підпорядкована Національному науковому центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» (надалі - Інститут) та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України (надалі - Академія), як органу управління державним майном, закріпленим за Станцією.

Пунктом 3.1. Статуту передбачено, що Станція є державною бюджетною науковою установою.

Згідно з п. 3.3. Статуту, Станція заснована на державній власності на основні засоби, інше майно, закріплене за нею Академією та придбане за рахунок коштів загального або спеціального фондів Державного бюджету, що є економічною основою її діяльності.

Пунктом 7.4 Статуту передбачено, що Станція може мати фінансові надходження за науково-дослідні роботи, виконані за договорами з Мінагрополітики, іншими міністерствами та відомствами, підприємствами, організаціями різних форм власності, а також від реалізації продукції та сировини, триманої в результаті проведення науково-дослідних робіт та діяльності, пов'язаної з впровадженням науково-технічної продукції.

Позовні вимоги обґрунтовуються фактом наявності заборгованості перед Панфильською дослідною станцією Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», яка є державною бюджетною науковою установою, що призводить до підривання економічних засад діяльності Панфильської дослідної станції Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», а відтак звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до господарського суду з позовом, що розглядається у даній справі, направлено на захист його охоронюваних законом інтересів.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Прокуратурою було встановлено, що 11.02.2013 року між Панфильською дослідною станцією Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» та ТОВ «Согдіана» укладено договір № 5 про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року, згідно умов п. 1 якого Панфильська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» зобов'язується відпустити ТОВ «Согдіана» з урожаю 2012 року насіння таких культур: кукурудза «Острич» гібрид 1 покоління в кількості 3 тони за ціною 9 000,00 грн. за тону. Загальна вартість насіння становить 27 000,00 грн., а ТОВ «Согдіана» зобов'язується закупити вказану кількість насіння кукурудзи.

Згідно з п. 2 договору № 5 від 11.02.2013 р., ТОВ «Согдіана» зобов'язується оплатити 50 % вартості насіння до 28.02.2013 року, решту суми - до 30.06.2013 року.

Відповідно до п. 3 договору № 5 від 11.02.2013 р., даний договір не може бути розірваний однією із сторін без узгодження з другою стороною. Договір складений в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу для кожної із сторін.

04.04.2013 року Панфильська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» відповідно до накладної № 25 передала ТОВ «Согдіана» насіння кукурудзи «Острич» гібрид 1 покоління в кількості 3 тони за ціною 9 000,00 грн. за тону та 100 мішків на загальну вартість 27 000,00 грн., які відповідно до довіреності № 3 від 28.03.2013 року отримано директором ТОВ «Согдіана» Меджидовим Т.Г.

12.02.2013 року ТОВ «Согдіана» в якості часткової оплати за отримане насіння відповідно до виписки з банківського рахунку перерахувало Панфильській дослідній станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» 13 500,00 грн.

Однак, в подальшому ТОВ «Согдіана» в порушення умов п. 2 договору № 5 від 11.02.2013 року решту суми в строк до 30.06.2013 року на адресу Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» до теперішнього часу не перерахувало.

Відповідно до розрахунку Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» станом на 01.03.2015 року заборгованість ТОВ «Согдіана» за договором № 5 від 11.02.2013 року про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культурі з і врожаю 2012 року складає 13 500,00 грн.

01.04.2013 року між Панфильською дослідною станцією Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» та ТОВ «Согдіана» укладено договір № 14 про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року, згідно умов п. 1 якого Панфильська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» зобов'язується відпустити ТОВ «Согдіана» з урожаю 2012 року насіння таких культур: ячмінь «Серпанок» гібрид 1 репродукції в кількості 3 тони за ціною 3 200,00 грн. за тону. Мішки в кількості 60 щт. за ціною 3,00 грн./шт. Загальна вартість насіння становить 9 780,00 грн., а ТОВ «Согдіана» зобов'язується закупити вказану кількість насіння.

Згідно з п. 2 договору № 14 від 01.04.2013 р., ТОВ «Согдіана» зобов'язується оплатити 50 % вартості насіння до 30.01.2013 року, решту суми - до 30.06.2013 року.

Відповідно до п. 3 договору № 14 від 01.04.2013 р., даний договір не може бути розірваний однією із сторін без узгодження з другою стороною. Договір складений в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу для кожної із сторін.

04.04.2013 року Панфильська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» відповідно до накладної № 26 передала ТОВ «Согдіана» насіння ячменю «Серпанок» гібрид 1 репродукції в кількості 3 тони за ціною 3 200,00 грн. за тону та 60 мішків на загальну вартість 9 780,00 грн., які відповідно до довіреності № 3 від 28.03.2013 року отримано директором ТОВ «Согдіана» Меджидовим Т.Г.

