Рішення

від 18.05.2015 по справі 914/679/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015 р. Справа№ 914/679/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганекс", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Руком", м.Львів

про стягнення 29 900,08 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Ткач В.Д. - представник (довіреність №1 від 16.01.2015р.)

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Ганекс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Руком" про стягнення 29 900,00 грн. У зв'язку із технічною помилкою допущеною у позовній заяві, позивач подав заяву про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганекс" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руком" заборгованість в розмірі 29 900,08 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.03.2015р. Ухвалою суду від 25.03.2015р. розгляд справи відкладено на 08.04.2015р. Ухвалою суду від 08.04.2015р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 05.05.2015р. Ухвалою суду від 05.05.2015р. розгляд справи відкладено на 18.05.2015р.

Представник позивача подав клопотання (вх.№20181/15 від 18.05.2015р.) про долучення до матеріалів справи копії CMR від 31.07.2013р., позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та додаткових пояснення по справі.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №79011 0281451 0 від 08.05.2015р. - вручено 12.05.2015р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд -

встановив:

Відповідно до заявки №1 від 26.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганекс" (перевізник) за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Руком" (замовник) зобов'язалось здійснити перевезення вантажу за маршрутом Ходорів (Україна) -

Лондон (Великобританія). Відповідно до вказаної заявки вартість перевезення однією одиницею транспортного засобу (від відправника до одержувача) становить 2 400,00 Євро згідно НБУ на день вивантаження,

21.09.2012р. між компанію GANEX EUROPE LTD (експедитор) та ТОВ «Ганекс» (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 19-06/12 відповідно до умов якого, даний договір регламентує взаємовідносини сторін при виконанні експедитором доручень клієнта.

Позивач зазначає, що для перевезення вантажу позивачем на підставі договору №19-06/12 від 21.09.2012р. та заявки №26/07/2013 від 26.07.2013р. було залучено експедитора - компанію GANEX EUROPE LTD. Між позивачем та GANEX EUROPE LTD було підписано акт виконаних робіт б/н від 09.08.2013р.

Вартість наданої послуги, як зазначає позивач, склала 29 900,08 грн., про що відповідачу для оплати надіслано рахунок-фактуру №GAN00000535 від 09.08.2013р., акт виконаних робіт №229 від 09.08.2013р., податкову накладну №11 від 09.08.2013р. Акт виконаних робіт відповідачем не підписаний, заперечення на акт позивачеві не направлено.

Отже, як стверджує позивач, заборгованість відповідача складає 29 900,08 грн. Як вбачається із рахунку та акту виконаних робіт загальна сума 29 900,08 грн. складається із 29 600,08 грн. - послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту Ходорів (Україна) - Лондон (Великобританія) та 300,00 грн. - експедиційна винагорода.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 29 900,08 грн.

Відповідач не заперечив проти заявлених вимог та подав заяву про застосування однорічного строку позовної давності, передбаченого ст.32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Крім того, згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано заявку №1 від 26.07.2013р., відповідно до якої позивач за замовленням відповідача зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Ходорів (Україна) - Лондон (Великобританія). Відповідно до вказаної заявки вартість перевезення однією одиницею транспортного засобу (від відправника до одержувача) становить 2 400,00 Євро, що станом на день вивантаження становить 26 600,08 грн.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується міжнародною транспортною накладною CMR від 31.07.2013р., і не заперечується відповідачем.

Відповідачем також не заперечується факт прострочення оплати. Зокрема у заяві про застосування строку позовної давності позивач визнає, що прострочення оплати відповідно до ст.530 ЦК України виникло - 16.08.2013р.

В матеріалах справи містяться рахунок - фактура №GAN00000535 від 09.08.2013р., акт виконаних робіт №229 від 09.08.2013р., податкова накладна №11 від 09.08.2013р,, які за твердженнями позивача було направлено відповідачу, однак в матеріалах справи відсутні докази направлення цих документів відповідачу.

Проте, в матеріалах справи міститься претензія від 19.01.2015р. вих. № 1-ю, в якій позивач вимагає у відповідача сплатити борг на суму 29900,08 грн. за надані послуги перевезення.

Докази оплати відповідачем 29 600,08 грн. за послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту Ходорів (Україна) - Лондон (Великобританія) в матеріалах справи відсутні,

Щодо 300,00 грн. експедиційної винагороди, які позивач просить стягнути на його користь з відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною першою ст.930 ЦК України передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи правовідносини позивача та відповідача у даній справі ґрунтуються на заявці №1 від 26.07.2013р. Відповідно до вказаної заявки позивач (перевізник) зобов'язався за замовленням відповідача (замовник) здійснити перевезення вантажу. Надання експедиторських послуг вказаною заявкою не передбачено. Інші договори, які б могли свідчити про наявність між сторонами правовідносин з надання транспортно-експедиторських послуг, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд звертає увагу позивача на той факт, що існування правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ганекс" та компанію GANEX EUROPE LTD

згідно договору транспортного експедирування №19-06/12 від 21.09.2012р. не є підставою для стягнення з відповідача експедиційної винагороди, оскільки договірні правовідносини у сторін виникли тільки з перевезення вантажу на підставі заявки №1 від 26.07.2013р.

Як зазначалося вище, позивачем виставлено відповідачу рахунок на суму 29 900,08 грн. Вказана сума складається із 29 600,08 грн. - послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту Ходорів (Україна) - Лондон (Великобританія) та 300,00 грн. - експедиційна винагорода.

Таким чином, враховуючи те, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 300,00 грн. експедиційної винагороди, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 300,00 грн. - відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 6 ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Згідно із ч.3 ст.925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Одночасно, частиною 5 ст.315 ГК України передбачено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до ч.6 ст.315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Так як Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.56р. в м. Женеві, відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 р. та є договірною країною у розумінні ч. 1 ст. 1 Конвенції, тому перевезення виконане на підставі заявки №1 від 26.07.2013р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом входить в сферу її застосування.

Відповідно ч. 1 ст. 32 Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Як вбачається із заяви позивача про застосування строку позовної давності, ним визнається сам факт прострочення оплати. Крім того в матеріалах справи міститься претензія, яка надсилалася на адресу відповідача та яка була залишена ним без відповіді.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача, пов'язані із несплатою за надані послуги з перевезення вантажу слід розцінювати як навмисне правопорушення. Таким чином в даному випадку слід застосовувати позовну давність терміном три роки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.09.2012р. у справі № 4/11/5022-121/2012.

Оскільки договір-заявка №1 укладено сторонами 26.07.2013р., керуючись нормами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, трирічний строк позовної давності не сплив.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, керуючись вищенаведеними нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 29 600,08 грн. за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту Ходорів (Україна) - Лондон (Великобританія).

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №146 від 26.02.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руком" (79011, м.Львів, вул. Паркова, буд. 5, кв.3, код ЄДРПОУ 37741747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганекс" (03191, м.Київ, вул.Ю.Смолича, 6-В, кв.98, код ЄДРПОУ 36884839) заборгованість в розмірі 29 600,08 грн. та судовий збір в розмірі 1 808,67 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 25.05.2015р.

Суддя Петрашко М.М.