Рішення

від 18.05.2015 по справі 922/2139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р.Справа № 922/2139/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Агроспецінвест", м. Київ до ТОВ "Фавіст", м. Харків , Фермерського господарства "Нікагро", с. Москвитянівка про стягнення коштів за участю :

позивача - Мирошник Р.С. - за дов.;

першого відповідача - не з"явився;

другого відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Агроспецінвест" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з ТОВ "Фавіст" та Фермерського господарства "Нікагро" 160413,52 грн. основного боргу з урахуванням курсової різниці 201577,72 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами 404098,44 грн., неустойки 20910,54 грн., збитків 69408,53 грн., інфляційного збільшення 17624,18 грн.

Позивач в призначене судове засідання з"явився, підтримує свої позовні вимоги.

Представник першого відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, ухвала про порушення провадження по справі повернулась до суду з поміткою: "не значиться".

Представник другого відповідача в судове засідання не з"явився, відзив на позов не надав. Причини неявки суду не відомі, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

02.04.2014 р. між позивачем (Продавець) та 2-м відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 39/2014, за умовами якого позивач зобов'язався передавати у власність 2-го відповідача погодженими партіями товар, а 2-й відповідач, у свою чергу, взяв на себе зобов'язання приймати товар та сплачувати за нього визначену грошову суму.

На виконання умов Договору та взятих на себе зобов'язань позивач передав відповідачу товар на загальну суму 175413,52 грн., що належним чином підтверджується наявною в матеріалах справи видатковими накладними № 190 від 09.04.2014 р., № 191 від 09.04.2014 р., № 393 від 23.05.2014 р., № 438 від 02.06.2014 р. та № 502 від 03.07.2014 р., а також Специфікаціями до Договору.

У п.п. "а" п. 4.1. Договору передбачено, що у разі, якщо сторони або їх представники підписали специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то Покупець сплачує Продавцеві товар у відповідності із зазначеним графіком.

У Специфікації № АХ000000190 від 09.04.2014 р. до Договору, міститься наступний графік оплати товару:

- до 14.04.2014 - 10% від загальної ціни товару, а саме 11625,10 грн.;

- до 10.08.2014 - 20% від загальної ціни товару, а саме 23250,20 грн.;

- до 15.10.2014 - 70% від загальної ціни товару, а саме 81375,70 грн.

У Специфікації № АХ000000191 від 12.04.2014 р. до Договору, міститься наступний графік оплати товару:

- до 14.04.2014 - 10% від загальної ціни товару, а саме 2113,45 грн.;

- до 10.08.2014 - 20% від загальної ціни товару, а саме 4226,90 грн.;

- до 15.10.2014 - 70% від загальної ціни товару, а саме 14794,16 грн.

У Специфікації № АХ000000393 від 23.05.2014 р. до Договору, міститься наступний графік оплати товару:

- до 25.10.2014 - 100% від загальної ціни товару, а саме 11664,00 грн.

У Специфікації № АХ000000438 від 02.06.2014 р. до Договору, міститься наступний графік оплати товару:

- до 25.10.2014 - 100% від загальної ціни товару, а саме 1092,00 грн.

У Специфікації № АХ000000502 від 03.07.2014 р. до Договору, міститься наступний графік оплати товару:

- до 25.10.2014 - 100% від загальної ціни товару, а саме 25272,00 грн.

Відповідач-2 частково оплатив товар у розмірі - 15000,00 грн. що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку.

Таким чином, заборгованість відповідача-2 перед позивачем за товар становить суму у розмірі - 160413,52 грн.

В п. 4.8. договору передбачено, що ціна товару встановлюється сторонами у гривні. Крім того, сторони визначають доларовий еквівалент ціни товару. Ціна товару, який підлягає оплаті покупцем, визначається сторонами на день оплати товару шляхом множення доларового еквівалента узгодженої сторонами ціни товару, який не сплачено, на офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни товару. Сторони також вирішили, що якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни товару менше (нижче), ніж курс гривні до долара США, визначений на 14-00 год. за київським часом банком продавця, зазначеним в договорі, то покупець для визначення суми оплати за товар (ціни товару) помножує доларовий еквівалент узгодженої сторонами ціни товару, який не сплачено на курс гривні до долару США, встановлений банком продавця на день фактичної оплати покупцем ціни товару, а саме на 14-00 год. за київським часом. Якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни товару або курс гривні до долара США, визначений на 14-00 год. за київським часом банком продавця, більше курсу, який був встановлений на день узгодження сторонами ціни (вартості) конкретної партії товару, що підлягає оплаті, то ціна (вартість) товару змінюється автоматично без будь-яких додаткових узгоджень.

12.06.2014 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Фавіст" (1-й відповідач) був укладений Договір поруки № 12/06.

Згідно із Договором поруки, 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання ФГ "Нікагро" всіх грошових зобов'язань, які виникли або виникнуть у майбутньому за Договором купівлі-продажу № 39/2014 від 02.04.2014 р.

Відповідно до п. 1.2 і п. 1.3 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання або неналежне виконання Боржником зобов'язань за Договором купівлі-продажу, які забезпечуються Поручителем в повному обсязі (основний борг, відсотки за користування чужими грошовими коштами, збитки, неустойка, валютні зміни ціни товару).

Відповідач-2 суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статтями 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі статті 712 Цивільного кодексу України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 509 Цивільного Кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що 2-й відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач 2 суду не надав та не спростував відсутність заборгованості за договором № 39/2014 від 02.04.2013 р.

