Постанова

від 18.05.2015 по справі 910/26096/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 910/26096/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Пересунько М.Ю., за довіреністю;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ"

на рішення господарського суду міста Києвавід 05.02.2015

у справі № 910/26096/14 (головуючий суддя: Домнічева І.О.)

за позовом Громадської організації "Київський прес-клуб"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ"

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/26096/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" негайно виконати розрахункові документи Громадської організації "Київський прес-клуб" платіжне доручення № 33 від 04.09.2014р. на суму 4 814 грн. 06 коп. Національній спілці журналістів; платіжні доручення № 34 від 09.09.2014р. на суму 15 480 грн. 00 коп. та № 36 від 17.09.2014р. на суму 7 270 грн. 00 коп. - ФОП Ліповій Н.Г.; платіжні доручення № 35 від 09.09.2014р. на суму 34 520 грн. 00 коп. та № 37 від 17.09.2014р. на суму 89 730 грн. 00 коп. - ФОП Омельченко Є.О.; платіжні доручення № 38 від 19.09.2014р. на суму 21 500 грн. 00 коп. та № 39 від 23.09.2014р. на суму 107 800 грн. 00 коп. - Олару Петру Михайловичу; платіжне доручення № 5 від 16.10.2014р. на суму 675 грн. 45 коп. - ФОП Ліповій Н.Г.

Стягувач - Громадська організація "Київський прес-клуб".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на користь Громадської організації "Київський прес-клуб" 5 635 грн. 79 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/26096/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" у справі №910/26096/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О. суддів: Ткаченко Б.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.05.2015.

18.05.2015 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

18.05.2015 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи скаржник повідомлений належним чином.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника скаржника.

18.05.2015 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/26096/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

20.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Київ" (банк/відповідач) та Громадською організацією "Київський прес-клуб" (клієнт/позивач) було укладено договір банківського рахунку юридичної особи № 01-Т-02600/323 (надалі - договір), за умовами якого банк здійснює обслуговування поточного(-их) рахунку(-ів) клієнта, що використовується(-ються) для зберігання грошових коштів (в національній валюті України, та/або в іноземних валютах) та здійснення усіх видів операцій, у відповідності з чинним законодавством України, в національній валюті України, та/або в іноземних валютах, а саме: № 2600.4.00.31227.01/980. Додатковою угодою №01-Т-02600/323 - 2 , якою доповнено п. 1.1. договору, а саме відкрито рахунки 2600.3.031828.001/980, № 2600.3.031828.001978.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач починаючи з 04.09.14р. надав відповідачеві платіжні доручення на загальну суму 281114,60 грн. з рахунку № 2600.3.031828.001/980 та одне платіжне доручення на суму 675 грн. 45 коп. з рахунку № 2600.1.46.31828.01 /980, а саме: № 33 від 04 вересня 2014р. на суму 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 06 коп.; № 34 від 09 вересня 2014р. на суму 15 480 грн. 00 коп. оплати за послуги; № 35 від 09 вересня 2014р. на суму 34 520 грн. 00 коп.; № 36 від 17 вересня 2014р. на суму 7 270 грн. 00 коп.; № 37 від 17 вересня 2014р. на суму 89 730 грн. 00 коп.; № 38 від 19 вересня 2014р. на суму 21 500 грн. 00 коп.; № 39 від 23 вересня 2014р. на суму 107 800 грн. 00 коп. № 5 від 16 жовтня 2014р. на суму 675 грн. 45 коп.

Зазначені вище платіжні доручення позивача були прийняті відповідачем до виконання і виконані в частині списання зазначених в них сум з належного позивачеві рахунку (що підтверджується банківськими виписками), однак, кінцевим отримувачем кошти до цього часу не перераховані.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до п. 1. статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Відповідно до п. 1.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Аналогічні положення щодо строків виконання відповідачем розрахункових документів позивача містяться і в договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору обслуговування рахунку(-ів) клієнта здійснюється відповідно до режиму цього (цих) рахунку(-ів), встановленого нормативними актами Національного банку України, а також у відповідності з чинними законодавством України, а саме;

а) касове обслуговування - приймання та видача готівкових грошових коштів на підставі касових документів, у відповідності з чинним законодавством України;

б) розрахункове обслуговування - зарахування на рахунок(-ки) та списання з рахунку(-ів) грошових коштів па підставі платіжних інструментів (визначених чинним законодавством), а також заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти, (далі - розрахункові документи), у відповідності з чинним законодавством України.

Розрахункові та касові документи надаються клієнтом до банку за формою, встановленою чинним законодавством України.

Згідно з п. 1.3. договору обслуговування рахунку(-ів) клієнта здійснюється протягом, встановленого у банку, операційного часу. Операційний час визначається внутрішніми документами банку. Повідомлення щодо встановленого у банку операційного часу розмішується на інформаційних дошках в приміщенні банку.

Відповідно до п. 2.1.1. договору банк зобов'язаний проводити комплексне обслуговування рахунку(-ів) Клієнта та здійснювати за дорученням клієнта розрахункові ти касові операції у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.1.2. договору банк зобов'язаний здійснювати обслуговування рахунку(-ів) клієнта в операційний час.

Пунктами 3.1.1. та 3.1.3. договору передбачено право банку відмовляти клієнту у проведені операцій по рахунку або в здійсненні розрахунково-касових операцій в разі порушення чинного законодавства щодо оформлення розрахункових, касових документів або ненадання необхідних документів т/або відомостей, необхідних для проведення операції.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимога та заперечення.

Колегія суддів відмічає, що лист банку № 08.1.2/1140/1 від 02.10.2014, № в якому банк повідомляє, що у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банк не в змозі виконувати своєчасно розрахункові документи клієнтів, не є належним доказом неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за договором у період з 01.09.2014-16.10.2014.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

При доведеності під час розгляду справи факту порушень відповідачем прав позивача відповідно до визначених позивачем підстав заявленого позову, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/26096/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/26096/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/26096/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко