Рішення

від 20.05.2015 по справі 910/6998/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/6998/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фібратекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Расалес Тур»

про стягнення боргу в розмірі 46 180,82 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Верес М.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фібратекс» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Расалес Тур» (далі - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 46 180,82 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/6998/15-г, розгляд справи призначено на 22.04.2015 р.

17.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 22.04.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/6998/15-г позивач виконав.

У судове засідання 22.04.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/6998/15-г відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 22.04.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/6998/15-г, розгляд справи було відкладено на 20.05.2015 р.

15.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 20.05.2015 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.05.2015 р. не з'явився.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фібратекс» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Расалес Тур» (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір № 29 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на підставі заявки покупця поставити і передати покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами у відповідній накладній та рахунку-фактури, який постачальник надає покупцю. Ціна на товар вказується у гривнях.

Пунктами 5.2 та 5.3 Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати отримання товару покупцем. Зобов'язання покупця по оплаті товару вважається виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає про те, що за весь період дії Договору відповідачу було поставлено товар на суму 40 718,00 грн., в свою чергу відповідачем було не в повному обсязі оплачено поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 33 718,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 633 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Позивачем долучено до позовної заяви належним чином засвідчені копії наступних видаткових накладних:

- № 159 від 01.08.2014 р. на суму 4 184,00 грн.,

- № 158 від 01.08.2014 р. на суму 4 522,00 грн.,

- № 157 від 01.08.2014 р. на суму 3 936,00 грн.,

- № 156 від 01.08.2014 р. на суму 7 040,00 грн.,

- № 155 від 01.08.2014 р. на суму 11 526,00 грн.,

- № 154 від 01.08.2014 р. на суму 2 366,00 грн.,

- № 153 від 01.08.2014 р. на суму 1 752,00 грн.,

- № 152 від 01.08.2014 р. на суму 1 752,00 грн.;

- № 151 від 01.08.2014 р. на суму 602,00 грн.;

- № 150 від 01.08.2014 р. на суму 1 408,00 грн.;

- № 215 від 16.09.2014 р. на суму 1 028,00 грн.;

- № 214 від 16.09.2014 р. на суму 602,00 грн.

З вказаних вище видаткових накладних вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу товар за Договором на загальну суму 40 718,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

15.05.2015 р. позивач надав суду в якості доказів оплати відповідачем основного боргу копію банківської виписки по особовому рахунку позивача.

Судом встановлено, що борг за поставлений товар за Договором у розмірі 33 718,00 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду 16.04.2015 р.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 33 718,00 грн. основного боргу за поставлений товар підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 127,92 грн. інфляційної складової боргу, 588,85 грн. трьох відсотків та 5 746,05 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховані зазначені суми. А тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 588,85 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 127,92 грн.

Згідно з п. 9.2.1 Договору у разі прострочення повної чи часткової оплати на строк понад 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення понад 15 календарних днів.

Сторони також встановили позовну давність тривалістю у 3 (три) роки для вимог про стягнення неустойки (п. 12.2 Договору).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 5 746,05 грн., у зв'язку з простроченням оплати поставленого товару за Договором.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі № 910/6998/15-г в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в розмірі 33 718,00 грн. підлягає припиненню, в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що станом на дату подання позовної заяви до господарського суду міста Києва у відповідача перед позивачем існувала прострочена заборгованість за Договором, судовий збір повинно бути покладено на відповідача, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій (бездіяльності) відповідача.

З огляду на викладене, керуючись статтями 4, 49, 80, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/6998/15-г в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Расалес Тур" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібратекс" заборгованості в розмірі 33 718 (тридцять три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. припинити.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Расалес Тур" (04136, м. Київ, вулиця Маршала Гречка, будинок 3; ідентифікаційний код: 38778097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібратекс" (04655, м. Київ, Московський проспект, будинок 23; ідентифікаційний код: 38799494) пеню в розмірі 5 746 (п'ять тисяч сімсот сорок шість) грн. 05 коп., 3 % річних в розмірі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 85 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 127 (шість тисяч сто двадцять сім) грн. 92 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя О.В. Нечай