Рішення

від 18.05.2015 по справі 911/938/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа № 911/938/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні системи»

про стягнення 403 097, 66 грн. та зобов'язання передати майно

Представники:

від позивача: Олефіренко А.С.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 403 097, 66 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013, з яких: 364 943, 34 грн. - заборгованості за лізинговими платежами, 33 951, 54 грн. - пені та 4 202, 78 грн. - 3 % річних, а також зобов'язання відповідача передати позивачу колісний навантажувач з бортовим поворотом Caterpillar 242В3, серійний номер САТ0242ВЕSRS01146.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.04.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/938/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 18.05.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача і невиконанням сторонами вимог суду.

Присутній у судовому засіданні 18.05.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 07.05.2015 (вх. № 1826/15 від 14.05.2015), у судове засідання 18.05.2015 не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.05.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.09.2013 між сторонами укладено договір фінансового лізингу № UA149L-13-01, за умовами якого позивач зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до цього договору, і надати його відповідачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі і Загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до відповідача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами.

Відповідно до п. 3.1 договору характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається позивачем у лізинг відповідачу за цим договором, зазначені в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору загальна сума лізингових платежів за договором складається з: відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу відповідача); процентів, збільшених відповідно до п. 4.4 цього договору.

Пунктом 4.2 договору визначено порядок сплати авансового лізингового платежу, пунктом 4.3 - порядок сплати комісійної винагороди, а пунктом 4.4 - зміну процентів у складі лізингового платежу.

Відповідно до п. 4.5 договору відповідач сплачує позивачу платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до цього договору, збільшеному відповідно до п. 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Кінцевою датою сплати для першого лізингового платежу після авансового платежу є:

- в разі, якщо передача предмета лізингу відповідачу відбулася з 1 по 15 число відповідного місяця - перше число місяця, наступного за місяцем відповідної дати передачі;

- в разі, якщо передача предмета лізингу відповідачу відбулася після 15 числа відповідного місяця - перше число другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі.

За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи дату сплати) позивач надає відповідачу рахунок-фактуру на вказану у відповідному договорі електронну адресу відповідача або за допомогою факсимільного зв'язку.

Рахунок-фактура, виставлений позивачем, повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості предмета лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшених відповідно до умов п. 14.4 Загальних умов.

Неотримання рахунку-фактури або несвоєчасне отримання рахунку-фактури не звільняє відповідача від зобов'язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені відповідним договором та вказаними у уточненому загальному графіку лізингових платежів.

Згідно з п. 6.1 договору строк лізингу для цілей даного договору становить 13 місяців.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що всі інші умови лізингу за цим договором визначаються згідно Загальних умов.

Відповідно до п. 8.7 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.

Предмет лізингу зазначений у додатку № 1 до договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013, який є специфікацією.

Додатком № 2 до договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 сторони визначили графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди.

Загальний графік лізингових платежів визначено у додатку № 3 до договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013.

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2013 до договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 сторони домовилися про встановлення уточненого загального графіку платежів до договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 та встановили, що відповідач зобов'язується перераховувати лізингові платежі в терміни та в сумі, що вказані в цій додатковій угоді на умовах, що вказані в договорі фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013, в разі якщо день платежу випадає на вихідний або святковий день, платіж повинен бути здійснений заздалегідь.

На виконання умов договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 позивач придбав у продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» один колісний навантажувач з бортовим поворотом Caterpillar, модель 242В3, серійний номер САТ0242ВЕSRS01146, що підтверджується наявними у матеріалах справи договором CL0731 купівлі-продажу обладнання від 26.09.2013 та актом приймання-передачі обладнання від 30.09.2013.

