Рішення

від 20.05.2015 по справі 910/6572/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/6572/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМ Бакалія»

до Фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича

про стягнення заборгованості за договором в розмірі 42 328,76 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Тарасенко В.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМ Бакалія» (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором в розмірі 42 328,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/6572/15-г, розгляд справи призначено на 22.04.2015 р.

21.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи.

22.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

22.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 22.04.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/6572/15-г позивач не виконав.

У судове засідання 22.04.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/6572/15-г відповідач не виконав.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд задовольнив вищезазначене клопотання.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 22.04.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 20.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/6572/15-г та задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 20.05.2015 р.

20.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 20.05.2015 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 20.05.2015 р. не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 20.05.2015 р. клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку із його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 р. між Фізичною особою - підприємцем Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМ Бакалія» (далі - позивач, постачальник) було укладено Договір поставки товару № 788 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного Договору.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору вартість партії товару визначається в накладних виписаних на підставі замовлення згідно з цінами затвердженими сторонами в специфікації.

Покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 28 банківських днів з моменту отримання товару.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає про те, що за період дії Договору відповідачу було поставлено товар на суму 28 030,95 грн., в свою чергу відповідачем не було оплачено поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 28 030,95 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме належним чином засвідчені копії видаткових накладних, та встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар за Договором на загальну суму 28 030,95 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний підписаний сторонами Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 28 030,95 грн.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 28 030,95 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 28 030,95 грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 8 454,58 грн. та 3 % річних в сумі 843,23 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 8 454,58 грн. та 3 % річних в сумі 843,23 грн.

Крім того, позивачем була подана заява про забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Мотивуючи свою заяву про забезпечення позову, позивач, зокрема, зазначає суду про те, що ціна позову є значною та в разі неможливості виконання рішення суду позивач може понести збитки.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, належних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, в разі задоволення позову, суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Проте, позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат у розмірі 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 66, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Бакалія" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

2. Судовий збір за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покласти на позивача.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, будинок 19, квартира 36; ідентифікаційний номер картки платника податку: 2625110834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Бакалія" (04201, м. Київ, вулиця Бережанська, будинок 18, квартира 27; ідентифікаційний код: 36291295) заборгованість у розмірі 28 030 (двадцять вісім тисяч тридцять) грн. 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 454 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 58 коп., 3% річних в розмірі 843 (вісімсот сорок три) грн. 23 коп. та судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.00 коп.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя О.В. Нечай