Враховуючи несплату відповідачем боргу, суд приходить до висновку про те що, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 160413,52 грн. з 2-го відповідача є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У Специфікації № АХ000000190 від 09.04.2014 р. до Договору купівлі-продажу зазначено, що доларовий еквівалент ціни товару становить 10108,78 доларів США, курс долара США на українському ринку станом на 08.04.2014 р. склав 11,50 грн. за 1 долар США.

У Специфікації № АХ000000191 від 12.04.2014 р. до Договору купівлі-продажу зазначено, що доларовий еквівалент ціни товару становить 1837,78 доларів США, курс долара США на українському ринку станом на 11.04.2014 р. склав 11,50 грн. за 1 долар США.

У Специфікації № АХ000000393 від 23.05.2014 р. до Договору купівлі-продажу зазначено, що доларовий еквівалент ціни товару становить 967,97 доларів США, курс долара США на українському ринку станом на 22.05.2014 р. склав 12,05 грн. за 1 долар США.

У Специфікації № АХ000000438 від 02.06.2014 р. до Договору купівлі-продажу зазначено, що доларовий еквівалент ціни товару становить 90,62 доларів США, курс долара США на українському ринку станом на 01.06.2014 р. склав 12,05 грн. за 1 долар США.

У Специфікації № АХ000000502 від 03.07.2014 р. до Договору купівлі-продажу зазначено, що доларовий еквівалент ціни товару становить 2121,91 доларів США, курс долара США на українському ринку станом на 02.07.2014 р. склав 11,91 грн. за 1 долар США.

Курс банку продавця АТ «Укрсиббанку» станом на день складання позову становить 26,00 грн. за 1 долар США, що підтверджується роздруковкою з офіційного сайту.

Враховуючи умови укладеного між сторонами Договору, а саме п. 4.8., суд приходить до висновку що 2-й відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням курсової різниці, тому вимоги позивача про стягнення з 2-го відповідача 201577,72 грн. - збільшення боргу з урахуванням курсової різниці є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

За невиконання грошового зобов'язання позивачем на суму основного боргу нараховані інфляційні в розмірі 17624,18 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 20910,54 грн., суд зазначає наступне.

Згідно до п. 8.4.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язку з оплати поставленого товару, Покупець сплачує Продавцю неустойку, понад збитків, у розмірі 0,5% від загальної ціни товару за кожен день, незалежно від провини.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.п. 8.4.2 договору купівлі-продажу передбачено, що у разі, якщо покупець прострочив оплату за товар більш ніж на 60 календарних днів, крім неустойки, покупець відшкодовує збитки в розмірі 20% від ціни неоплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів, то 40% від ціни неоплаченого товару, а якщо більш ніж на 200 днів, то 60% від ціни неоплаченого товару.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином суд приходить до висновку, що передбачена п.8.4.1. Договору неустойка за своєю правовою природою є пенею, на яку розповсюджуються вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд дійшов висновку, що він не суперечить вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 20910,54 грн. неустойки обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 404098,44 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

За умовами Договору Продавець має право вимагати від Покупця понад неустойки і збитків, сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі від 0,1% до 3% від несплаченої суми в залежності від кількості днів прострочки.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В п. 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

За таких підстав суд визнає вимоги позивача в частині стягнення з 2-го відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути збитки в сумі 69408,53 грн. Але суд приймаючи до уваги той факт, що проценти за користування грошовими коштами, неустойка та інфляційне збільшення підлягають стягненню на користь Позивача, вважає надмірним застосування до Відповідача збитків, і тому відмовляє у стягненні 69408,53 грн.

Щодо позовних вимог до 1-го відповідача - ТОВ "Фавіст", суд зазначає наступне.

Згідно з умовами Договору поруки № 12/06 від 12.06.2014 р., 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання ФГ "Нікагро" всіх грошових зобов'язань, які виникли або виникнуть у майбутньому за Договором купівлі-продажу № 39/2014 від 02.04.2014 р.

Відповідно до п. 1.2 і п. 1.3 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання або неналежне виконання Боржником зобов'язань за Договором купівлі-продажу, які забезпечуються Поручителем в повному обсязі (основний борг з урахуванням індексу інфляції, відсотки за користування чужими грошовими коштами, збитки, неустойка, валютні зміни ціни товару).

Відповідно до п. 5.1., цей Договір вважається укладеним з дати, зазначеної в правому верхньому кутку першого аркушу тексту цього Договору. Порука припиняється після спливу шестимісячного строку з моменту укладення даного Договору.

В п.2.1.1. Договору поруки сторони дійшли згоди, що Поручитель зобов'язується погасити заборгованість Боржника на протязі 20-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги від Кредитора.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак жодних доказів звернення до 1-го відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю "Фавіст") з письмовою вимогою про погашення заборгованості за Договором поруки позивач суду не надав, у зв'язку з чим суд приходить до висновку що строк виконання зобов'язання за Договором поруки у відповідача 1 не настав.

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог до 1-го відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фавіст" оскільки вони є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову свудові витрати покладаються на 2-го відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства «Нікагро» (30541, Хмельницька область, Полонський район, село Москвитянівка, код ЄДРПОУ 38305131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецінвест» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23; код ЄДРПОУ 36862239; п/р 26009257878900 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) 160413,52 грн. основного боргу, 201577,72 грн. курсової різниці, процентів за користування чужими грошовими коштами 404098,44 грн., неустойки 20910,54 грн., інфляційного збільшення 17624,18 грн. та 16092,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення збитків в розмірі 69408,53 грн. - в позові відмовити.

В задоволенні вимог до 1-го відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фавіст" - відмовити.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа № 922/2139/15