В подальшому, на виконання умов договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 позивач, на підставі видаткової накладної № 188 від 30.09.2013 та акту прийому-передачі обладнання № 188 від 30.09.2013, передав відповідачу у володіння та користування предмет лізингу - колісний навантажувач з бортовим поворотом Caterpillar 242В3, серійний номер САТ0242ВЕSRS01146.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури на сплату лізингових платежів, зокрема, рахунок-фактура № ЛП-2630 від 25.10.2013 на суму 22 417, 08 грн., рахунок-фактура № ЛП-3276 від 25.11.2013 на суму 22 533, 59 грн., рахунок-фактура № ЛП-3617 від 24.12.2013 на суму 22 595, 28 грн., рахунок-фактура № ЛП-319 від 27.01.2014 на суму 23 412, 24 грн., рахунок-фактура № ЛП-662 від 24.02.2014 на суму 26 702, 02 грн., рахунок-фактура № ЛП-1103 від 25.03.2014 на суму 39 120, 92 грн., рахунок-фактура № ЛП-1460 від 24.04.2014 на суму 38 517, 78 грн., рахунок-фактура № ЛП-1817 від 26.05.2014 на суму 36 790, 67 грн., рахунок-фактура № ЛП-2167 від 23.06.2014 на суму 32 513, 95 грн., рахунок-фактура № ЛП-2525 від 25.07.2014 на суму 30 649, 73 грн., рахунок-фактура № ЛП-2869 від 22.08.2014 на суму 55 185, 99 грн., рахунок-фактура № ЛП-3211 від 24.09.2014 на суму 62 368, 65 грн., рахунок-фактура № ЛП-3654 від 27.10.2014 на суму 22 258, 39 грн., рахунок-фактура № ЛПК-7 від 24.02.2015 на суму 148 039, 92 грн., рахунок-фактура № ЛПК5 від 26.01.2015 на суму 0, 00 грн., рахунок-фактура № ЛПК-29 від 24.12.2014 на суму 8 772, 72 грн., рахунок-фактура № ЛПК-23 від 24.11.2014 на суму 37 667, 94 грн. Загальна сума за зазначеними рахунками-фактури за період з жовтня 2013 року по лютий 2015 року становить 629 546, 87 грн.

Позивач стверджує, що за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року відповідач виконав свої зобов'язання щодо сплати 9 лізингових платежів у розмірі 264 603, 53 грн., що також підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з банку вих. № 71871 від 27.02.2015.

Проте, як стверджує позивач, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач не сплатив лізингові платежі за період з липня 2014 року по лютий 2015, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 364 943, 34 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з повідомленням вих. № 40/02 від 02.02.2015 про порушення договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 з вимогою сплатити суму заборгованості за лізинговими платежами, а також з вимогою вих. № 37/02 від 02.02.2015 про виплату пені за договором фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 у зв'язку із простроченням сплати лізингових платежів. В підтвердження надсилання вказаних повідомлення та вимоги позивачем до суду надано описи вкладення у цінний лист від 02.02.2015 та фіскальні чеки № 2801 від 02.02.2015, № 2800 від 02.02.2015, копії яких залучено до матеріалів справи.

Відповідно до матеріалів справи в подальшому позивач звернувся до відповідача з повідомленням вих. № 58/02 від 23.02.2015 про відмову від договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013, у якому, на підставі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 17.2 Загальних умов, позивач відмовляється від договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 та згідно п. 17.3 Загальних умов вимагає від відповідача повернути предмет лізингу і сплатити суму несплачених лізингових платежів. У зазначеному повідомленні вих. № 58/02 від 23.02.2015 про відмову від договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 позивачем визначено дату, місце та спосіб повернення предмету лізингу. В підтвердження надсилання вказаного повідомлення позивачем до суду надано опис вкладення у цінний лист від 24.02.2015 та фіскальний чек № 4354 від 24.02.2015, копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів та повернення предмету лізингу, на повідомлення та вимоги позивача не відповів, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Згідно з ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ст. 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Отже, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

Відповідно до п. 6.5 Загальних умов по закінченню строку лізингу за відповідним договором предмет лізингу переходить у власність відповідача з підписанням договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі, але в кожному разі за умови, що до такого переходу права власності на предмет лізингу відповідач виплатив позивачу всю відповідну суму договору в повному обсязі, а також в повному обсязі виконав інші свої зобов'язання, передбачені цими Загальними умовами, відповідним договором та договором купівлі-продажу. Право власності на предмет лізингу не переходить до відповідача в тих випадках, коли цими Загальними умовами та/або відповідним договором передбачено повернення відповідного предмета лізингу позивачу.

Статтею 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно з п. 17.2 Загальних умов позивач вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо, зокрема, відповідач не здійснив у строк, встановлений в договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю чи частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 діб з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Відповідно до п. 17.3 Загальних умов у випадку відмови позивача від виконання договору згідно з п. 17.2 Загальних умов, позивач повідомляє про це відповідача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні позивач зазначає відповідну підставу розірвання такого договору з переліку, наведеного у п. 17.2 Загальних умов, а також вимагає повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким договором.

Відмова від договору є вчиненою з моменту, коли відповідач довідався або міг довідатися про таку відмову. Для цілей цих Загальних умов і відповідного договору вважається, що відповідач міг довідатися про відмову від договору на восьмий календарний день після дня направлення йому повідомлення про відмову від договору, незалежно від фактичного отримання відповідачем такої відмови.