Однак, в подальшому ТОВ «Согдіана» в порушення умов п. 2 договору № 14 від 1.04.2013 року своє зобов'язання щодо оплати 50 % вартості насіння в строк до 30.04.2013 року, та решти - в строк до 30.06.2013 року на адресу Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Таціональної академії аграрних наук України» до теперішнього часу не виконало.

Відповідно до розрахунку Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» станом на 01.03.2015 року заборгованість ТОВ «Согдіана» за договором № 14 від 01.04.2013 року про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з врожаю 2012 року складає 9 780,00 грн.

12.04.2013 року між Панфильською дослідною станцією Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» та ТОВ «Согдіана» укладено договір № 20 про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року, згідно умов п. 1 якого Панфильська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» зобов'язується відпустити ТОВ «Согдіана» з урожаю 2012 року насіння таких культур: ячмінь «Серпанок» гібрид 1 репродукції в кількості 20 тон за ціною 3 200,00 грн. за тону. Мішки в кількості 400 шт. за ціною 3,00 грн./шт. Загальна вартість насіння становить 65 200,00 грн., а ТОВ «Согдіана» зобов'язується закупити вказану кількість насіння.

Згідно з п. 2 договору № 20 від 12.04.2013 р., ТОВ «Согдіана» зобов'язується оплатити 50 % вартості насіння до 30.04.2013 року, решту суми - до 30.06.2013 року.

відповідно до п. 3 договору № 20 від 12.04.2103 р., даний договір не може бути розірваний однією із сторін без узгодження з другою стороною. Договір складений в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу для кожної із сторін.

12.04.2013 року Панфильська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» відповідно до накладної № 34 передала ТОВ «Согдіана» насіння ячменю «Серпанок» гібрид 1 репродукції в кількості 7,812 тон за ціною 3 200,00 грн. за тону на загальну вартість 24 998,40 грн., яке відповідно до довіреності № 6 від 12.04.2013 року отримано директором ТОВ «Согдіана» Меджидовим Т.Г.

15.04.2013 року Панфильська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» відповідно до накладної № 36(а) передала ТОВ «Согдіана» насіння ячменю «Серпанок» гібрид 1 репродукції в кількості 12,188 тон за ціною 3 200,00 грн. за тону на загальну вартість 40 201,60 грн., які відповідно до довіреності № 6 від 12.04.2013 року отримано директором ТОВ «Согдіана» Меджидовим Т.Г.

02.04.2013 року ТОВ «Согдіана» в якості часткової оплати за отримане насіння відповідно до виписки з банківського рахунку перерахувало Панфильській дослідній станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» 25 000,00 грн.

Однак, в подальшому ТОВ «Согдіана» в порушення умов п. 2 договору № 20 від 12.04.2013 року решту суми в строк до 30.06.2013 року на адресу Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» до теперішнього часу не перерахувало.

Відповідно до розрахунку Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» станом на 01.03.2015 року заборгованість ТОВ «Согдіана» за договором № 20 від 12.04.2013 року про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року складає 40 200,00 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» станом на 01.03.2015 року заборгованість ТОВ «Согдіана» за договором № 5 від 11.02.2013 року про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року складає 13 500,00 грн., за договором № 14 від 01.04.2013 року про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року складає 9 780,00 грн., за договором № 20 від 12.04.2013 року про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року складає 40 200,00 грн., а всього - 63 480,00 грн.

27.11.2014 року Панфильська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» направила директору ТОВ «Согдіана» Меджидову Т.Г. претензію № 192, в якій значила про наявність перед Панфильською дослідною станцією Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» боргу ТОВ «Согдіана» в розмірі 63 480,00 грн. за придбане за зазначеними договорами насіння та вказувала на необхідність його сплати.

Однак, вимоги Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» про необхідність сплати вказаного боргу, ТОВ «Согдіана» залишені без задоволення.

За таких обставин, Прокурор Яготинського району Київської області звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана» про стягнення 63 480,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за спірними договорами, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за даними договорами виконав неналежним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі надані учасниками судового процесу докази та пояснення в сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана» про стягнення 63 480,00 грн., у зв'язку з неналежним виконанням договорів № 5 від 11.02.2013 року про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року, № 14 від 01.04.2013 року про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року, № 20 від 12.04.2013 року про закупівлю елітного насіння ярих і озимих культур з урожаю 2012 року, що підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим дані вимоги підлягають задоволенню.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Согдіана» і стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана» (04112, м. Київ, вул. Ґонти, 3-А, код ЄДРПОУ 25288433) на користь Панфильської дослідної станції Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» (07750, Київська область, Яготинський район, село Панфили, вул. Центральна, 2, код ЄДРПОУ 00496871) заборгованість у розмірі 63 480 (шістдесят три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Согдіана» (04112, м. Київ, вул. Ґонти, 3-А, код ЄДРПОУ 25288433) в дохід Державного бюджету України 1 269 (одна тисяча двісті шістдесят дев'ять) грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 25.05.2014 р.

Суддя Т.Ю. Трофименко