Як вже зазначалося вище, позивачем на адресу відповідача 24.02.2015 було направлено повідомленням вих. № 58/02 від 23.02.2015 про відмову від договору фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013, на підставі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 17.2 Загальних умов, з вимогою повернути предмет лізингу і сплатити суму несплачених лізингових платежів. У зазначеному повідомленні позивачем визначено дату, місце та спосіб повернення предмету лізингу, зокрема, дата повернення предмету лізингу вставлена 04.03.2015.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що договір фінансового лізингу № UA149L-13-01 від 26.09.2013 був розірваний в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від вказаного договору, 04.03.2015.

Судом встановлено, що на дату припинення договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з липня 2014 року по лютий 2015 у загальні сумі 364 943, 34 грн.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

А згідно з ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 17.3 Загальних умов після вчинення відмови від договору: відповідач втрачає право на володіння і користування предметом лізингу з дати повернення предмета лізингу, вказаної у повідомленні про відмову від договору; припиняється нарахування лізингових платежів з дати повернення предмета лізингу, вказаної у повідомлені про відмову від договору; зобов'язання сторін, передбачені договором, продовжують бути чинними до їх виконання сторонами, за виключенням тих зобов'язань, які за своєю суттю не можуть бути чинними після відмови від договору і втрати відповідачем права на володіння та користування предметом лізингу; предмет лізингу, передбачений договором, від виконання якого відповідач відмовляється згідно з п. 17.2 Загальних умов, підлягає поверненню позивачу відповідно до правил, визначених в п. 18 Загальних умов.

Відповідно до п. 18.2 Загальних умов предмет лізингу, про повернення якого позивач висунув вимогу згідно з п. 17.3 Загальних умов, підлягає поверненню позивачу відповідачем в строк, зазначений у такій вимозі позивача.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Таким чином, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.10.2013 у справі № 3-31гс13 та від 01.10.2013 у справі № 3-28гс13.

За таких обставин, зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу колісний навантажувач з бортовим поворотом Caterpillar 242В3, серійний номер САТ0242ВЕSRS01146 та стягнення з відповідача лізингових платежів лише в частині відсотків по фінансовому лізингу у розмірі 276 931, 77 грн., а позовні вимоги про стягнення з відповідача лізингових платежів в частині відшкодування вартості об'єкта фінансового лізину, який залишається у власності позивача, у розмірі 88 011, 57 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 14.10 Загальних умов та ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача за порушення строків сплати лізингових платежів пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача за період з 02.02.2014 по 02.02.2015 складає 33 951, 54 грн., а також 3 % річних, які за розрахунком позивача за період з 02.02.2014 по 02.02.2015 складають 4 202, 78 грн.

Згідно з п. 14.10 Загальних умов у випадку прострочення сплати будь-якого платежу відповідач буде зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням Загальних умов) і по дату фактичної сплати відповідачем простроченої суми у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що нарахування пені та 3 % річних здійснено позивачем не тільки на спірні лізингові платежі, а й на попередні лізингові платежі, що були сплачені відповідачем з порушенням строків сплати.

Зважаючи на те, що судом частково задоволено суму заборгованості за лізинговими платежами, а саме лише в частині відсотків по фінансовому лізингу, пеня та 3 % річних підлягають перерахуванню на вказану суму боргу.

За таких обставин, суд здійснив перерахунок пені та 3 % річних як на попередні лізингові платежі, так і на спірні лізингові платежі в частині відсотків по фінансовому лізингу, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 24 870, 99 грн. - пеня та 3 183, 19 грн. - 3 % річних, а тому вимоги в цій частині позову підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання відповідача передати позивачу колісний навантажувач з бортовим поворотом Caterpillar 242В3, серійний номер САТ0242ВЕSRS01146 та стягнення з відповідача 276 931, 77 грн. - основного боргу, 24 870, 99 грн. - пені та 3 183, 19 грн. - 3 % річних.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі, й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013).

За таких обставин, оскільки позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд вважає за необхідне, виходячи із суми заявлених позовних вимог та суми частково задоволених позовних вимог, повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» 6 678, 49 грн. надмірно сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 11363 від 26.02.2015.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні системи» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 153-А, приміщення 1, ідентифікаційний код - 30447443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 34, ідентифікаційний код - 35431993) 276 931 (двісті сімдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 77 коп. - основного боргу, 24 870 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят) грн. 99 коп. - пені, 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн. 19 коп. - 3 % річних та 7 317 (сім тисяч триста сімнадцять) грн. 72 коп. - судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні системи» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 153-А, приміщення 1, ідентифікаційний код - 30447443) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 34, ідентифікаційний код - 35431993) колісний навантажувач з бортовим поворотом Caterpillar 242В3, серійний номер САТ0242ВЕSRS01146.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 34, ідентифікаційний код - 35431993) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 6 678 (шість тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 49 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 11363 від 26.02.2015.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 26.05.2015.

Суддя Т.В. Лутак